"Тернопіль у плині літ" повернувся до тернополян на 200 сторінок об'ємнішим
Тернопільський прес-клуб зібрав сьогодні друзів та шанувальників відомої у нашому краї (світлої пам'яті) хранительки історії нашого міста Любомири Бойцун. Всі, хто завітав на цю зустріч, мали унікальну можливість доторкнутися до нового та доповненого видання попередньої книжки пані Любомири "Тернопіль у плині літ".
Перша та друга книги готувалися до друку у видавництві "Джура". Пан Василь та пані Уляна впродовж багатьох років співпрацювали з авторкою відомого історичного фоліанту. Щоправда, останній розділ "Тернопіль 40-50-х років" пані Любомирі не вдалося завершити, вона несподівано передчасно відійшла за життєву межу. Його опрацьовували вже без неї. Про копітку працю над рукописами (а це на 200 сторінок більше від попередньої книжки) розповіла присутнім Уляна Ванчура. Нове видання доповнене унікальними небаченими ще світлинами, які передав польський краєзнавець Ян Островський з Кракова (зокрема зображення внутрішнього оздоблення Домініканського храму). Також директор видавництва продемонстрував рідкісний документ польською мовою, свідоцтво про народження нашого міста. Працівники львівського архіву допомогли зробити його переклад. Спогадами про Любомиру Бойцун поділилися відомі тернополяни Людмила та Богдан Строцені, Віра Стецько, Олег Кіналь, Яніна Чайківська. За словами історика Людмили Строцень, книжка "Тернопіль у плині літ" стала для неї справжнім підручником, коли вона готувала в Європейському університеті групу екскурсоводів для Тернополя. Вони ще й досі дякують їй за це цікаве та рідкісне краєзнавче видання. "Рідне місто, я освідчуюсь тобі в любові..." - такими були останні слова авторки, останнього розділу книги. Вона ніби відчувала про свій швидкий перехід у засвіти, тому книгу писала серцем і з великою любов'ю.
Під час цієї зустрічі, з легкої руки пані Людмили Строцень, вирішили в недалекому майбутньому видати книгу спогадів про Любомиру Бойцун, адже багатьом тернополянам, які жили і працювали поруч із цією дивовижною жінкою, є що сказати. І це вже також історія.
Валентина СЕМЕНЯК.