«Бабуся Шапокляк», як її ласкаво називали тернополяни, народилася 1.03.1937 року, мала сина й доньку, люблячих онука та онуку, які ніколи не перечили її життєвим принципам.

Жила старенька у Тернополі на Київській, 18. Син і дочка, враховуючи її побажання, давали жити як хоче, дали їй волю у виборі, відпустили жити окремо. Ніхто її не обмежував, жінка була щасливою. А чоловік пані Альбіни, Василь, помер близько двох років тому. Останні роки подружжя жило окремо.

- Альбіна працювала вчителем, була досить грамотною жінкою. Мала прекрасну пам’ять, такі цікаві речі розказувала. ЇЇ називали дивакуватою. У своїх розмовах вона такі факти називала, речі… про допити КГБістів колишніх. Я був здивований, що вона називала такі прізвища, конкретні роки й дати. Сам не раз спілкувався з нею, слухав. Її син Степан, хтось написав вчора в Інтернеті, що він адвокат, насправді – правозахисник. Представляє і захищає у судах простих людей, воює з нинішньою системою. Він це робить приблизно з 92-93 року. Сам військовий, жив у Росії, а коли Україна стала незалежною, то повернувся сюди. Був народним депутатом обласної ради у Тернополі, членом КУНу, ще пам’ятаю тоді В.М. Олійник був головою обласної ради, - розповів «Терену» колега Степана Собка - Михайло, житель Тернополя.

Сім’я Альбіни Михайлівни - дружня і розуміюча. Усім на похорон не вдалось приїхати, оскільки рідна сестра покійної проживає у Італії. Вшанувати світлу пам’ять померлої прийшло близько сорока людей – родина, сусіди та просто знайомі. Панахида відбулася у Домі Печалі, що на Микулинецькому кладовищі. Там же й похоронили жінку.

- Я знала її з хорошого боку, але дуже недовго. Ми завжди пересікалися в місті, обговорювали різні речі. Жінка була дивною, але розумною. Хорошою і співчутливою, - ділиться спогадами Оксана, знайома Альбіни Собко.

Тернополянин Павло згадує:

- Ой, Альбіна Михайлівна так добре знала польську мову. Вона ще ходила і щедрувала працівникам ринку на вул. Живова, так гарно було.

Дивно те, що перед смертю, старенькій тернополянці не було байдуже до проблем суспільства, як розповів її син Степан:

- Ми коли із слідчими прийшли взяти деякі речі з маминої квартири знайшли закордонний паспорт і квиток на поїзд до Москви. 9 березня мама померла, а 10 мала їхати на підтримку Надії Савченко, нікому про це не сказавши. От уявіть, якби їй стало погано у Москві, і ніхто так би й не знав де вона і що з нею сталося.

Колектив «Терену» приносить свої співчуття близьким Альбіни Михайлівни.

Анна КРАВЕЦЬ

Фото автора