На гуморесках тернопільського сміхованця Гриця Драпака виросло ціле покоління. Його фірмові анекдоти, тости, жарти – родзинка будь-якого галицького застілля. Та останнім часом пан Драпак десь пропав. Щоб заспокоїти поціновувачів творчості гумориста, «Свобода» вирішила з ним зустрітися.

…За столиком тернопільського ресторану сидів поважний чоловік. Зрідка поглядав у вікно і кидав одну-дві жартівливі фрази у бік офіціанток. Я чула, що у житті він дуже серйозний… Як спілкуватися, розговорити?.. Безліч думок роїлися в голові, поки підійшла до столика. Я й слова не встигла вимовити, як чоловік підскочив, привітався, відсунув стільця і сам почав розмову. Я заспокоїлася. Півтори години пролетіли непомітно. Я сміялася над жартами про політику, співпереживала, коли він розповідав про діток, а надто про улюбленого внука. А ще спостерігала, як пан Григорій захоплено говорив про сцену, глядачів, і, звісно ж, про вишивку.

Тож куди зник Гриць Драпак?

«Гриць Драпак був, є і буде. Якби в нашій країні була така стабільність, ми б процвітали. Так, раніше були часи, коли було мало роботи, не було концертів. Важко… Але зараз їжджу по всій країні. Веду концерти, корпоративи… Місяць тому повернувся з Америки. Туди запросив мене товариш Василь Перець, який родом зі Збаража. Він уже тривалий час керує церковним хором у Детройті. Хорові виповнилося 100 років із дня заснування. Тож мене запросили на свято виступити із сольною програмою. Я був у захваті від тих людей, а вони, маю надію, від мене.

А ще я часто беру участь у благодійних концертах, на яких збирають кошти на допомогу бійцям АТО. Завжди стараюся допомогти тим дітям. Був на сході, їздив по госпіталях, де лікуються хлопці. Намагався їх розсмішити, потішити. А вони сміються, а потім: «Ой, дядьку, хватить, бо боляче сміятися…» Я дуже болісно переживаю такі поїздки. Одне – дивитися по телевізору, а глянути в сміливі очі тих хлопців – ото друга справа…»

Гриць Драпак і політика

«Мене часто запрошували в різні партії. Причому, як до міської, обласної, так і до Верховної Ради. Я часто їздив з агітаційними турами за різних політиків. Пам’ятаю, збереться купа народу, я перед ними виступаю, вони сміються і кажуть: «Ох, якби ви йшли на вибори, ми б за вас обов’язково проголосували!» Я довго вагався, сумнівався. Та коли одні, добре відомі народообранці, мені заявили: «Та чого ти видумуєш. Станеш депутатом, поставиш собі якийсь «ларьок», будеш заробляти». От тоді мене остаточно відкинуло. Як собі подумаю: прийде до мене старенька жіночка і скаже, що немає дров, або ще якийсь пенсіонер поскаржиться, що ліфт не працює. А що я маю робити? Куди не поткнешся, всюди одна відповідь: «Грошей нема!» І як тим людям в очі дивитися? Ось що я вам скажу: влада змінюється, одних обирають, других звільняють, а мене з посади Гриця Драпака ніхто не скине. Я з людьми завжди чесний!»

«Сім’ї зі мною важко, але вони вже звикли»

«Кажуть, є люди холерики, а я – «холера ясна». Чесно! Моїй дружині часто заздрять: «Що тобі? Він і пожартує, і все зрозуміє…» Ага! Мені як щось не сподобається, то можу довго не говорити, ображатися. А потім, певне, підійду, обійму, скажу: «Ола (Оля), цьом-цьом». Діти знають, що я суворий батько. Донька Таня, коли ходила на дискотеки, то не дуже допізна. А ось син Тарас… Друга, третя ночі, а його нема. І скажіть, їх певне хтось там тримає в тих нічних клубах! Нервую, ображаюся. Та зрештою розумію, що то молодість, мусить показитися. Всі так ходять. І пробачаю…

Нині найбільшою моєю втіхою і розрадою є внук Артем. Зараз моєму козаку 1 рік і 9 місяців. Ми з ним фест колєги. Він як скаже «Дю»(діду) або гукне «Иць» (Гриць), мені аж серце вискакує з грудей.
А ще у мене є тесть. Йому вже 81 рік, але такий хлопака, дай Боже. На машині гасає, як молодий.
Ну і жінка Оля, або як я її ніжно називаю «Ола». Людоньки, то тре мати добрий характер, щоб мене витерпіти. А вона змовчить. Коли ж я розумію, що не правий, підійду поцілую, отоді вона заводить: «Я ж тобі казала…» Словом, добра, гарна, українська сім’я, я все кажу: «Люди мають і гірше».

Гриць Драпак і його гуморески

Мене багато хто питає, де я беру натхнення. Людоньки, та ви і є моє натхнення! То в транспорті, то на ринку, то ще десь чую різні історії, обігрую їх, і виходить гумореска. Я працюю завжди вдома, вночі, коли всі сплять. Мусить бути кава, цигарка, і пішло-поїхало. Рано встаю (ну як рано: 11 година для мене ще дуже удосвіта) і читаю свої твори рідним. Найкращим слухачем є донька Таня. Вона порадить, посміється. Син скаже: “Круто!” або “Щось не те”. Я їм дуже дякую за те, що стільки років мені допомагають…
А ще у мене є свої автори, з якими купу часу пліч-о-пліч працюємо. Це Володя Пушкар з Івано-Франківська, Микола Савчук із Коломиї. Дуже гарно працював і з талановитим Богданом Бастюком, Царство йому Небесне.
Я стараюся не просто написати жарти, щоб усі пореготали і забули. А ще й навчити людей. Щоб сміючись з якогось героя, вони усвідомили: «Та то ж і я вчора так говорив чи робив!». Я родом з епохи культури, а не шоу-бізнесу, тому стараюся окультурювати своїх глядачів».

Найкращий відпочинок Гриця Драпака

«Не новина, що я люблю вишивати. Роблю це здебільшого взимку, коли менш зайнятий іншими клопотами. Цю справу я обожнюю. Кайфую. Вишиття заспокоює, умиротворяє. Вже й не скажу, скільки я вишив картин, сорочок. До слова, про сорочки. Перед своїм весіллям вишив я тестю вишиванку. Він такий був радий, що одів її на весілля. Коли почалось, як то в селах буває, дарування, він підійшов до мене з маленькою коробочкою. Я відкрив її, а там файний золотий перстень. На радощах вигукнув: «А може, вам ще що треба вишити?»
Нині вишиваю, здебільшого, образи. Але невдовзі обов’язково подарую внуку гарну вишиваночку.
А ще моєю відрадою є дача. Цього літа я збудував там гарну альтанку, щоб могли збиратися моя родина, друзі, сусіди. Поспіваємо, пожартуємо. Є у мене сад. Там росте 400 фруктових дерев. Я цього року мав такий урожай! Груші, яблука, черешні, повірте, таких на базарі не купите.

Я – щасливий чоловік. Боженько мене нагородив великою гарною сім’єю, улюбленою роботою, друзями. Най нам тільки буде мир і спокій, а ще, нехай люди щиро сміються і плачуть також тільки від сміху!