На подвір’ї Зарудянської школи освятили пам’ятний знак з меморіальною дошкою на честь загиблого на Донеччині уродженця Заруддя, випускника школи, 34-річного добровольця 128 гірсько-піхотної бригади Сергія Долгіх. Чин освячення пам’ятного знака здійснили дев’ять священиків Збаразького деканату на чолі з благочинним отцем Іваном Лесиком.
Загиблого захисника Вітчизни вшанували друзі, односельці, звучало зворушливе поетичне слово з уст школярів.
− Війна забирає життя у найкращих, найвірніших синів і дочок України, − відзначив директор школи Олександр Постумент. − Серед них і наш Сергій − справжній герой, мужній і безстрашний. Таким він назавжди залишиться у пам’яті односельців, вчителів, учнів.
Веселий, товариський, мав багато друзів, усім допомагав, завжди захищав слабших − такі риси Сергія згадує його однокласниця Алла Постумент. Усім однокласникам болить ця втрата.
Сергій Долгіх був активним учасником Революції Гідності, а коли почалася війна, пішов добровольцем захищати Україну і загинув як герой.
− Я знав Сергія всього два роки, − каже Іван Гарбуз, генеральний директор ДП «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів», у якому Сергій Долгіх очолював комп’ютерний відділ, − але запевняю, що більш позитивної людини не зустрічав. Він був щирим, відкритим, товариським. Дай Боже кожному мати стільки друзів, скільки їх було у Сергія. З початку подій на Майдані він брав активну участь у мітингах, чергував на барикадах, під час протистоянь був контужений. Добровільно пішов до лав ЗСУ захищати рідну землю.

Найбільшою мрією Сергія було, щоб його донечка жила у вільній, незалежній, демократичній державі.
Друг та співробітник загиблого героя Юрій Москвін згадує, що Сергій завжди з готовністю відгукувався на всі прохання про допомогу, незважаючи на власну зайнятість.

− Він був талановитим програмістом, давав поради колегам за фахом, − зауважує Юрій. − Сергій випромінював море позитиву. Таких людей, як він, − одиниці. А ще Сергій був чудовим сім’янином, понад усе любив дружину і донечку. Водив Софійку на заняття з гімнастики, завжди цікавився її справами.
Нагадаємо, Сергій Долгіх добровільно зголосився захищати Україну, був мобілізований і на початку вересня 2014 року поїхав у зону проведення АТО. Був бійцем 128-ї гірсько-піхотної бригади, сам попросився на передову під село Нікішино на Донеччині, де обстріли українських позицій відбувалися мало не щодня і гинули наші захисники. Під час виконання бойового завдання Сергій з побратимами потрапив у засідку, зав’язався бій. Смертельно поранений двома кулями та осколком, він відстрілювався до останнього патрона, до останнього подиху і загинув як герой.
Донечка загиблого героя Софійка як зіницю ока береже татову нагороду − орден «За мужність» ІІІ ступеня, яким Сергій Долгіх нагороджений посмертно, і за підтримки мами здійснює те, про що вони мріяли разом з татом. Дівчинка уже побувала з волонтерами в Італії, а недавно почала займатися у секції тенісу. Віриться, що дочка героя виросте хорошою, світлою людиною і щирою патріоткою − такою, як її батько.

Джерело: Народне слово