Тернополянина Олега Семціва літаки зацікавили ще з дитинства. Пригадує, як розглядав батькові книжки про авіацію та марив небом. У той же час захопило конструювання, щоправда тоді практикувався на іграшках, роблячи їх більш схожими на реальні прототипи. Нині він цікавиться історією авіації та створює літаки (поки – тільки їхні моделі, але в планах і справжній). Тож поспілкувалася з Олегом про Тернопіль авіаційний, повідомляє Погляд.

— У нашого міста з літаками досить дивні стосунки. Тут є літак біля парку відродження, літаки стояли у гідропарку, є летовисько. І водночас, вони всі в майже занедбаному стані. На вашу думку, можна назвати місто авіаційним?

— От ви й відповіли на власне запитання. Десь щось було, десь щось є, але все у такому занедбаному стані, що невідомо на що схоже. Авіаційні міста це Київ, Харків, Запоріжжя, Одеса… — ті, з яких починалась історія нашої авіації, де були і є профільні навчальні заклади, авіапідприємства, діючі аеропорти, аероклуби, активна авіаційна тусовка.

Попри наявність аеропорту та кількох приватних пілотів, Тернопіль далеко не авіаційне місто, як би нам не хотілось називати його таким. Для цього потрібно розвивати авіаційну інфраструктуру, авіамайстерні сервіси, аероклуби. Власне й сам аеропорт можна модернізувати до такого рівня, щоби він реально міг приймати як внутрішні, так і міжнародні регулярні авіарейси. Для цього лише потрібна чітка позиція місцевої влади та підприємців краю. Якщо у короткі терміни у Тернополі можна було збудувати та успішно розвинути мережу торгово-розважальних центрів, то цілком реально відродити й аеропорт. Авіаційні перевезення при правильному менеджменті — досить непогана стаття доходу для бюджету області. Тим більше, якщо є бажання активно розвивати туризм.

— Повернімося до наших авіаційних «музеїв» під відкритим небом…

— Перш за все, варто зауважити, що охорона авіаекспозиції в гідропарку була не продуманою. Літаки — це не танки, а більш ніжна техніка. Крім того, дорогі кольорові авіаційні сплави — джерело наживи для різноманітних вандалів. Ось якби цей імпровізований авіамузей зробили на території, що охороняється, приміром, на базі того ж аеропорту, як це є наприклад, у Києві чи на базі військової частини, як у Вінниці, то всі експонати могли б цілком ймовірно дожити до наших днів.

Літак на «Східному» врятувало лише те, що його розмістили на недосяжній для любителів швидкої наживи висоті. Але тепер його хочуть прибрати «політичні вандали», обіцяючи натомість встановити нову пам’ятку. Дивна річ: на нову скульптурну композицію кошти є, а коли я з активістами писали на розпіарений владою ресурс «Відкрите місто» про відновлення існуючого монументу, то отримували лише відписки від виконавчих служб, що це не в їхній компетенції і взагалі це, мовляв, дорого. У Вінниці, приміром, активно взялись за реставрацію схожого монумента. Отже їм це треба, а нам ні? Невже Тернопіль гірший?

— А чому його варто зберегти?

— Цей літак — МІГ-15 — унікальний в технічному та історичному плані. З Україною в нього багато спільного, адже серед тих, хто займався його розробкою, були й українці, на літаку цієї моделі літав герой Радянського Союзу Іван Кожедуб. А ще з літаком подібної моделі пов’язана доля першої людини, що побувала у космосі — Юрія Гагаріна. Це легендарна модель — наймасовіший реактивний бойовий літак в історії авіації. Він перебував на озброєнні багатьох країн світу. Цікаво, що останній МІГ-15 вивели з експлуатації у 2006 року, належав він Албанії. Із цією моделлю пов’язують прорив у галузі авіації — революційними були форма крила, реактивний двигун; тут уперше застосували стріловидне крило та крісло для катапультування. У Тернополі він з’явився 1972 року, тож уже з цієї точки зору він став історичним для міста. Та важливим для багатьох людей.

— До речі, пригадуєте, які емоції він викликав у дитинстві?

— Неймовірне захоплення. У дитинстві ми з батьками часто гуляли парком «Відродження» і літак завжди був якоюсь особливою окрасою, адже його було видно з різних ракурсів та здалека. У цьому я вбачаю ще одну продуманість даної монументальної експозиції. Вона притягує до себе поглядом, спонукаючи підійти ближче, щоби краще роздивитись деталі. Саме тому подібні монументи такі популярні у багатьох містах та й навіть в інших країнах світу: краса досконалих форм літаків захоплює усіх без винятку, не залежно знається людина на авіації чи ні. А зруйнувати таку красу може лише справжній невіглас.