Навесні минулого року тернополянка Тетяна Федчишин вийшла заміж за чоловіка з Іраку. Мейтам Мухамед приїхав до Тернополя здобувати спеціальність стоматолога. Тетяна має юридичну освіту. Працює у студії танцю “Jasmine“, де викладає східні танці, повідомляє Про.те.

– До одруження ми зустрічалися 3 роки. – розповідає Тетяна. – Познайомилися на дискотеці через спільних друзів. Зав’язалося спілкування. Не сподівалася, що вийде з того щось серйозне. Думала, що посміємося, пожартуємо у той вечір та й усе. Але обмінялися номерами телефону, потім зустрілися. Чоловік з Іраку. Місто Наджеф. Недалеко від Багдаду.

Прізвище не змінила – залишила Федчишин. Чоловік навіть хотів моє прізвище взяти. Мріє тут жити. З часом все владнаємо. Коли розписувалися, то для зміни прізвища багато всього треба було – в посольство їхати тощо.

– Ви – християнка?

– Так. Чоловік – мусульмани. Щодо питань віри, то все залежить від людини. В кожній нації є різні люди. Є і добрі, є і погані. Коли зустрічаються люди двох вір, є такі, що в них непорозуміння і суперечки. Буду казати за себе. В нас ніколи не було мови, щоб хтось переходив на чиюсь віру. Ми це навіть не обговорювали. Якби мені хтось говорив переходити в іншу віру, я би не перейшла. Це навіть якщо й може трапитися, то не через те, що хтось сказав, а від себе. Самому відчувати, чи це потрібно. Але якби така тема виникала, то не було би шлюбу. Може і був би, але були б сварки. Мій чоловік – демократичний. Багато хто думає, що мусульманин, то вже багато заборон.

– Арабські чоловіки за собою гарно доглядають. Зачіска, душ прийняти, щоб гарно пахло, щоб чистий одяг був. Нігті доглянуті. Взуття чисте. Оце я дуже поважаю в чоловікові. Не треба щось дороге викупляти. Прості елементарні речі. Так має бути. Бо є деякі чоловіки, що подивишся на нього і стає його шкода.

Ми не сваримося. Я приходжу додому і знаю, що мене ніхто не буде нервувати. Зараз не буде отого: «Що є їсти?». Нема що їсти, то разом зробили щось на швидку руку. Чоловік теж любить готувати. Деколи готує східні страви – рис чи рибу. Чоловік мені дуже за характером підійшов. Я не люблю сваритися, виясняти стосунки, але все ще залежить від людини, яка збоку. Він також не буде нервувати нікого. В побуті нема непорозумінь, що десь щось не там поставив тощо. Він мені ні в чому не дорікає. Нема такого, що не зварила їсти і чоловік свариться чи дується. Зрештою, у нормальних чоловіків жінки закордоном вечеряють в ресторані, а не переймаються. (сміється)

– Якою мовою спілкуєтеся?

– Українською. Він добре знає українську. Вивчив за п’ять років. Чоловік ще володіє англійською.

– Чоловік каже, що їх жінки люблять чоловіків з Європи, а чоловікам подобаються наші дівчата. Їм цікаво, новизна. Люблять наших жінок через світлі очі. Декому подобаються блондинки. У нас риси обличчя трошки інші. Наші жінки відкритіші. Чоловік розповідає, що на його батьківщині жінки цікавляться переважно домашніми справами. Наші дівчата живуть активніше, до спортзалу ходять, якісь інтереси мають. Тому у спілкуванні цікавіші.

– Яка фінансова культура?

– Про гроші теж говоримо. Думаємо, як там буде в майбутньому. Чоловік хоче в Україні лишитися. Але вони звикли в Іраку, що за кілька годин роботи маєш нормальну зарплату. Він хоче жити так, щоб не рахувати гроші. Щоб поїхати, куди хочеш. На жаль, в Україні пішов на роботу і рахуєш кожну копійку.

Чоловік вважає, що він має забезпечувати сім’ю, а не так, щоб жінка тягнула все на собі. Але йому це поки що не дуже виходить. Живемо скромно.

– Мої батьки сприйняли дуже добре. Вони у Франції живуть. Поїхали на заробітки. Я знала, що мама зрозуміє. Більше з нею контактую. А за тата трохи переживала. Знала, що він дозволить, але думала, може щось буде говорити. Переживала, як їм сказати. Написала їм листа на дві сторінки. Повідомила, що ми будемо розписуватися. Вони зателефонували і сказали, що добре, живіть собі. Ні одного зайвого слова.

Знаю, що є пари, до яких батьки вмішуються. У нас ще суспільство відіграє роль. Себе пригадую, як ми тільки почали зустрічатися. Йдемо по вулиці разом, а на нас люди дивляться, обертаються. Щось можуть сказати неприємне вголос, що почуєш. В нас мало культури щодо цього. Чомусь дуже дивуються.

– А що можуть сказати?

– Як дівчина пішла з іноземцем, то вже кажуть, що сука. Я перепрошую за слово. Не знаю, чому так. Ловила на собі зневажливі погляди. Переважно жінок. Через це спочатку більше ввечері намагалася виходити, а потім мені стало все одно.

Якщо зустріли людину іншої національності, не потрібно нічого боятися. Як є якесь тяжіння одне до одного, треба все-таки попробувати, чи людина підходить. Не варто нікого слухати, коли кажуть, що він там щось зробить чи тебе залишить. Завжди треба спробувати. Як не спробуєш, то не знатимеш. Нині ми добре живемо. А далі – будемо старатися. Як ні, то ні – розійдемося. Нічого страшного в тому нема. У мене легке сприйняття життя. Ніхто не може знати, що буде через п’ять чи десять років.

– Не знаю. Є обманливе ставлення. Але не знаю, чи вони захочуть гратися. Не в впевнена, що в тім буде смисл. В нас є багато дівчат, які самі на шию вішаються. Якщо раптом зустрічалися, а потім розійшлися, то це не означає, що хтось несерйозний. Просто в чомусь не зійшлися. Можливо, вона його не заінтересувала.

– Якими жінками найбільше цікавляться арабські чоловіки?

– Вони люблять, коли дівчина за собою доглядає. Мені іноді дивно, бо по знайомих чоловіка бачу, що часто вибирають дуже негарних. Зрештою, кожна жінка по-своєму гарна і в ній щось є. Але були такі випадки, що бачила – некультурна, негарна, а арабський чоловік від неї в захваті. Коли дівчина за собою доглядає, коли вона культурна, поважна, вони знають, що вона серйозна, що не дозволить собою маніпулювати. Арабські чоловіки тоді обережніші.

Коли жінка за собою доглядає, це видно по її манерах, розмові. Це не означає, що потрібно постійно відвідувати салони краси або вдягатися так, що половину задниці наверх чи глибочезне декольте. Є багато дівчат, що матюкаються. Особливо на дискотеках видно, як вони напиваються. Тоді, вважаю, що жінка про себе не дбає, не розвиває себе.

– В захваті можуть бути від всіх. Спочатку звертають увагу на зовнішність. Одразу про щось глибше не говорять. Пізніше в спілкуванні відіграє духовний склад жінки, особливо як чоловіки вже трошки старші. Їм подобаються українки різного віку – від повноліття до 30-ти з чимсь років.

– Чому багато наших жінок зустрічаються саме з арабами?

– Причин може бути багато. На мою думку, вони більше вміють жінці приділяти уваги, частіше компліменти роблять. Можливо, це в них національне. Навіть гарно подивитися на жінку – вміють по-особливому. Він дивиться на неї, як чоловік – із захопленням, з бажанням. Оце головне – той погляд. Ти відчуваєш, що бажана, що подобаєшся. Можливо, вони темпераметніші і їм жінка більше потрібна. А ще може культура. Більшість наших чоловік дивляться на жінок нейтральними очима, байдуже. Не вміють так поглядом заманити, щоб жінка відчувала себе жінкою, що вона справді подобається, що потрібна йому.

Ще одна причина. Арабські чоловіки не п’ють. Якщо вживають алкоголь, то в міру. Ніколи не бачила, щоб з їх хлопців хтось напився. Наші чоловіки багато п’ють. На дискотеку підеш і нема навіть з ким познайомитися.

– Зі свого досвіду скажу, що так. Але вже як кому випаде. У нас теж є чоловіки, які люблять жінок. І в них теж є різні. Буває, що тут поводять себе добре з нашою жінкою, а поїде додому і ставлення змінюється кардинально. Словом, бути дружиною араба – нічого в тому надзвичайного і лякаючого нема. І не треба нікого слухати й думати – що там скажуть. Слід найперше думати, що вам обом було добре. І старатися, щоб так було. А далі – буде видно. Якщо дві людини відчувають, що вони потрібні один одному, чому б і не спробувати?