Він був добрим, чуйним, усіх підтримував. Коли у серпні цього року отримав повістку, мужньо став на захист України. На жаль, через чотири місяці – 21 грудня загинув. 43-річного воїна Миколу Козоріза поховали у Тернополі 27 грудня. Попрощатися з ним прийшли рідні, близькі, колеги, знайомі.

Як розповідає донька Героя, він пішов воювати після того, як мобілізували її двоюрідного брата – племінника батька. 

Тато казав: “Як дадуть повістку, я не буду переховуватись і піду, тому що племінник пішов”. Племіннику було 27 років, нещодавно він теж загинув, – каже Мар’яна Столярчук. 

Після мобілізації її батько проходив навчання у Франції, служив кулеметником механізованого відділення. Загинув, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Шевченко Донецької області.

Він був душею компанії, завжди вмів влучно пожартувати. Всі його любили. Добра була людина. Коли дали повістку, він сприйняв це нормально, бо був готовий до того. Казав, що рано чи пізно всі мають піти воювати й захищати, – каже зять Миколи Козоріза Андрій.

Провести Героя в останню путь прийшли його колеги. 

Спокійний дуже, порядний, я його знав понад 20 років.. Дуже відданий, ніколи не нервувався, не пив. Роботящий, завжди був готовий підставити плече. Але вже пізно говорити… Він працював у мене 20 років комірником. Останній раз ми з ним говорили, коли він був у Франції на навчанні. Він не падав духом, старався усіх підтримати,  адже його дружина дуже переживала, – розповідає колишній роботодавець воїна Василь Шайда.

Як пригадує донька, батько ніби відчував, що може не повернутися з чергового завдання. 

Він зателефонував і сказав:”Йду “на нуль”, і зразу даю номер командира і хлопців, бо не знаю, чи вийду живий. І так і не вийшов. У середу пішов на “нуль”, а в суботу загинув, – каже Мар’яна Столярчук. 

Поховали Миколу Козоріза на Микулинецькому кладовищі у Тернополі. Вічна і світла пам’ять Герою!

Фото, відео автора