1 листопада – річниця від дня смерті Митрополита Андрея Шептицького. У нашій історії чимало видатних імен, які знає та шанує кожен українець. Митрополит Андрей Шептицький – національна гордість українського народу. 2015 рік – оголошений роком Митрополита Андрея Шептицького в Україні, а в УГКЦ – роком пам’яті слуги Божого Митрополита Андрея.

Шептицький – видатний церковний, культурний і громадсько-політичний діяч, Митрополит Галицький, Архієпископ Львівський, глава УГКЦ, історична постать загальноєвропейського рівня. Ще за життя український народ назвав його Мойсеєм. Він один з найбільших ієрархів Вселенської церкви, а також загальноукраїнської. Не даремно гетьман Павло Скоропадський, Симон Петлюра в ньому бачили єдиного кандидата на пост Патріарха помісної української церкви.

Виконуючи важливий обов’язок ієрарха, Андрей Шептицький працював науково, писав філософсько-богословські твори, досліджував історію церкви, а його праця «Як збудувати рідну хату», написана під час Другої світової війни, вражає державно-політичною мудрістю, тож не даремно радянська пропаганда називала його «натхненником українського націоналізму» і записала у ранг ворогів СРСР. Митрополит Шептицький розбудовував УГКЦ, бо вважав, що саме вона може стати мостом, який об’єднає Західну та Східну церкви. Він працював над створенням греко-католицької церкви в Росії. Навіть перебуваючи на засланні в Росії в 1915-1917 рр., Митрополит працював над створенням російського екзархату. Праця Митрополита увінчалася певним успіхом у 1917 році, коли в Петрограді було проголошено російський екзархат греко-католицької церкви.

Шептицький завжди і скрізь обстоював українську державність. У 1914 р. ним був написаний меморандум про устрій української держави. В ньому, крім іншого, мовилося: українська держава і українська церква лише тоді зможуть вільно розвиватися, коли відбудеться цілковитий розрив із Москвою. Виступав Шептицький і проти комунізму і його ідеології.

В 1936 році у зверненні до духовенства й вірян «Перестороги перед комунізмом» Андрей Шептицький писав: «Де покажуться комуністи-большевики, там зараз починають горіти церкви й кров невинна ллється обильними потоками. Їх сліди всюди позначені кров’ю невинних жертв. Чи не є річчю очевидною, що таким ворогам Христа помагати – це зраджувати Його і зраджувати Його святій Церкві. Хто помагає комуністам у їх роботі, навіть чисто політичній, зраджує Церкву. …Треба цю правду пригадати всім вірним і цілій українській спільноті тим сильніше в наших часах, коли комуністи, щоб збаламутити й здурити вірних християн, удають із себе віруючих людей і святотатсько пристають до Св. Тайн, діставши такі прикази з Москви».

Чи не актуальні ці застереження і тепер, коли так звана КПУ Симоненка діє спільно з московською церквою проти України.

Митрополит постійно дбав про єдність церков, разом із православним Митрополитом Іларіоном (Іваном Огієнком) працювали над створенням Помісної української церкви.

Про це свідчать ряд листів Митрополита до Митрополита Іларіона, Єпископа Мстислава (Степана Скрипника), послання до української віруючої православної інтелігенції, на яку покладав великі надії у справі зближення українських церков. Бо нам і сьогодні потрібна єдність, злагода для зміцнення незалежності України.

Крім великої пастирської роботи, Митрополит займався діяльністю і просвітницькою, і господарською. Він почав закладати читальні та «Просвіти», бо вважав, що темний народ легко обманути. Закладав братства тверезості. Почав втілювати різні господарські проекти. Створив церковний банк «Дністер», земельний банк, «Маслосоюз», який охопив до 80 відсотків парафій у Західній Україні, «Центросоюз», тобто кооперативні спілки, які спеціалізувались на сільськогосподарських товарах. Польська держава не сприяла тому, щоб українці були багатими і сильними. Це робила УГКЦ на чолі із Шептицьким. Значну частину коштів Андрей вкладав у благодійність.

Іван Франко в 1904 році у своїй праці «Соціальна опінія» дав найвищу оцінку діяльності Митрополита і назвав його «титаном думки та праці» (і це ще було на початку діяльності Митрополита).

Ось що писав Іван Франко: «Єпископ, тепер Митрополит Андрей, від самого початку свого вступлення на єпископство почав призвичаювати нас до іншого типу, інших форм, іншого характеру…. Митрополит без порівняння більше знає питання його дійсних інтересів, ніж його попередники… Митрополит Андрей говорить про ті речі, як європеєць, він сам думає і силує думати кожного, хто хоче розмовляти з ним».

Цього року прийшло визнання заслуг Митрополита. 16 липня 2015 року Папа Франциск підписав декрети, які підтверджують геройство чеснот Шептицького, й оголошено його праведним. Це один із завершальних етапів у беатифікаційному процесі по зарахуванню його до лику святих. Це про нього сказав нині вже святий Папа Іван Павло II: «Сподіваємось, одного дня побачити його у славі святих».

У кожного українця постать Андрея Шептицького викликає гордість і захоплення. А 29 липня цього року у Львові постав величний пам’ятник Митрополиту. В Тернополі є вулиця Шептицького і встановлено його погруддя.

Джерело: gazeta1.com