Люльки XVII-XIX століть можна побачити у Тернополі (фото)

Оригінальні давні люльки, яким не одне століття, виставили на огляд в експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

- У фондах музею нараховується майже 300 цілих люльок та їх фрагментів, які датуються XVII – XIX ст. Більшість люльок виготовлені з кераміки коричневого, сірого, каолінового (білого) кольорів. Є у нашій збірці коротенькі файки, так звані «носогрійки», або «люльки-бурульки», ковані міддю «княжі», і завбільшки з великий кулак «люльки-мугурки», і плескуваті «сорочинки». На особливу увагу заслуговує чорнолощена люлька, виготовлена із застосуванням форми, - розповіла нашому кореспонденту науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Оксана Зборівська.

251173107_1610752245939671_7055072386790370603_n (Copy)

251633121_1610752439272985_5005845546187234277_n (Copy)

251832783_1610752295939666_7001389758967200618_n (Copy)

252709468_1610752342606328_4071607770167614234_n (Copy)

За її словами, у фондовій збірці музею зберігаються і глечикоподібні люльки, є і зразки козацького атрибуту у вигляді квіткових пелюсток.

- Особливий інтерес викликає люлька, виготовлена з дерева. Центральна її частина має вигляд голови вусатого чоловіка у чалмі. Поверхня вкрита лаком коричневого кольору. Традиційно цей трофей приписують турецькому візиру Карі-Мустафі, який втратив його під час битви під Віднем у 1683 році. Але, можливо, це тільки легенда, яка в наш час не підтверджується ніякими доказами, - додає музейниця.

Нагадаємо, у січні цього року мешканець Запоріжжя знайшов на Хортиці люльку, яка датується XVIII століттям. Знахідку передали Національному заповіднику «Хортиця».

250770714_1610752499272979_2742912365820736886_n (Copy)

251057426_1610752195939676_7023197553552799426_n (1) (Copy)

251028532_1610752592606303_7857790317705066900_n (Copy)

251021240_1610752552606307_7352228857348507595_n (Copy)

Довідково. В Україні люлька з’явилася на початку XVII століття, проникнувши з Оттоманської імперії та стала надзвичайно популярною серед козацтва. Запорожці вирізали собі люльки тільки з особливих порід – перш за все, з вишні, а також із груші, липи і вересу. Практично не робили люльки і з хвойних порід – сосни і ялини, оскільки їх смолистий запах геть перебивав аромат самого тютюну. «Чашку» люльки найчастіше ліпили з глини і обпікали на вогні, проте збереглося багато зразків із вулканічного туфу або інших, переважно м’яких, гірських порід. За зовнішнім обідком «чашки» нерідко наносилися сакральні візерунки – карби, що часто можна зустріти і на кобзах, і на тростинах, і на костурах. Уже в саму чашу трубки вставляли «втулку», виточену з дерева.