Закинутих будинків ми намагаємося уникати, бо бачити їхній  занепад, як бачити смерть іншої людини. Дім ми сприймаємо як частину себе, свого простору, отже не дивно, що його болі відгукуються у нас.

    Втрачаючи власників, тривалий час будинок опирається завойовникам, але спочатку в ньому вибивають скло в одному вікні, потім в іншому. Відтак, хтось виламує двері та перевертає все шкереберть.

    Не потрібно  забувати про природних завойовників, втративши господарів, тут хазяйнує зелень. Хоча, зрештою, можливо, це спроба оборони: хабази заступають будинок, вкриваючи його від поглядів. Високі кущі перешкоджають доступ усередину.

    І так будинок відчужується,  переходить в інший стан, втрачаючи свою функціональність, стає річчю для себе.

    Таких будинків у місті не багато - не мало. Вони ховаються, вони непомітні. Але, думаю, вони потрібні, бо дуже добре нагадують про минучість всього навколо.

старий будинок

dsc_8841

Анна ЗОЛОТНЮК

Фото автора