Вибори не за горами, а партії на Тернопільщині ще досі не сформували списків кандидатів в депутати. Чи молода, чи стара партія, а проблеми з браком кандидатів є у всіх. Але чому тернополяни не хочуть ставати представниками влади? Давайте проаналізуємо, пропонує kompasinfo.com.

Депутатом бути не модно

На жаль, корупційна і непрозора система влади в Україні вщент знівелювала довіру та повагу до своїх представників. І не можна не погодитися з очевидним фактом: з якими благими намірами та обіцянками кандидат не йшов до омріяної посади, а зайнявши її – так чи інакше ставав складовою всепоглинаючої системи. Відмовляються від «ласої» пропозиції і відомі, авторитетні люди, бо ставши депутатом, як показує досвід, можна легко втратити імідж та репутацію.

Хто як не я?

В Україні завжди була категорія людей, так звана рушійна сила, які готові йти і вести за собою. Зараз не йтиметься про партійних лідерів чи активістів, а про наших рідних чи знайомих, що втомилися мовчати. За логікою, саме такі люди мають формувати органи місцевого самоврядування. Але наша спільна біда в тому, що ми з вами і ті, що втомилися мовчати вже зневірилися не лише у діях влади, але й один в одному. Дивно, але результати попередніх виборів показали, що українці ладні повірити в солодку брехню, а не аналізувати, ставати політично свідомими, вимогливими і шукати гідних серед своїх. 

Мобілізують всіх…

Ще одна очевидна відмова від депутатства – ризик бути мобілізованим. Адже воєнкомам найлегше призвати депутата, який є представником народу, а отже, мав би одним з перших ставати на його захист. Ще гірша ситуація з кандидатами на сільських та селищних голів, бо окрім ризику, що його мобілізують особисто, голова села має ще й «відпрацювати» відсоток по мілізації. Людською мовою: здати своїх односельчан.

Безгрошів’я

Тут все ясно. У депутати не зможуть піти люди, які не мають на це грошей. Адже в середньому, агітаційна компанія для кандидата на округ в Тернополі обійдеться в 100 тисяч грн. І це по-мінімуму, не говорячи про «добровільний» внесок в касу партії, яку кандидат представлятиме. До слова, Тернополем шириться інформація, що вступний внесок як кандидата від партії «Самопоміч» становить в межах від 5 тис.$. Приблизно про такі ж суми говорять і в партії Порошенка, але в них вже будуть входити витрати на агітацію. Місцеві «свободівці» та «батьківщинівці» хваляться, що в їх списках йтимуть в основному партійці, але як без спонсорів?

Зрештою, тернополянок запитали, чи потрібна їм та емансипація?

Згідно з новим Законом про вибори, до місцевих органів влади списки рад мають складатися з не менше як 30% жінок. За таким виборчим законом вже давно живе Європа. Ну що ж, українці теж за емансипацію жінок, але… Чомусь тернополянки не сильно рвуться до влади. Представники партій на Тернопільщині зізнаються, що саме це нововведення в законі найбільше заважає їм сформувати партійні списки. Заглиблюватися в жіночу психологію – справа не вдячна, тому будемо вважати, що як і чоловіки жінки просто розчарувалися в сучасній політиці та владі.

Хто ж тоді стане депутатом на Тернопільщині?

Хто конкретно стане депутатом до тієї чи іншої ради, звісно, вирішать жителі області. Але ми точно знаємо категорії людей, яким це сьогодні вигідно. Передусім цей список наповнять:

колишні депутати та представники влади, які спробували «райське яблуко» і не хочуть від того «смаку» відмовлятися,

місцеві бізнесмени і їх представники, які хочуть втримати і розширити свій бізнес,

активні партійці, які йдуть з ідеєю, в яку вірять, переважно лише до виборів,

активні тернополяни, які вірять, що можуть щось змінити для громади, але за звичай, змінюють лише власне фінансове становище,

амбітні тернополяни, які балотувалися, щоб собі та іншим довести, що чогось варті. Але як результат: розчарують в собі та тому депутатстві, або, навпаки, захворіють «зірковою» хворобою, яка з часом їх погубить як політиків.

Дай, Боже, щоб до того списку таки ввійшли гідні та прогресивні політики, які зможуть повернути довіру тернополян до влади та депутатів!