У Кременецькому ботанічному саду розцвіли рододендрони

Дерево-троянда

Головний спеціаліст Кременецького ботанічного саду Юлія Бондючна каже, що вбачає певну символіку у тому, що саме напередодні 22 травня, коли увесь світ відзначає Міжнародний день біорізноманіття, у них розвіли рододендрони.

- Назва рододендрон складається з двох грецьких слів: rhodon – троянда і dendron – дерево, - розповідає науковець. - У нашому ботанічному саду зростає 14 видів рододендронів. З них – два види вічнозелені, три - напіввічнозелені і дев’ять - листопадні кущі. Цвітуть рододендрони дуже яскравими кольорами, що дає можливість створювати за їх участю дивовижні пейзажі. Наприклад, рододендрон жовтий, також відомий як азалія, кущ родини вересових має 1-2,5 м заввишки. Рододендрон – гарна декоративна рослина, особливо в період цвітіння. Пелюстки рододендрона – цінна сировина для ефіроолійної промисловості.

Ефірні олії, які містяться в квітках азалії, мають фітонцидну й інсектицидну дію. У науковій медицині застосовують ефірну олію рододендрона як бактерицидний засіб, особливо проти туберкульозної палички. Ериколін, який міститься в листках, має потогінні й наркотичні властивості. А ще у листках рододендрона містяться таніди (8-13 % ), придатні для дублення шкур і забарвлення їх у світлі кольори. Рослина – отруйна, містить андромедотоксин, отруйний для людей, свійських тварин, бджіл, мишей, - каже біолог Юлія Бондючна.

Ботанічна «родзинка» Тернопілля

За словами біолога, рододендрони, які нині розцвіли у ботанічному саду – лише невеличка часточка унікального природного багатства флори Кременеччини. Саме це багатоманіття було з успіхом використано під час створення одного з найстаріших в Україні Кременецького ботанічного саду, заснованого більше двох століть тому.

- Власне, із створенням цієї зеленої перлини і починається активний період інтродукції й акліматизації переліку численних видів дендрофлори, що пізніше знайшли широке поширення у межах території України. Початок організації ботанічного саду пов’язаний із заснуванням у 1805 році у Кременці Вищої Волинської гімназії, яка згодом була реорганізована у Кременецький ліцей. Засновниками й організаторами саду були: відомий садівник Діонісій Мак-Клер ( Міклер), з ім’ям якого пов’язана організація багатьох садів на Україні, викладач природничої історії Кременецького ліцею – відомий і заслужений дослідник флори Волині та Опілля, доктор медицини та ботаніки Віллібальд Бессер, а також співробітник гімназії Зейдлід. Мак-Клеру допомагав порадами перший професор природничої історії Кременецького ліцею Францішек Шейдт. У момент заснування під ботанічний сад було виділено 4,5 га площі, в яку ввійшов парк для відпочинку, розсадник, розарій, а також оранжереї, парники. Протягом кількох років Мак-Клер працював над цим прекрасним і мальовничим садом, зробивши його найкращим в усьому краї. У 1811 році на кошти ліцею він вирушає до Франції, Англії, звідки привозить багату колекцію рослин і насіння. Мак-Клером було зібрано 1661 екзоти і 612 місцевих видів, - каже пані Юлія.

У ботсаду – вся Європа

Торкаючись становлення та розвитку ботанічного саду, Юлія Бондючна розповіла, що Віллібальд Бессер розпочав роботу в Кременці як викладач ботаніки і зоології та директор ботанічного саду з 1809 року. З перших днів він активно включився в роботу зі збагаченням видового складу саду. Ця робота здійснювалася в основному шляхом організації поїздок та екскурсій.

- Вже у 1810 році В. Бессер опублікував перший каталог рослин ботанічного саду, в якому описані цікаві види, завезені у Кременець із Франції, Швейцарії, Німеччині, Бельгії, США та інших країн. Багато видів передано у ботанічний сад із приватних колекції і садів. За Бессера площа саду розширюється до 20 га, регулярними щорічними стають випуски каталогів рослин. Великий внесок у справу організації Кременецького ботанічного саду зробили також К. Вінцель, садівник Гофман. З 1810 по 1823 роки колекція саду збільшилася з 2406 видів рослин до 12 тисяч видів, колекції деревних порід відкритого ґрунту – з 238 видів у 1811 році до 585 видів у 1834 році. Учнем В. Бесера та його вірним працівником був Антоній Андржейовський. Ботанічні подорожі цих невтомних дослідників збагатили не лише ботанічну науку, а й колекцію живих рослин Кременецького ботанічного саду.

В. Бессер налагодив контакти з іншими ботанічними садами Росії та зарубіжжя. Широко практикував обмін насінням і гербаріями з ботанічними садами Кракова, Гамбурга, Вільна, Парижа, Гетінгена, Відня. Кременецький ботанічний сад став відомим внаслідок систематичних публікацій В. Бессера, - наголошує біолог.

Вимушена мандрівка рослин

Після придушення польського повстання 1830 – 1831рр., яке було підтримане більшістю ліцеїстів, Кременецький ліцей закрили, а обладнання, бібліотеку та цінні в морфологічному та систематичному відношенні рослини ботанічного саду перевезено до Києва й передано новоствореному (1834р.) університету Святого Володимира.

Яскравим свідченням видового багатства та унікальності колекції живих рослин Кременецького ботанічного саду була наявність в ній 241 виду рослин Капського флористичного царства. Фактично, Кременецький ботанічний сад дав початок ботанічному саду університету в Києві, першим директором якого став В.Г. Бессер. Водночас, у 1835 – 1838 роках він обіймав посаду професора кафедри ботаніки університету. Перевезення рослин остаточно завершено у 1847р. На жаль, частина колекцій під час перевезення загинула. Частина декоративних дерев і кущів так і залишилася у приватних колекціях багатих вельмож . Таким чином, після 40-річного існування один із найчудовіших на той час у Європі об’єктів ботанічної науки занепав. Краса природних ландшафтів південно-східної Волині так заполонила засновників саду, цих благородних іноземців, що на схилі літ вони повертаються сюди, де починалася їхня зріла творча діяльність. Прах Д. Мак-Клера покоїться у Дубні, що в Рівненській області, за 40 км від Кременця. Саме тут Д. Мак-Клер заклав свій перший в Україні знаменитий парк «Палестина». А В. Бессер після завершення організаційних робіт зі створення ботанічного саду при Київському (на той час ім. Св. Володимира) університеті на основі матеріалу, перевезеного з Кременця, знову повернеться до міста, якому віддав свої найкращі роки життя. Похований В.Бессер разом зі своєю дружиною на Базиліанському кладовищі біля підніжжя гори Воловиця (в давнину - Волова).

- Частково робота ботанічного саду відновлювалася у 1921-1939рр., 1951-1969рр., але минулої слави Кременецькому ботанічному саду так і не було повернуто, - констатує пані Юлія.

Розпорошений, але не втрачений

Подальша доля Кременецького ботанічного саду така. У 1950 році у зв’язку з реорганізацією Кременецького учительського інституту, заснованого у 1940 році, співробітниками кафедри розпочинаються роботи з інтенсивного відновлення ботанічного саду: інвентаризуються рослин відкритого та закритого ґрунту, долучено до території саду нові ділянки.

- Сьогодні територія саду - 200 га, більша частина – це природні ландшафти складного рельєфу з перепадами висот до 150 м. На 170 га представлено лісові насадження штучного та природного походження, трав’янисті ценози степові та наскальна рослинність. Схили території саду покриті грабовими, дубово-грабовими, модриновими, сосновими, сосново-березовими, ясеново-кленовими лісами штучного та природного походження, - розповіла Юлія Бундючна.

Захоплюючі пейзажі, мальовничі краєвиди, неповторні картини природи відкриваються з території саду. Унікальності території надають і тераси, створені за часів існування педінституту. Значна кількість рідкісних, оригінальних та унікальних видів природної флори, зібраних на цій території, лише підкреслює значення і роль Кременецького ботанічного саду у сфері збереження й охорони біорізноманіття. Тож ботанічний сад можна по праву назвати природною оазою Кременця, в якій нині, у Міжнародний день біорізноманіття, яскравими барвами заграв цвіт рододендронів.

Орест Сарматський

Фото автора