Громадську арт-інсталяцію «Невидимі» відкрили у Тернополі на бульварі Шевченка. 120 фігур-силуетів уособлюють понад 120 тисяч українців, які за оцінкою Міжнародної організації з міграції, постраждали від торгівлі людьми з 1991 року.

На 40-ка фігурах написані історії, які люди часто не можуть розповісти. Студенти, яким обіцяли високі зарплати, а насправді відбирали паспорти і змушували працювати задарма, моделі, які замість зйомок в глянцевих журналах отримували місце в борделях, інваліди та навіть діти, яких змушували жебракувати…Силуети жертв трудового рабства «кричать» про те, що їм довелось пережити.

- В своєму житті ми не помічаємо проблеми інших людей, - говорить заступник Координатора програми протидії торгівлі людьми Представництва МОМ в Україні Катерина Арданьян. - Це може бути жебрак, який стоїть коло магазину, заплакана сусідка, та навіть коханий чоловік, який повернувся з заробітків. Вони мовчать, ми їх не помічаємо -  звідси і назва «Невидимі».

Фігури для проекту виготовив колишній постраждалий від торгівлі людьми, який пройшовши програму реінтеграції МОМ, відкрив власну справу. Та найстрашніше, що історії на них - справжні, змінені лише імена.

Організатори хочуть привернути увагу до арт-інсталяції якомога більшої кількості людей, адже, як не дивно, в 21 столітті в рабство потрапити може кожен. Так, наймолодшому постраждалому, якому надали допомогу, було 3 роки, найстаршому - 73. В цих історіях кожен може впізнати себе, своїх родичів чи знайомих, які перебувають на заробітках за кордоном. Адже тут, на Тернопільщині, кожній другій родині довелось стикатися з заробітчанством.

Серед перехожих вдалося побачити тернополянку, яка від прочитаного почала плакати. 

- Мій син також на заробітках, - розповідає Світлана. - Він ніколи мені не розказує, як тяжко він працює. Говорить лише, що все добре, запитує про дітей, моє здоров’я та пересилає гроші. А якою ціною та копійчина дається?

Експозиція подорожує Україною з грудня 2014 року. У Тернополі вона триватиме майже місяць - до 15 вересня.

Юлія НІКІТІНА