Путін їде на зустріч із Папою Римським.

Ще недавно таке повідомлення сколихнуло б світ, - пише тернопільська письменниця, лікар Леся Романчук-Коковська  у Фейсбуці. - Нині, крізь полум’я і постріли, крізь війну та смерть ця новина сприймається просто як іще одна… новина… Ну, зустрічався вже у 2013-му, і нічого…

Але тепер все по-іншому.

Путін їде в Рим…

Путін, який кроку не зробить без благословення свого папи Кіріла, їде до Риму!! На зустріч із заклятим ворогом Московії – Папою.

Значить, більше їхати нікуди. Значить, вовк загнав себе у такий глухий кут, звідки дорога одна – на червоні прапорці, якими оточили його звідусіль, зацькувавши санкціями, зневагою, тотальною блокадою.

Значить, зовсім погано все в московському князівстві…

Він іще намагається тримати обличчя, він вдає, що все по барабану – труни з фронту, економічна криза, власні царки-корольки-князьки, яким далеко не по барабану зруйнований бізнес та втрачені мільярди. Не по барабану йому, бо вже гримлять оті «панфари», під які от-от загримить злочинний президент злочинної країни…

Треба вирулювати.

Він уже готовий відступити.

Він давно зрозумів, що відчинив скриню Пандори і випустив на волю сили, яким безсилий зарадити. І тому треба якось вирулювати. Куди? Як? Він знає. Але «не по понятіям» йому. Полковнику ніхто не пише. Полковнику ніхто не посміхається. З полковником вже давно не модно зустрічатися і тиснути вогку півнячу лапку. Стало непристойним вести перемовини. Його покинули недавні друзі – Ангела, Барак. Не сподівався, не думав, що покинуть.

Світ об’єднався проти нього. На недавньому самміті великої сімки (а ще так недавно – ВІСІМКИ, вісімки, разом із ним, Вовою, разом із його країною, Росією!), Меркель оголосила, що розлучення неминуче і відновлення вісімки неможливе, бо Путін знехтував основним – світовими цінностями. Збільшується бюджет НАТО, частішають військові навчання просто під кордонами Росії, створюються нові бази, зростає присутність НАТО в Балтії та Польщі.

Як тепер? Куди тепер? Пристати на умови світових політичних лідерів – визнати власну поразку, вовча зграя слабкості не простить, розірвуть, пошматують.

Треба шукати владику, вищого за інших. А вищим за себе Путін вважає лише Господа.

Отому й подався до Його намісника на землі – до Папи.

А чому б ні?

Не такі як він кланялися Апостольському Престолу. І нічого, корона не падала.

У 1963-му Хрущов на прохання Папи Івана XXIII випустив з таборів ГУЛАГу Йосипа Сліпого. Після візиту Горбачова до Риму розпався СРСР. Може, станеться ще одне диво?

Ну, буває ж так – дід бив – не розбив, баба била – не розбила, бігла мишка, хвостиком махнула, яєчко впало і розбилось! Може, тихе слово Папи щось зрушить у поламаному механізмі мізків кадебіста? А навіть як не зрушить, бо нічого там вже не лишилося, що можна зрушити, то навіть для чисто театральної розв’язки – геніальний вихід: «Із чим люди не зарадять, Господь управить! Ангелу я не послухав, Барак мені не указ, а от Господню волю мушу виконати!»

Не здивуюся, якщо опісля візиту зійде на Путіна осяяння. Буде йому видіння… Відвідає  кремлівські апартаменти Ангел со Архангели. Спаде полуда й прозріння осяє грішну кадебістську душу. Не виключаю, що кремлівські зорі перетворяться на нововіфлеємські, й пастирі з ягнятами засвідчать переродження затятого грішника на схимника, який у пості й молитві спокутуватиме неспокутне. Далі – справа політтехнологів – оформити відступ як наступ.

Якщо чесно – мені байдуже, що там Путін з Кірілом придумали, які хитрі ходи та мудрі конструкції обміркували ці двоє пагонів сатанинського древа. Нема там правди і не буде, загинули брудні душі, немає їм рятунку. Залишився театр. То нехай грають свою виставу.

Важливо одне – щоб результатом стало припинення війни і виведення військ з України. Зроби так, Господи!