За підсумками першого етапу Премії «Мама року» понад 150 надзвичайних історій щасливого материнства боролися за звання кращої "Мами року". Кожна історія є унікальною, надихає та є прикладом для наслідування, інформує  mamaroku.com.ua.

А у спеціальній номінації "Супербабуся року України" перемогла бабуся із Кременця Раїса Трачук.

Розповідь про неї надіслала на конкурс донька Марія. Ця оповідь і стала переможною.

«Моя мама Трачук Раїса Петрівна стала супербабусею у 43 роки, коли у неї з'явилася перша внучка, - пише автор. - З цього часу пройшло 13 років, а наша супербабуся як була молодою і красивою - такою і є, навіть ще красивішою. Адже троє дітей та п'ятеро внуків надихають щодня на нові звершення та досягнення. Раїса Петрівна більше 30-ти років працює бухгалтером і все життя приділяє досконалості у всьому. Коли ми, діти, ще ходили до школи, багато років назад, мама навчала нас більше уваги приділяти книжкам, багато читати, добре вчитися. Вона завжди каже "Наука і освіта зробить із тебе розумну людину!". Ми слухалися маму і завжди брали з неї приклад. Дійсно, тепер, у наш час, вища освіта має гідне значення - і завдяки цьму діти вивчилися і мають достойну роботу. Наша мама завжди добре готувала, і учила нас, дітей, щовихідних пекти пироги, коржики, торти. А кожної неділі, після церкви ми варили вареники. Уся сім'я збиралася на обід, та й родичі приходили посмакувати маминими ласощами. Пойшло багато років, діти виросли, дві дочки мають свої сім'ї, а син став воєнним і захищає нашу Україну на лінії фронту. Внуки часто бувають у бабусі: ворна і пожаліє, і підкаже, і навчить. Традиція збиратися на недільний обід у нашій сім"ї залишилася. Щотижня у маминій хаті чути шум та гам: старші внуки розповідають бабусі про навчання, а менші обіймають та цілують свою супербабусю. Раїса Петрівна добре володіє комп'ютером, допомагає вирішувати шкільні задачі та й просто багато часу приділяє вихованню внуків: читає книжки, розповідає історії тощо. А літом, у період відпустки усі приїжджають у село в гості до бабусі, щоб віддихнути на свіжому повітрі, похлюпатися у теплому ставочку, пройтися по зеленій соснині і подарувати найріднішій людині букет із свіжого суничнику...».