Сльози на очах та гучні аплодисменти – такою була реакція глядачів на моновиставу Херсонського обласного драмтеатру “Позивний “Горобчик”, яку представили в Тернополі 8 жовтня. Моновистава створена за мотивами п’єси Наталки Ворожбит “Погані дороги”. Роль головної героїні виконала Заслужена артистка України Тетяна Проворова, яка прожила 9 місяців в окупації. Створили виставу у Херсоні свідки російських злочинів, які перебували під постійними обстрілами ворога. Прем’єра відбулася у вересні 2023 року у надзвичайно складних умовах – у місті на лінії фронту, яке відділяють від ворога всього 3 кілометри та води Дніпра. 

Перебуваючи в окупації, я була впевнена, що повернусь на сцену, просто не знала коли, і це лякало, бо це наша робота – це наше життя. Після звільнення Херсону ми починали із невеличких концертів у бомбосховищах, але атмосфера там була дуже особлива, адже людям теж цього не вистачало. Ми розуміли, що глядачам це необхідно і почали ставити нові вистави, нас це надихало, — розповідає Тетяна Проворова. 

Тетяна Проворова та Олександр Книга

Моновистава «Позивний горобчик» — це про війну, кохання та реалії, які переживають наші захисники на полі бою. Головна героїня — Наталя, із позивним «Горобчик», захищає Україну у лавах ЗСУ. Щодня вона перебуває на межі життя і смерті, в найважчі моменти згадує про воїна Сергія з позивним “Відьмак”. Самі він вперше привіз її на фронт, показав війну та став коханням її життя. 

Після перебування в окупації, мені є що показати глядачам і я сподіваюсь, що після перегляду вистави ніхто не вийде пустим. Моя героїня — звичайна жінка, яка була журналісткою, однак її життя перевернулось із ніг на голову через війну. Ця вистава — це як новела про кохання на війні, яке обривається, — каже актриса. 

Тетяна Проворова у ролі захисниці Наталі із позивним “Горобчик”

Афішувати вистави у своєму місті артисти Херсонського драмтеатру не можуть, адже вони під постійним наглядом ворога. Як розповів директор Олександр Книга, їхній театр дуже схожий на тернопільський, але із трьохсот вікон, у їхньому вцілілих лише п’ять.   

Ми намагаємось їздити містами, показувати свою творчість. Робимо це за кошти благодійників, виграних грантів, адже власних у нас немає. Наша мета — знаходити херсонців у різних куточках України та за її межами, адже зараз як ніколи важливе єднання та показати, що Херсон — це Україна і ми вистояли, — розповідає Олександр Книга.

Після завершення вистави, глядачі стоячи аплодували та не стримували сліз, адже побачене вразило до глибини душі.

Це не просто вистава — це емоційний досвід, що занурює в світ переживань і боротьби наших героїв. Акторка зуміла передати всю силу і вразливість своєї героїні, викликавши в мене дуже різні емоції: і гордість, і переживання, і сльози. Тема актуальна і важлива. Вистава нагадує про справжню ціну свободи і мужність тих, хто захищає нашу країну. Такі постановки необхідні, адже вони надихають та підкреслюють силу духу українців, – ділиться емоціями глядачка Олена. 

Глядачі аплодували стоячи

На моновиставу прийшла й переселенка з Херсонщини Поліна Дайнега. Вона з травня 2022 року проживає у Тернополі, адже довелось виїхати з рідного міста через окупацію, утиски росіян та постійні обстріли. Каже, ледь стримувала сльози під час показу вистави.

Я відчувала, що це буде фурор, що це буде неперевершено, бо вже неодноразово була на виставах за участю Тетяни Проворової. Я знала, що у тандемі з режисером Сергієм Павлюком вони змусять глядачів затамувати подих. Готувала хусточку для сліз, але вдалося стримати свої емоції. Особливо розчулив момент, коли героїня вистави молилася, тримаючи замість свічки запальничку в руках. Для мене “Позивний “Горобчик” – про мирний Херсон, про повномасштабне вторгнення, про окупацію і біль людей, які вже понад два роки змушені виживати, мріяти, кохати під обстрілами. Я дякую Херсонському драмтеатру, що дають стільки емоцій навіть за 1000 кілометрів від дому, – поділилася враженнями Поліна.

На підлозі у холі драмтеатру розстелили російський прапор 

У холі Тернопільського драмтеатру, де відбулася вистава, розстелили на підлозі російський прапор, як трофей, привезений із Херсону. Кожен міг пройтись по ньому, адже як кажуть автори вистави, саме під ногами місце для прапора країни-агресорки. 

Фото, відео авторки