Кожний обласний центр України унікальний по-своєму, і Тернопіль не виняток.

Хтось називає його провінційним, а хтось – другим, після Львова, П’ємонтом. Хтось кляне за погані дороги, а хтось захоплюється красою ставу у центрі. Для когось місто надто маленьке, а інші вважають його компактним і тому зручним для проживання.

Кожен бачить те, що хоче бачити. Пропонуємо читачам добірку цікавих фактів про Файне місто.

Старовинних пам’яток архітектури, довоєнних будинків у Тернополі небагато, адже під час Другої світової війни місто було майже дощенту знищене бомбардуваннями. Через жорстокі бої навесні 1944-го Тернопіль назвали «маленьким Сталінградом».

Назвою місто завдячує польському магнату і воєводі 16 століття Яну Тарновському – він заснував поселення, яке спершу називалося Тарнополем. Існує також легенда, що прив’язує назву до терену, тернового поля, яке оточувало місто.

Найстаріша будівля міста – замок. Це фортифікаційна споруда, пам’ятка архітектури національного значення. Зведений 1540-1548 на лівому березі річки Серет в урочищі Сопільче для охорони південно-східних кордонів Речі Посполитої від нападів кримських татар. Замок — символ Тернополя. Як основна геральдична фігура він зображений на новому (1992) гербі Тернополя. Перше акварельне зображення Старого замку належить польському митцеві Наполеону Орді (1870-і роки; зберігається у Національному музеї Кракова, Польща.

Одна з найстаріших церков Тернопля збудована у 1540 році. Це церква Чесного Хреста або ж, по народному, -  Надставна. Під час турецько-татарських нападів слугувала фортецею, з якої містяни чинили опір орді.

Перший кінотеатр Тернополя «Поділля» було відкрито 1910 року сім'єю Шидловських. Він розташовувався на місці сучасного «Перемога».

Тернопільський став (до 1991 року Комсомольський)— велика штучна водойма, створена на місці боліт на річці Серет. Йому приблизно стільки ж років, як і самому Тернополю.

У Тернополі на Театральному майдані у 1940-их-1950-их роках стояв пам'ятник Сталіну.

Через те, що Тернопіль унаслідок боїв під час Другої світової був майже повністю зруйнований, обласні установи та організації у 1944—1946 роках перенесли до Чорткова.

Тернопіль свого часу прославив знаменитий гурт «Брати Гадюкіни», заспівавши про "файне місто".  

Наприкінці 80-х років минулого століття у Тернополі створили перший в Україні обласний осередок Народного руху.

Першим у колишньому Радянському Союзі місто позбулося ідола – пам’ятник леніну демонтували відповідно до рішення сесії міськради.

Тернопіль першим почав видавати еротичну газету «Пан+пані».

Зараз у Тернополі немає великих промислових підприємств. Зникли колишні гіганти - бавовняний комбінат, комбайновий завод, але намагаються триматися на плаву «Ватра» та «Оріон».

Тернопіль - студентська столиця України. У місті навчається найбільша кількість студентів на душу населення, загалом - близько 50 тисяч.

Центр Тернополя – це суцільні пам’ятники. Літературним геніям Тарасу Шевченку й Івану Франку, легендарним націоналістам Степану Бандері та Ярославу Стецьку, королю Данилу Галицькому та зірці світової опери Соломії Крушельницькій, українській Незалежності та російському поету Олександру Пушкіну.

Тернопільський Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці став першим у західному регіоні храмом, де почали відправляти служби англійською мовою.

Такий собі кавер на знамениту туристичну родзинку Парижа, Єлисейські поля, придумали тернопільські тинейджери. Місцеві «Єліся», порівняно з паризькими, що простягаються на 2 км., - це два пагорби і невеличка алея парку Шевченка.

Співоче поле у Тернополі – перше, збудоване в Україні. Звели його за зразком прибалтійських амфітеатрів у 1986 році. Сцена розрахована на 1200 артистів. П’ять тисяч глядачів вміщуються в амфітеатрі, стільки ж — на видових майданчиках.

Місто славиться своїми парками - імені Тараса Шевченка,   Національного відродження, гідропарком «Топільче».

Фото "Терену" та з відкритих джерел