Останнім часом жителі надзбручанських міст і сіл помітили радикальне падіння рівня води у Збручі. Ріка поміліла так сильно, що тепер видно бетонні  пірамідки, які колись по ній розмежовували австро-російський і польсько-радянський кордони. Більш змілілим Збруч був хіба у 1848 році, коли на цих землях фіксували аномальну засуху.

Тоді ще назовні визирнула голова знаменитого чотириликого Світовида, і саме завдяки цій сенсаційній знахідці тодішнє пересихання Збруча ввійшло в історію.

Один з рукавів Збруча біля Калагарівки. Зазвичай тут глибина до півтора метра, а нині — гусакам по коліно 

«Z», звісно, не зміг оминути цей катаклізм, тим більше, що явище тимчасове — мине вже за кілька тижнів. Тож аби побачити те, що переважно сховане під водою, треба поквапитись.

На цій світлині добре видно, наскільки впав рівень води у Збручі

Цю світлину зроблено рівно рік тому...

Те саме місце, але нині

З'ясувалося, що засуха й інші природні фактори тут ні до чого. Падіння рівня води — суто антропогенне й пов'язане з наповненням водосховища Сатанівської ГЕС, що стоїть поблизу однойменного містечка. Цю електростанцію запустили ще 1957 року. Обладнання (потужністю 135 кВт) там було не абияке, а «фірмове» — виготовлене на «Сіменсі». Станція працювала до 1980-х років і була закрита (як і багато її «сестер») суто з адміністративних міркувань — мовляв, у СРСР тої електрики хоч залийся, тож тримати персонал на невеличких станціях нерентабельно.

А ось і винуватиця «катаклізму»

«Станційне» водосховище й далі слугувало людям: місцевість тут дуже гарна, природа — багата. До того ж славетна сатанівська «мінералка» поруч. На берегах водосховища діяло кілька цілком пристойних оздоровниць.

Дамба Сатанівської ГЕС, 2013 рік. Знимка Олександра Волкова

Економічна криза 1990-х років спершу знищила оздоровниці, а відтак і водосховище. У середині 1990-х прорвало одну з засувок (на щастя, минулося без великого потопу та без жертв). За останні півтора десятиріччя водойма встигла зарости вербами. Тож коли торік ухвалили відновити ГЕС, довелося немало попрацювати, щоб очистити «чашу» майбутнього (чи колишнього?) водосховища.

Екологи запевняють, що ситуація з водою жодної шкоди природі не несе. Мовляв, якби таке сталося навесні, під час нересту риби — то так, шкода була б велика. Адже риба полюбляє нереститися на мілині, і в разі спаду рівня води покладена ікра загинула б. Наразі проблема має суто естетичні наслідки.

Бетонна пірамідка, що розмежовувала австро-російський і польсько-радянський кордони. У верхній частині досі зберігся отвір, призначений для кріплення прикордонного знаку

Краєзнавцям варто прогулятися вздовж річки й поглянути: ану ж, може, ще один Світовид з’явиться на поверхні? Наприклад, поблизу села Калагарівка (Гусятинський район, Тернопілля) «Z» пощастило сфотографувати бетонну пірамідку, що позначала кордон між Російською й Австро-Угорською імперіями. Її вмонтовано посеред річища і за звичайних умов на поверхні стирчить лише верхівка.

Як вдалося з'ясувати, низький рівень води в річці зберігатиметься ще принаймні кілька тижнів. Потім він повністю відновиться до попереднього рівня. Будьте певні.