"Живи на повні груди, мрій, — натхнення завжди буде" — дівчина, яка творить "нереальні" шедеври

Лілія Коршняк нещодавно провела майстер-клас техніки дудлінг у Бучачі, що на Тернопільщині. ЇЇ малюнки — політ фантазії.  А процес малювання — можливість розслабитися, зменшити ритм божевільного життя. Про «нереальні» шедеври та витримку читайте у розмові з Лілею, повідомляє ДОБА.

Шедеври народжуються у тиші. Ще в дитинстві я з сестрою збиралися і малювали мовчки. Тепер пригадую і сміюся, один наперед одного старався зі всіх сил, щоб вразити нашу тітку. Вона для нас була тоді справжнім знавцем творчості. Коли хтось чув від неї похвалу, – гордості не було меж. Згодом у мене з’явилась мрія – навчатися у художній школі. Відтоді минуло 5 років, а місяць тому я закінчила навчання в БДХШ.

Більша частина моєї творчості – спонтанні вигадки. У техніці дудлінг почала працювати два роки назад. Вразила одна робота якогось художника, – захотіла її відтворити. Тепер не тільки відтворюю, а й творю власне і прагну, щоб це відтворювали, як колись зробила я. Маю роботи, які завчасно готую: уявляю, планую, щоб правильно і точно все зобразити. Але, як завжди, все відрізняється від задуманого.

Малювання – більше, ніж хобі. Його можна порівняти зі сном, бо на декілька годин просто випадаєш з реальності. У тебе є тільки ти, музика та ідеально білий папір, який потрібно заповнити. Цей процес допомагає відволіктись від суєти, зібратись з думками. Навіть перед іспитами малювала, опісля відчувала себе впевненішою. Дуже добре займатись ще чимось, окрім навчання чи роботи.

Немає конкретного джерела натхнення. Воно повсюди, а щоб не пропало є одна таємниця: від життя брати все. Спорт, здорова їжа, хороші книжки, прогулянки на природі, або й під дощем, подорожі, зміна зовнішнього вигляду, знайомства – живи на повні груди, і мрій. Тоді про натхнення навіть не задумуватимешся, воно завжди буде з тобою, і ти зможеш надихати інших.

Люблю малювати у спокійній атмосфері. Не люблю, коли відволікають. Робіт багато: на великих форматах, малих, у блокнотах, яких безліч, – усіх і не підрахуєш. Задумалася над організацією виставки, хотіла б також антистрес-книжечку. Реалізується цей задум в життя чи ні – залежить тільки від мене. Хоча, виставка незабаром буде. Власну роботу дарувала один раз, переважно у подарунки йдуть копії. Минулого року їздила в табір, а великого туристичного рюкзака не мала. Позичив знайомий якому, в знак вдячності, подарувала декілька робіт з автографом.

Нереальна техніка вимагає нереальної витримки. Кожна робота особлива, з кожною пов'язаний якийсь певний період в житті, настрій, почуття. Описати роботи доволі складно, бо використовую багато несвідомих елементів, така собі власна нереальність на папері. Жодних обмежень немає, лише поки що з форматами великих розмірів. Давно хотіла намалювати щось в цій «нереальній техніці» на форматі А1. Думаю, скоро візьмуть і за це.

Цього року вперше провела майстер-клас. Це хороший досвід з шаленими дітьми. Признаюсь, спочатку було важко, бо засмучувалася, коли не всі справлялись. Пізніше діти зрозуміли суть і насолоджувались процесом. Я з радістю допомагала їй. Одній дівчинці спочатку не виходило і не дуже подобалося, а після майстер-класу намалювала чотири нових роботи у стилі дудлінг. Я була рада, вона опанувала техніку та придумала своє. Цікаво також спостерігати за тим, як кожен зображав один і той же елемент різними способами. Хотіла б ще провести майстер клас для старшої аудиторії. Але про це пізніше...

У цій техніці може творити кожен. Починати потрібно з найпростіших елементів, які гармонійно поєднуватимуться одне з одним. А потім елементи варто ускладнювати. Під час самого процесу кожен знаходить свій стиль і вже повноцінно може працювати над його розвитком. Раджу спробувати.

Я звичайна прямолінійна дівчина за темпераментом — справжній холерик. Стараюсь ніколи в собі не сумніватись і йти до своєї цілі. Часто мені не вистачає терпіння і такту, бо якщо я чогось хочу досягти, то хочу вже і негайно. Напевно, це мій найбільший мінус, оскільки я можу здатись, якщо не доб'юсь бажаного результату за короткий термін. Також я не можу терпіти несправедливості. Вперше з нею стикнулась на олімпіаді. У світі не вистачило б ромашкового чаю, щоб вгамувати моє обурення. Тоді я промовчала, але тепер — у жодному разі.

Окрім малювання, займаюсь спортом, люблю читати, стараюсь брати активну участь в ГО Молодіжний Портал. У мене багато мрій, бажань, цілей і планів. Але зараз найбільше хочу успішно закінчити навчання в школі, скласти ЗНО та вступити до вишу.

Наталія Колодій

ТернопількартиниТеренхудожниця