Заслужений художник України, лауреат конкурсу «Людина року-2015» Микола Шевчук та його донька Марія зараз працюють над написанням святих образів – чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері та Теребовлянської Богородиці.

  Обоє митців зараз творять у Зарваницьком духовному центрі, де триває перший Всекраїнський іконописний пленер «Вікно у Небо. Зарваниця-2016». Його керівник – Микола Шевчук, викладач Теребовлянського вищого училища культури. Він - один із засновників художнього відділу цього навчального закладу. Його донька, Марія Тимчук / Шевчук / закінчила цей відділ училища та відділення образотворчого мистецтва і педагогіки Кам’янець –Подільського педагогічного університету. Зараз викладає у рідному училищі.

  «Кожен крок, кожна наша думка, подих і кожна наша справа - у руках Божих. Мені дуже приємно, що донька у своїй творчості обрала за пріоритет саме іконопис. Ми разом працюємо вже не один рік, написали низку ікон, мали кілька спільних виставок», - каже пан Микола.

   Нині мистецький родинний дует з Теребовлі уже другий тиждень працює над зображенням двох святинь Теребовлянщини і  Тернопільщини. Це - дві Богородиці – Зарваницька та Теребовлянська.

  «Радію, що нам випало писати саме ці чудотворні образи, під благодаттю яких живе наша родина. Усім, що нами надбалось у цьому житті, завдячуємо Триєдиному Богу та Небесній Цариці. Щодня наші молитви зверненні до Неба й допомагають нам творити добро», - каже Микола Шевчук.

  А його дочка Марічка, продовжуючи розповідь батька, із хвилюванням каже про той трепет, який огортає її, коли щодня продовжує розпочату роботу над іконою.

  «Головна ікона нашого міста - Теребовлянська Чудотворна ікона Божої Матері, відома ще із XVII століття. Це - одна із найстаріших «плачучих» ікон України. Приступаючи з молитвою до такої відповідальної справи, як написання ікони, пам’ятала про ті чудеса,  які ставалися завдяки опіці нашої заступниці. Адже історичні джерела засвідчують, що в 1651 р. лише завдяки чуду, яке діялося за посередництвом молитви до Теребовлянської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, жителі краю оборонили теребовлянський замок від турків і татар. Зрештою,  завдячуючи Божому Провидінню і заступництву Пресвятої Богородиці, теребовлянський замок витримав і облогу багатотисячного турецького війська. А вже в наш час, у дні    свого візиту в Україну, перебуваючи у Львові, перед святинею молився Папа Римський Іван-Павло II. Святіший Отець особисто коронував цю духовну реліквію нашого краю», - каже молода мисткиня.

     Нині Теребовлянська ікона Пресвятої Богородиці перебуває у Львові, в Архикатедрі Св. Юра. Копія ікони зберігається в Теребовлі.      

    До слова, п'ятнадцять років тому Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було реставровано. Реставраційні роботи виконали Ярослав Мовчан та його син Данило. І, що цікаво, серед тих, хто засвідчив під присягою чудотворні дійства Теребовлянської ікони Божої Матері в далекому 1663 р. теж були Мовчани – Іван та Самуїл.

  Є і певна символіка у тому, що образи двох Чудотворних ікон Тернопільщини пишуть саме батько – Микола та його донька, котра носить чи не найпопулярніше ім’я серед християн, ім’я Марія, що згадується ще у Старому Заповіті. У цьому теж засвідчується єдність та безперервність поколінь…

  «Коли розпочинали  іконописний пленер, економ Тернопільсько-Зборівської архиєпархії отець Володимир Фірман сказав, що у вересні 2016 року  Марійський духовний центр у Зарваниці  прийматиме делегації з 20 Марійських Духовних Центрів Європи. В ці дні тут проходитиме XIII Конгрес «Marian Europian Network». Саме його учасники будуть першими зарубіжними гостями, які побачать 12 створених під час пленеру у Зарваниці ікон.  Серце гріє думка й про те, що серед цих святих образів будуть й дві ікони, створені мною та Марічкою», - каже художник, іконописець Микола Шевчук.

   Перед іконами, створеними двома талановитими іконописцями з Теребовлі - батьком і дочкою, молитимуться сотні, тисячі паломників, які в молитві шукатимуть спокою у душі і милосердя. А ще, створені Миколою Шевчуком та його дочкою дещо менші іконки Ангелів-Хранителів, поїдуть на Схід України, до захисників Вітчизни. Поїдуть, аби бути там, у нагрудних військових кишенях, зліва, де серце, оберігаючи його від смертельного лиха. І хтозна, можливо, саме у той час, коли солдатські серця грітимуть маленькі Ангели-охоронці, написані батьком і дочкою, десь в іншому куточку України, у свята і будні люди вклонятимуться їхнім двом іншим іконам – Зарваницькій та Теребовлянській Богородицям.

Вклонятимуться, аби поручитися своїй Небесній Матері, яка з давніх-давен покривала й покриває нас своїм омофором, берегла й береже, опікувалася і надалі опікується нашим багатостраждальним, але незнищенним українським народом.

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора