Окрасою території Збаразького районного відділу Державної служби надзвичайних ситуацій є австрійський пожежний віз, якому вже понад сто років. Місцеві рятувальники не оминають нагоди, аби не похизуватися таким раритетом перед заїжджими колегами. На оглядини «родзинки» часто приходять і туристи, коли відвідують видатні місця старовинного Збаража.

Це диво австрійської інженерної думки місцеві вогнеборці побачили у селі Нижчі Луб’янки Збаразького району. Віз тихо ржавів у колгоспній коморі, доживаючи віку. Збаражани вирішили вдихнути у нього друге життя і попросили представників сільської влади передати раритет на баланс пожежної частини. 

«Реанімація» тривала півтора місяці

— Коли ми забирали віз, мало хто вірив, що його вдасться відновити, — каже начальник пожежної частини Ігор Ваверчак. - Але маємо у частині майстрів на всі руки, серед них – і знавців ковальської справи. Деякі запчастини для воза, яких у наш час ніде не знайдеш, хлопці кували власноруч, і через півтора місяці добилися майже неможливого – повернули раритету первісний вигляд. Головним же результатом старань є те, що всі деталі воза перебувають у робочому стані.

Цю з вигляду просту, але технічно досконалу для свого часу конструкцію, й справді, можна було б хоч зараз відправити на гасіння пожежі, лише не забувши перед цим впрягти у воза пару конячок.

Транспорт був призначений для чотирьох осіб – їздового, старшого пожежної команди і двох бійців. Коли ставалася пожежа, вони прибували на місце події, випрягали коня і бралися за коромисло, котре приводить у рух насос. За допомогою мідного компресора набрати необхідну кількість води можна було як із 60-літрового бака, розміщеного всередині воза, так і з водойми чи колодязя. Регулював надходження води спеціальний триходовий кран.

Під час випробування реставрованого механізму вогнеборці дуже здивувалися, коли, енергійно качнувши коромисло, побачили струмінь води, що вирвався із пожежного рукава: його сила мало чим поступалася силі струменя із сучасної пожежної машини.

Пропонували за віз «Мерседес»

Пожежний віз, що у Збаражі, вигідно вирізняється від примітивних кінно-бочкових екіпажів, якими у давнину укомплектовувалися пожежні частини більшості українських населених пунктів.

«На виставці пожежних возів у Києві кілька років тому експонувалися кілька механізмів старих часів, переважно – російського виробництва, — згадав Ігор Ваверчак. — Порівняно з нашим, вони ніби витесані сокирою».

Важко тепер дізнатися, за яких обставин потрапив у Нижчі Луб’янки цей возик 1906 року випуску. Так само не дізнаємося, у гасінні скількох пожеж він взяв участь. Але той факт, що віз удостоївся згадки у церковній книзі села, свідчить про його неабиякі колишні заслуги. У книзі зазначено, що механізм придбаний на кошти і для потреб громади у 1910 році. За Союзу старожитність виставляли на загальний показ під час щорічних обжинків, а згодом «законсервували».

Збаразькі вогнеборці кажуть, що відновлений віз є ексклюзивним – подібних нібито немає більше ніде не лише в області, а й на теренах колишнього Союзу. Побачивши якось на подвір’ї пожежної частини красень-раритет, заїжджі німці пропонували за нього нового «Мерседеса» вартістю 80 тисяч доларів. Італійці хотіли купити віз за 50 тисяч євро. Але цю історичну реліквію збаражани не продадуть ні за які гроші, бережуть, як зіницю ока.

Недавно вони пофарбували металеві частини дорогою автомобільною фарбою і, щоб ексклюзивна річ довше зберігалася, встановили над нею дашок.

Наталія ТАРНАВСЬКА.

Фото автора.