У відділі адміністрування податку на доходи фізичних осіб та податків з громадян дали роз’яснення стосовно прийняття агрофірмою на сезонну роботу працівників, виплати їм зарплати та її оподаткування.

Як зазначила начальник відділу Людмила Свистун, працівників, які працевлаштовуються на відповідні посади для виконання сезонних робіт (на період, не більший 6 місяців та на ті роботи, що зазначені у Списку сезонних), традиційно називають сезонними працівниками, а тимчасовими вважають працівників, яких прийняли на роботу на строк до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи, – до 4 місяців. Договору, який укладають із сезонними і тимчасовими працівниками, властиві всі ознаки строкового трудового договору.

Нюанси таких трудових відносин регулюють статті 23, 36 та 39 Кодексу законів про працю (КЗпП). Зокрема, як вбачається із статті 23 КЗпП, укласти строковий трудовий договір можна як на визначений строк, установлений за погодженням сторін, так і на час виконання певної роботи (наприклад, на час збирання врожаю малини – з 1 липня по 30 жовтня). Оформляють укладення трудового договору наказом або розпорядженням керівника про прийняття працівника на роботу, про ознайомлення з яким він підписується.

Працю сезонних і тимчасових працівників роботодавець оплачує відповідно до встановленої  на агрофірмі системи оплати праці без жодних особливостей, тобто точно так, як й працю постійних працівників. Людмила Свистун зазначила, що розмір окладу сезонного працівника не може бути нижче встановленого законодавством рівня мінімальної зарплати (з 1 травня вона складає 1450 грн, а з грудня – буде становити 1600 грн). Зарплата, нарахована сезонним чи тимчасовим працівникам, як і зарплата постійних працівників, підлягає індексації та компенсації в разі затримки її виплати на один і більше календарних місяців. Податок на доходи фізичних осіб утримується із таких виплат в розмірі 18 %, а військовий збір – 1,5 %.

Слід, також нарахувати на такі виплати  єдиний соціальний внесок у розмірі 22 % (на зарплату працівника – інваліда – у розмірі 8,41 %.). При цьому, агрофірма зобов’язана дотримуватись вимоги про сплату ЄСВ з мінімальної зарплати. Тобто, якщо база справляння ЄСВ, до якої застосовується ставка 22 %, виявиться нижчою мінімальної зарплати, внесок необхідно сплатити саме із мінзарплати. При виплаті заробітної плати сезонному чи тимчасовому працівнику фірма має право застосувати до неї податкову соціальну пільгу.

Суму нарахованої зарплати  слід відобразити:

• у розділі І Податкового розрахунку за формою № 1 ДФ з ознакою доходу “101” та продублювати її в розділі ІІ у рядку «Військовий збір»;
• у Звіті за формою № Д4 – в загальному порядку.

Відділ організації роботи Тернопільської ОДПІ