У минулому Дмитро - спецпризначенець КОРДу поліції Тернопільщини. Разом із побратимами він звільняв Київщину, Харківщину та відбивав російські атаки на лінії фронту Луганщини та Донеччини. Під час виконання бойових завдань поліціянт зацікавився роботою саперів і вже невдовзі у складі зведеного загону вибухотехніків розміновував деокуповані території. 

За плечима Дмитра понад 10 років служби у підрозділі особливого призначення та десятки успішно виконаних поліційних спецоперацій. З початку повномасштабного вторгнення спецпідрозділ поліції, де служив Дмитро, виконував бойові завдання на Київщині та Харківщині. Далі була Луганщина та Донеччина.

Найгарячішим став Бахмутський напрямок, де обстріли не вщухали ні на мить. Тут під час виконання бойового завдання загинув мій найкращий друг Віктор Мельниченко. Він був надійним товаришем, завжди підтримував всіх. Втрата друзів, побратимів – це важка втрата, - пригадує Дмитро.

У спецпідрозділі КОРД поліціянт не лише знешкоджував диверсійно-розвідувальні групи, затримував терористів та звільняв заручників, а й займався вибуховим брічінгом.

Це метод відкриття дверей і вікон шляхом підриву вибухового пристрою. Я цікавився саперною справою та вдосконалювався в цьому напрямку. А коли ж випала нагода, то вирішив перевестися у вибухотехнічний підрозділ,- розповідає поліціянт.

На початку квітня цього року Дмитро у складі зведеного загону вибухотехніків вирушив на деокуповану Херсонщину.

Зруйновані будівлі, сліди від бомбардувань, а ще величезна кількість нерозірваних боєприпасів, протипіхотних мін, касетних суббоєприпасів, авіаційних бомб - все це залишили по собі російські війська. Дещо ми знищували на місці. Інші вибухові пристрої, які можна було транспортувати, ми доправляли на тимчасовий підривний майданчик та підривали. Кожен такий звук вибухів є для нас - маленька мелодія перемоги, яка свідчить про те, що ми очистили невеликий клаптик нашої території.

Дмитро пригадав випадок, коли під час виконання чергового завдання із розмінування парку він побачив чоловіка, який стояв на краю прірви.

Людина на крики не реагувала. Ми за лічені секунди дісталися до нього та вивели в безпечне місце. З’ясувалося, що це був чоловік з повною втратою зору. На місцевості він орієнтувався за кількістю пройдених кроків. Того дня йшов за гуманітарною допомогою - мали привезти хліб. 700 кроків і мав бути пункт призначення, але він пройшов вже понад 1 500, збився зі шляху та вийшов на мінне поле. Вже потім я цікавився, чи потрібно йому чимось ще допомогти, на що чоловік попросив привезти картоплі, яку він не їв вже пів року, - пригадує поліціянт.

Упродовж відрядження Дмитро разом зі своїми колегами опікувався чоловіком, доставляв йому продукти, воду, допомагав у побуті.

Під час ротацій ми бачили людей, які живуть під постійними обстрілами, в зруйнованих будинках. Дивлячись на них, дуже хочеться, щоб все це якомога швидше закінчилося. Я певен, що перемога скоро буде за нами, і люди, які були вимушені виїхати, повернуться назад до свого дому, до свого звичного життя. Ми робимо все, щоб українці могли почуватися захищеними та у безпеці.

Фото та відео Національної поліції