В селі на Тернопільщині, де бували Хмельницький та Виговський, лунав гімн України (фоторепортаж)
Нещодавно в Лановецькому районі, на території Бережанcької сільської ради, з нагоди 25–ї річниці незалежності України й у рамках святкувань Дня двох тутешніх сіл – Бережанки і Жуковець відбулась хресна хода до, так званої, Єлизаветиної каплички та відомої на Лановеччині козацької могили, де відбулись урочистості.
Тут організатором дійства, яке без перебільшення можна ще й назвати святом козацької слави, став місцевий сільський голова Віктор Михащук, якого підтримали члени громадської організації «Лановеччина європейська».
Розташована в полі, поблизу згаданих населених пунктів могила є пам’яткою героїчних подій визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1649 – 1957 рр.). Тоді, у період облоги козаками збаразької фортеці, коли українські збройні сили підтягувались до Збаража, й відбувся бій з одним із польських підрозділів, що здійснювали рейди околицями.
На величному кургані, під яким, за переказом, поховано понад 300 козаків, зберігся давній автентичний пам’ятник на честь полеглих, встановлений коштом місцевих жителів з ініціативи тутешнього осередка товариства «Просвіта» ще до другої світової війни. Могила пережила три влади й, хоч у занедбаному вигляді, збереглась до кінця радянської доби. Якось, коли над монументом нависла загроза, місцеві патріоти змушені були його навіть переховувати. Впорядковувала поховання вже в 1990-му році Лановецька районна організація Народного Руху України. Тоді, з метою укріплення пам’ятника, під ним був закладений потужний кам’яний фундамент та заллято бетонний майданчик, зварено красиву металеву огорожу, встановлено вилитий на тодішньому заводі ЗБК східцевий марш, аби зручно було підійматись до самого постамента. Багато свідомих мешканців довколишніх населених пунктів долучились до цієї справи: жителі Бережанки, Білки, колишнього села Доманинка.
Трохи пізніше була відбудована й овіяна легендами Єлизаветина (або, як її називають у селі, Саветина) капличка, що стоїть за кількасот метрів від поховання, якою опікується в останні роки місцевий житель Володимир Ясінський, доводячи її своїм коштом до все більш ошатного й вишуканого вигляду.
По завершенню відправи, котру здійснили священики УПЦ КП :о. Ігор з церкви Св . Георгія Побідоносця с. Бережанка та о. Федір із храму Св. Івана Богослова с. Жуківці разом із хористами церкви Св. Марії Магдалини, біля козацької могили відбулись урочистості.
Голова Бережанської сільської Ради Віктор Михащук привітав присутніх з найважливішими державними святами – Днем державного прапора й Днем незалежності України і закликав хвилиною мовчання вшанувати полеглих на захисті наших державних рубежів воїнів АТО.
- Естафета історичних днів хай ще більше об’єднає нас в одну родину, додає всім наснаги та енергії для примноження могутності нашої України! - сказав на закінчення він.
Заторкнув серця присутніх і гість свята, кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії та суспільних дисциплін Тернопільського медуніверситету Леонід Кравчук, котрий зокрема сказав:
- Глянувши на ці довколишні простори, мимоволі думаєш: така благодатна земля обов’язково зроджує духовно сильних людей. Триста наших земляків віддали тут життя за нашу волю. Бо воля – це якась містична, нездоланна необхідність, і ми, крім уроків історії, повинні черпати потяг до неї передусім з переказів наших батьків та дідусів, легенд і дум наших предків. І саме, здебільшого, українське село дає нам духовно й генетично цілісні особистості , справжніх патріотів своєї землі, які бережуть історичну пам'ять. Дерево по чому величається? Міцний корінь – міцна крона. Нас нищили, щоб ми не мали міцного коріння. Тож будьмо нині міцні духом, єдині ідеєю – і щаслива доля нас ніколи не омине!
Невеличкий екскурс в історію зробив у своєму виступі ще один гість та співорганізатор свята, краєзнавець, член Національної спілки журналістів України й член ради громадської організації «Лановеччина європейська» Григорій Басюк. Він нагадав, що за місцевими переказами, Богдан Хмельницький та його секретар і майбутній гетьман Іван Виговський, дорогою до Збаража молились у бережанській церкві, й це, дуже ймовірно, бо, згідно історичних документів, місцеві землі в 17 – 18 ст. належали Виговським, тому тут аж до другої світової війни височіла каплиця, прикрашена їх родовим гербом. Також промовець згадав ті часи, коли особисто організовував роботи по впорядкуванню могили, залученню техніки й завезенню потрібних будівельних матеріалів, відзначивши, що осередок Руху села Бережанка був найчисельнішим і найактивнішим у районі. І це далеко не випадково, бо пам'ять поколінь не стирається безслідно, вона завжди пробуджується в доленосний час.
Глибоко зворушили усіх патріотичні пісні й декламації учнів Жуковецької ЗОШ 1-2 ст. під керівництвом її директора Галини Кулик та дівчаток – представниць молоді згаданого села, де солісткою була – Вікторія Кононюк та ведучою Ірина Хом’як. Запам’яталась усім пісня і ще одного виконавця Володимира Шевчука і виступ, у супроводі ведучої Галини Демчук, учнів Бережанської ЗОШ 1 – 2 ст., яких підготував завідуючий клубом с. Бережанка Сергій Демчук.
Пообіді свято продовжувалось біля школи села Бережанка, поруч з якою, в мальовничому давньому парку, на замовлення сільського голови були розташовані гірки – батути. Тож малеча вдосталь могла насолодитись улюбленими й рідкісними тут розвагами. Адже день села, як і день народження, лише раз у рік! А увечері, на подвір’ї школи, місцеву молодь чекала дискотека, родзинкою якої став музичний гурт із Лановеччини «Пух і компанія».
Гринь Холодний
Фото – Григорій Басюк
