Стало відомо про нові сторінки історії одного із найдавніших міст України.

Майже всім гостям Збаража, які мали змогу відвідати його, Збаразький замок та прослухати оглядову екскурсію, відома перша писемна згадка про містечко - 1211 рік.

• Однак, проведений професором Леонідом Махновцем перерахунок літочислення Галицько- волинського літопису призвів до коригування, в тому числі, і цієї дати, - розповів «ТЕРЕНу» заступник генерального директора Національного заповідника «Замки Тернопілля» з наукової роботи Руслан Підставка. - Події Літопису Руського за Іпатським списком, коли двоюрідний брат Романа Мстиславовича, великий краківський князь Лєшко І Білий з частиною руської знаті, прагнув посадити на галицький престіл своїх племінників – малолітніх Данила та Василька Романовичів, насправді відбулися весною 1214 року. Літопис розповідає, що об’єднані польсько-угорсько-руські сили не змогли захопити ні Галича, ні Теребовлі, ні Збаража, ні Моклекова, тільки Биковен взятий був «ляхами і руссю … і з здобиччю великою вернувся (Лєшко) в Ляхи». Очевидно, укріплення вище наведених населених пунктів (в т.ч. і Збаража) були досить потужними, оскільки зуміли вистояти проти нападу такої кількості війська.

  

  unnamed

Городище літописного Збаража, після тривалого, більш як столітнього монгольського забуття, відродилося у вигляді мисової фортеці на вершині Княжої медоборської гори в першій половині ХV ст., оскільки, уже фігурує в польсько-литовських міжусобних бойових діях у 1430-х роках. Дерев’яно-земляна фортеця була повністю спалена татарами у 1474 р., за версією польських хронікарів, під керівництвом саме кримського хана Хайдер-Гірея. Наші дослідження з цієї теми категорчно відкинули можливість участі опального сина засновника Кримського ханату – Хаджі-Гірея (чи Герая) у цій виправі.

Традиція також твердить, що під час чергового нападу татар у 1589 р. уже кам’яний Збаразький замок був захоплений татарами, а місто повністю знищене.

Про це свідчить «Донесение возныхъ (Кшиштофа Щуки і Станіслава Янковського) Луцкому гродскому суду объ осмотръ ими мъстечек и селъ Луцкаго повъта, опустошенныхъ и сожженныхъ татарами» датоване 7 грудня 1601 р. Цей історичний документ говорить, що «…Къ тому местечка въ року осмъдесять девятом спустошонные: местечко Збаражъ, Бад(з)аринцы, Купель, Плебановка, Медын, Стрыевка, Кернехов, Колодно, - … и до того часу пусты есть и людей в нихъ нимашъ.». Крім того, возний луцького ґродського суду у 1591 р. оповідав, що «… позов положити хотел, нижели есми того позву где вткнути не мель, бо тое место Збараж и Базар место также и села видель есми до кгрунту от поганства татар спаленьїе и спустошоные, толко замок самыи збаражский стоял, до которого есми тоть позов отнесь и у браму замковую уткнул и воротному оповедил…". Аналіз цих двох писемних свідчень офіційних посадових осіб Луцького міського суду дозволяє стверджувати (з певним ступенем застереження), що в 1589 р. містечко Збараж та населений пункт Базаринці (Базар, Бадаринці) були повністю знищені татарами і на 1601 р. лежали в руїні. Але, якщо Базаринці у 1591 р., так само, як і Збараж, фігурують, як місто, то станом на 1601 р. Кшиштоф Щука і Станіслав Янковський називають їх селом.

У явному протиріччі до вище наведеного виступають дані, опубліковані відомим дослідником Волині Володимиром Собчуком, який на основі документів з фондів ЦДІАУ у Києві, твердить, що «…на кінець XVI ст. родове гніздо князів Збаразьких, що складалося із …великого окольного мурованого замку з пригородком та острогом під ним і двох міст – Великого й Малого, одне з яких лежало за ставом, а друге – під горою». Припускаємо, що йдеться про Великий Збараж під горою та Малий Базар за ставом.

Питання зародження (чи, скоріше, відродження) Збаража на сучасному місці, між Збаразьким та Базаринецьким ставом після чергового руйнівного нападу татар до цього часу є дискусійним. Тиражована з джерела в джерело інформація про Новий Збараж у документах 1583 і 1594 р. обгрунтовано стосується саме містечка Ожигівці, яке з середини і майже до кінця ХVІ ст. носило назву Новий Збараж і було навіть центром однойменного повіту на обох берегах Збруча.

Майже всі (в тому числі і маститі) дослідники констатують, що після руйнування Збаража у 1589 р. молоді князі Збаразькі – Юрій і Христофор відроджують його на новому місті і в період 1620-1627 рр., спочатку Христофор, а потім і Юрій (помер у 1631 р.) будують замок і костел Св. Юрія, запросивши до міста монахів-бернардинів.

Однак, нещодавно, завдяки останнім дослідженнях з цього питання нами було проведено детальний аналіз відомого історичного джерела -  щоденника відомого військового діяча і дипломата Еріха Лясоти із Стеблева («Tagebuch des Erich Lassota von Steblau»), у якому він описує свою мандрівку на Січ через ряд населених пунктів в т.ч. і сучасної Тернопільщини.

6 липня 1589 р. мандрівник записує у своєму Щоденнику: «Басар (місто менше половини четверті милі від міста і замку Збаража, що належить князю Збаразькому (2 милі). В містечко Колодно (1 миля). Обідав. В місто Вишневець з замком, що лежить на березі р. Горині (2 милі)…»

unnamed (1)

В підтвердження попередніх історичних документів Базар іменується містом і знаходиться він на відстані однієї восьмої (1/8) милі від міста і замку Збаража. Якщо врахувати, що одна миля в той час відповідала 6-8 кілометрам, то відстань від Базаринець до замку становила близько одного кілометра. До існуючого в той час, але значно понищеного татарами, Старозбаразького замку на Княжій горі від Базаринець було, як мінімум, 3 км по прямій лінії.

Таким чином, згідно даних Е. Лясоти, станом на липень 1589 р. «новий» замок у Збаражі вже існував, а 6 липня цього року можна вважати першою писемною згадкою про цю перлину оборонного зодчества та туризму України. І якщо до 2019 р. не вдасться виявити більш раннє джерело, то через два роки ми матимемо змогу відзначити 430 річницю замку у Збаражі, - каже Руслан Підставка, заступник генерального директора НЗ «Замки Тернопілля» з наукової роботи.

  Зображення надані Русланом Підставкою