Тут поступово скорочують ліжка. Люди вважають, що ніхто з чиновників не зацікавлений в оздоровленні дітей. Заяви влади про те, що на санаторій нашлють прокуратуру, не сприймають усерйоз і продовжують оббивати пороги владних кабінетів.

– Все йде до закриття, бо відбувається системне скорочення. – розповідає Наталія Сигіль, вчитель зарубіжної літератури і англійської мови. – Влада каже, що це неефективний заклад, бо мала кількість дітей. Це так. На жаль, через те, що неефективно працюють районні тубкабінети. Дітей, які дійсно мають покази для профілактики і лікування в санаторії, не посилають. Чому? Ми не знаємо. Як відомо, в Україні ця хвороба є.

– За документом – школа вже ліквідована. – Продовжує Наталія Михайлівна. – Наказ прийшов від початку жовтня. Але ми ще ходимо на роботу. Ось вам папір і дійсність.

– Туберкульоз молодіє, епідемія росте, а у нашій області, бачите, все в ажурі. – обурюється Василина Сигіль, вчитель зарубіжної літератури. – Нам ставлять в приклад Заліщицький санаторій. Але там головний лікар заробляє гроші за рахунок платних путівок. У Заліщиках діти перебувають з батьками. Хто нам дозволить подібне робити?

– У першу чергу нам треба головного лікаря. – додає Наталія Сигіль. – Нині обов’язки головного лікаря виконує людина поважного пенсійного віку – 76 років. Погодився заради права підпису, бо ми 2 місяці були без зарплати. Нам блокували всі рахунки. А наш головний лікар, який був до того, звільнився ще 20 квітня.

– Ми всі розуміємо, що без школи санаторій закриється. – Каже в. о. головного лікаря Ярослав Титор. – Село втратить 150 тисяч в рік. 25 відсотків податку йде в сільську раду. – Тому і ліквідували школу, щоб закрити санаторій. – додає завуч школи Юрій Сидорук. – Є наказ скоротити ліжка – ми скорочуємо. А потім приїжджає КРУ і кажуть, що в нас нема дітей. Де логіка?

– Що це нами так зацікавилися і кому ця економія коштів піде – невідомо. – каже вчитель математики Валентина Івачевська. – Уявіть, скільки людей залишиться без роботи. Куди вони підуть? Перший лікар санаторію два тижні сидів у Кабміні, щоб відкрити школу. Скільки сил віддали, щоб її збудувати. Колись був санаторій республіканського значення. Діти з Києва приїжджали, Фастова. Після Чорнобила було по 200-250 дітей. У дві зміни вчилися.

– Площа санаторію – більше 30 гектарів. – розповідає Наталія Сигіль. – Великий парк. Є букові і горіхові алеї. Але все занепадає, бо нема ніякого фінансування на підтримання.

– Таке враження, що хтось хоче привласнити нашу територію. – додає Василина Сигіль. – Коли у липні п’ять представників санаторію прийшли до кабінету голови обласної ради Віктора Овчарука, він сказав,  що це приміщення обласної ради і вони що схочуть, те зроблять.

– Якщо йтиметься про закриття, то я не знаю, де тих дітей подіти. – говорить Наталія Сигіль. – Багато мають покази бути в нас. Лікування – безкоштовне. Годують 5 разів в день. На одну дитина на харчування виділяють 10 гривень в день. Це мізер. М’ясо і риба – раз в тиждень. Влітку ще виділяли 20 гривень. Підручники – теж за рахунок вчителів.

– У липні до нас приїхав депутат обласної ради Олег Любінський. – каже Василина Сигіль. – Я виконувала функції завуча, бо він був у відпустці. Підійшла і спитала, з якою метою завітав. Сказав, що приїхав глянути, бо в обласній раді багато говорять про Яблунівський санаторій. Ми його всюди поводили. Дуже йому тут сподобалося. І я його спитала, чим він нам поможе. Пан Люблінський відмовчався. Сказав хіба своєму референту, що в нас хороша територія і не скорочувати треба, а розширювати. Ми то почули лівим вухом. І поїхав. У мене ще тоді закралася думка, що тут щось не те. Кожен депутат щось обіцяє, бодай каже, що постарається. А він – промовчав.