Автор колонки адвокат Тетяна Середзінська (тел.0987974627, e-mail: law410@ukr.net)

Відчай, розчарування, сором це ті почуття які супроводжують жінку чи дитину (у виключних випадках чоловіка), які стали жертвою насильства. Насильство у сім’ї це досить проблемне та непоодиноке явище мовчазного характеру. Замість того щоб повідомити в поліцію, розказати рідним та близьким, жертва обирає шлях мовчання, тому що говорити про свої проблеми сім’ї стороннім соромно. Причин породження насильства безліч, зокрема, внаслідок хиткого соціального становища сім’ї, безгрошів’я, які породжують конфлікти та ненависть один до одного.

04 січня 2018 року президентом України підписано новий Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (Далі - Закон), який набере законної сили днем наступним за днем його опублікування.  Відповідно до Закону домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Новим Законом встановлено такі види насильства:

Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Статтею 6 нового Закону визначений значно ширший в порівнянні із Законом від 15.11.2001 року спектр органів (суб’єктів) що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Новим Законом передбачається створення єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Відомості про факти домашнього насильства уповноважені вносити всі органи визначені ст.6 Закону, крім інформації про кривдника, яку уповноважені вносити лише структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, органи сільських, селищних, міських рад, підрозділи органів Національної поліції.

Якщо сімейне життя перетворилось на жахіття, зволіканням тут не допоможеш. Варто скласти детальний план свого захисту, враховуючи ступінь посягання кривдника. Якщо це фізичне насильство яке здійснюється безпосередньо із спричиненням тілесних ушкоджень, слід не зволікаючи звернутись до правоохоронних органів, які в свою чергу враховуючи ступінь посягань приймуть рішення про притягнення до цивільно-правової, адміністративної чи за наявності підстав кримінальної відповідальності.

Якщо насильство несе незначний, але системний характер, не слід рахувати це за норму та жити далі спокійно. Варто бути готовим до найгіршого розвитку подій та заздалегідь подбати про місце свого проживання, близьких осіб які вас підтримають, гроші, зібрати документи на рухоме та нерухоме майно, цінності, особисті речі. Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань таких як розірвання шлюбу, виплата аліментів, поділ майна, тощо.

У випадках прояву насильства не слід зволікати та негайно звертатись до відповідних компетентних органів визначених Законом, зокрема: служби у справах дітей; уповноважені підрозділи органів Національної поліції України; органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти; органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я; центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; суди; прокуратура; уповноважені органи з питань пробації.          При зверненні до відповідних компетентних органів слід дотримуватись письмової форми (у окремих випадках усної) та адресувати його на уповноваженого керівника органу із зазначенням своїх повних актуальних координат (П.І.Б., місце проживання, контактні телефони). Звернення слід викладати чітко та лаконічно, не відступаючи від суті обставин справи з конкретними вимогами по суті. У випадку наявності будь-яких доказів які доводять обставини справи, рекомендується їх долучати до звернення.             При вирішенні питання, до якого органу слід звернутися, слід пам’ятати, що спричинення будь-якого виду тілесних ушкоджень, вчинення дій проти волі, честі, гідності чи статевої недоторканості є кримінально карними діяннями та за вчинення яких, кривдник буде нести покарання згідно чинного Кримінального кодексу України.