Нещодавно з музичною програмою до тернополян завітав відомий дует «Сестри Тельнюк». Коли слухаєш композиції Галі та Лесі, тілом мурашки бігають. «Просто співати» – це для них не мета, адже, за словами однієї з сестер, «настрій покращити може і канапка з салом або бокал вина, а музика до цього не прирівнюється, музика зміцнює дух».

- Нас надихають ваші очі. Завдяки вам творяться пісні, завдяки вам творяться програми, пишеться музика. Хочеться вірити у майбутнє покоління! І Шевченко вірив, і Стус вірив, і наш батько вірив.

- Над чим Ви зараз працюєте?

- Наразі ми продовжуємо роботу над віршами Оксани Забужко, до речі, наприкінці цього концерту був її вірш, - ділиться Леся.

- Галю, які Ваші погляди на теперішню ситуацію в Україні?

- Знаєте, у вільну країну вірили всі, і досі продовжують. Я вірю, і мої доньки. Ми віримо, що доживемо до нашої справжньої незалежності.

- Ви неодноразово розповідаєте про батька на своїх концертах, а що він думав про майбутнє держави?

- У щоденникових нотатках нашого батька останній запис був таким: «Україна буде вільною». Він помер у серпні 90-го року, не доживши до Незалежності.

- Дівчата, трішки про концерт у драмтеатрі. Які враження від тернопільської публіки?

- Надзвичайно тепла атмосфера. Тут мені не треба було розповідати про Шевченка те, що нам доводилось розповідати в Харкові і Одесі. Вони сиділи з такими очима, ніби «ну що там той їхній Шевченко»…

- Що Ви можете сказати про поетів, тексти яких кладете на музику?

- Вони залишаються з нами весь час. Це як зброя, яку ти маєш в собі, як захист. З чим ти ідеш до людей і виходиш в світ. Ми хочемо, щоб це робило сильнішими людей, до яких ми виходимо.

Анна КРАВЕЦЬ