«Це не вимитий холодильник, це холодильник пенсіонерки (тобто мій) за 10 днів до отримання пенсії, підвищення якої, попри усі обіцянки, так і не відбулося». Про сумні реалії життя українського, у тому числі – і тернопільського пенсіонера пише Надія Таршин у спільноті Політичний Збараж.
Можливо, моя пенсія 1560 грн. за 43 роки трудового стажу на інженерних посадах видається владі надто великою і таку уже підвищувати не потрібно. 
Я згодна терпіти і далі, але нехай зі мною терплять усі можновладці від президента до прем*єра і уся їх незнищенна свита.. Не треба новітній геноцид українського народу видавати за довгоочікувані реформи, які радо вітає Європа. 
Я думаю, що жодна з країн ЄС не допустила б такого знущання над своїм народом. Чи може я щось не так розумію друзі? І ще - у каструлі не тушковане м*ясо, а вінегрет, і овочі з мого городу, а у кого немає ні саду, ні городу, то зовсім неможливо вижити. 
А ви кажете, чому за опоблок голосують? Є, звичайно, віддані прихильники цієї політичної сили, яких не варто навіть намагатися переконувати у протилежному, але за ілюзію цього примарного щастя пішли масово голосувати і ті пенсіонери, які чекали від нової влади справжніх реформ, а дочекалися удавку на свою і так багатостраждальну шию. 
Як з цією категорією бути і хіба влада зможе завоювати їх прихильність і довіру? Хіба можна усі реформи починати з найбідніших категорій? Не по-людськи це і не по-Божому.