Тернопільські шанувальники  мистецтва народного живопису отримали справжню естетичну насолоду під час відкриття персональної виставки львівської художниці Олесі Казнох. У мистецькій галереї "Бункермуз" зібралося чимало поціновувачів народної традиції, яка бере свої першовитоки із українського вишиття.

Експозиція складається із 18 олійних полотен. Нема жодного твору, біля якого не хотілося б затриматися надовше. На перший погляд, кожна картина має своє особистісне начало, свою історію. Та коли трохи довше затриматися у виставковій залі, починаєш розуміти, що є щось особливе і неповторне, що об’єднує їх усі і робить цілісним неподільним явищем.

Мій здогад підтвердила сама пані Олеся.

"Народні художники - це втілення чистоти творчості, - каже художниця. - Вони займаються нею не з практичних міркувань, а тому, що так потребує їхня душа творця. Я вирішила увічнити українське мистецтво по-своєму і водночас - наслідуючи". 

У свої сюжети Олеся Казнох вкраплює елементи українських вишивок, килимів, розписів. Малювання для неї - не просто робота, це ремесло для душі. У слово ремесло жінка вкладає дуже глибоке й сакральне значення. 24 години на добу вона живе у світі краси, незважаючи на те, що має сім'ю, яка також потребує її любові й уваги.

"Малюючи ці роботи, - каже пані Олеся, - я не пропустила жодного варіння борщу". Це попри те, що є такі роботи, коли малюєш "без відриву", від першого мазка пензля. А є інші, які можна малювати тижнями. Розглядаючи давнє бабусине вишиття, отримала особливий заряд і перемалювала горлицю, але по-своєму. Горлиця з бабусиної подушки з елементами петриківського розпису перетворилась на царівну, що стала символом дівчини, котра готується вийти заміж. Тут все - і врода, і незаймана чистота, і слава, і смирення, і радість життя».

У Олесиній «Кішці в суницях» вгадується манера геніальної народної художниці Марії Приймаченко. Сюжет до полотна "Інь і янь" (чоловіче і жіноче начало) підказала, знову ж таки, старовинна українська вишивка.

Свої ідеї Олеся Казнох черпає з народної творчості. Вирізнити якийсь особливий стиль, у якому працює, не береться. Для неї це все одно, що в чомусь себе обмежити, взяти в рамки. А справжня творчість - всеохоплююча, позарамкова. У кожній Олесиній картині, якщо уважно придивитись, можна помітити елементи різноманітних жанрів: експресіонізму, абстракціонізму, символізму...

Вона віддає перевагу здебільшого червоному кольору. Може, інтуїтивно, бо червоний, згідно з кольоротерапією, зміцнює зв’язок із матінкою Землею, формує невидимий енергетичний фундамент, на якому тримається матеріальна частина світу.

Триватиме вернісаж до кінця липня.

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.