«Я був у кінозалі, але моя душа була на Донбасі»: у Тернополі представили фільм «Пацики» (відео)
Цей фільм – дипломна робота тернопільського режисера Бориса Малюги. Головні герої – шестеро воїнів-тернополян
Шестеро воїнів з Тернополя знялися у короткометражному документальному фільмі «Пацики» про бійців з 67-ої окремої механізованої бригади. Стрічку представили у Тернополі 16 жовтня. Кошти з благодійного показу спрямують у Фонд імені полеглого Героя Віктора «Ведмедя» Пасічника та на розвиток документального кіно.
Цей фільм – дипломна робота тернопільського режисера Бориса Малюги, яку він захистив із відзнакою.
Я одразу цілився не лише для університету. Я розумів, що це насамперед історії про людей, які я хочу зафіксувати. Хочеться, аби люди занурилися в себе, поміркували: «А чи досить я роблю для того, щоб ця війна закінчилася? Чи допомагаю? Чи не пасу задніх? Чи моя участь чільна?». Важлива саморефлексія і памʼять про людей, які на екрані, — каже режисер фільму “Пацики” Борис Малюга.
Зйомки фільму тривали чотири дні на Донеччині. Упродовж стрічки автор супроводжує військових під час служби та відпочинку, а глядач занурюється у буденне військове життя.
Це є простір і тло, яке не може дати тобі розслабитись. Ти маєш бути сконцентрований і кожна хвилина в тебе буквально розписана. Ми майже не спали, бо розуміли, що є багато речей, які варто зробити і над цим ми працювали, — каже режисер стрічки.
Робота над фільмом тривала близько трьох-чотирьох місяців. Його герої – шестеро бійців підрозділу TCOMPANY. Один із них – друг “Хрущ” відвідав прем'єру у Тернополі.
Я з Борисом був знайомий ще до зйомок. Він попросив відзняти фільм. Приїхав до нас і ми з ним їздили до хлопців. В якісь дні частково їздив я з ними, в якісь – хтось з моїх побратимів. Їх возили по різних локаціях, бо в нас була робота, і ми не могли собі дозволити на три дні вийти. Війна, як неяк, і треба позиції тримати. Зйомки відбувалися на околицях Словʼянська, ми тоді працювали на Іванівському напрямку. Частина кадрів знята в самому Словʼянську, частина – на позиціях біля Іванівське, — розповідає ветеран, герой фільму “Пацики” Іван Вуздеревич “Хрущ”.
На презентацію фільму прийшли десятки тернополян, серед яких військові, ветерани, рідні полеглих героїв. Вони зізнаються, стрічка надзвичайно емоційна і дає можливість кожному зрозуміти, що таке війна.
Я був в залі, тут в Тернополі, в кінотеатрі «Злата», але подумки моя душа була на Донбасі з побратимами, які загинули, яких немає... Війна наближається дуже швидко і сидіти вдома, склавши руки, та надіятись, що все мене — так не буде. Треба долучатися, хто може фізично, хто — донатами, але осторонь стояти не можна, бо війна не омине нікого, — каже воїн 68-ої окремої єгерської бригади, який зараз перебуває на реабілітації, Віктор «Адвокат».
На прем'єру фільму прийшла матір загиблого Героя Тараса Щирби.
Я дуже хотіла подивитися цей фільм, бо хотіла знати, як мій син прожив ось цих девʼять місяців повномасштабної війни. Мене дуже це цікавило, тому що коли він мені телефонував, то завжди говорив: «Мамо, все добре». Я розуміла, що це війна і це особливі умови проживання, харчування та настрій хлопців. Мені дуже хотілося відчути ту атмосферу, яка панувала і панує досьогодні між воїнами, — каже Надія Щирба.
Фільм зачіпає за живе, ділиться враженнями студентка Анастасія Запалах.
Скажу чесно — я плакала. Цей фільм показує реалії, які ми не можемо забути, які ми маємо памʼятати. Хлопці, які давали коментарі, вони розповідили, що соромилися, але це було настільки сильно, емоційно, так по-справжньому, — говорить вона.
Прем'єра фільму у Тернополі 16 жовтня стала початком всеукраїнського туру. Далі фільм вирушить у промотур 10-ма містами. А його творці вже розглядають можливість публікації стрічки на одній зі стримінгових платформ, де в подальшому “Пацики” будуть доступні для придбання. До речі, долучитися до збору коштів у Фонд пам'яті полеглого героя Віктора Пасічники можуть усі охочі, зробивши донат за QR-кодом.
Фото, відео Михайла Урбанського
