8 Квітня 2020, Середа


Погода
Погода в Тернополі 9 квітня

Відео
Чергову допомогу медикам відправили у Козівський район (відео)

Тернопільщина: медики чекають на тест-системи, щоб перевірити на COVID-19 матеріали ще 150 людей 

Відео
Благодійники продовжують забезпечувати Монастириську лікарню всім необхідним (відео)

Вивозити товар з гуртовень на ринках Тернополя дозволять із 6 до 8 години ранку

Тернопіль має на кого рівнятися: перепрофілювання в силі

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

У Тернополі показали майстер-клас – усе вирішили за 30 хвилин (фото)

Фотофакт
На Тернопільщині історія нагадує про себе (фотофакт) 

Фоторепортаж
Столітні пазли з Тернополем (фоторепортаж)

Анонс
Тернополянам, які сидять вдома, обіцяють ранковий позитив у прямому ефірі

Попит на курятину під час карантину зріс на 20% (Агроновини)

Тернопільських підприємців просять допомогти придбати захисні екрани

Це цікаво
Тернопільський лікар розповів, як апарат штучної вентиляції легень допомагає хворим на коронавірус

На Тернопіллі продовжують карати порушників карантину

Відео
Кошти є, засобів захисту  немає – скандал у Збаразькій лікарні (відео)

До Великодня на Тернопільщину планують повернутися тисячі заробітчан (фото)

На Тернопільщині померла тримісячна дитина

Тернопільські працівники освіти на карантині не ідуть у безоплатні відпустки

На Тернопільщині затримали чоловіка, який обікрав магазин

На Тернопільщині в аварії постраждав чоловік (фото)

48 жителів Тернопільщини порушили правила карантину

Правоохоронці посилюють заходи для протидії домашньому насиллю

Понівечене тіло та зламане життя – розплата за кількахвилинний наркотичний кайф

«Великий брат» стежитиме за тернополянами

Фоторепортаж
Кожного дня працівників аптек та торгових точок Тернопільщини перевіряють на дотримання умов карантину (фоторепортаж)

Сесія у Тернополі: депутати у масках і за 2 метри один від одного (фото)

Тернополяни відправлять на Схід паски та медичні засоби захисту (відео)

На Тернопільщині судді обрали собі шефа, а його заступника – не змогли

Це цікаво
8 квітня в історії Тернопільщини

7 Квітня 2020, Вівторок


Погода
Яка погода 8 квітня – така вона буде і 8 жовтня

Тернополяни заплатять менше за деякі комунальні послуги

На Тернопільщині нарешті закрили справу 4-річної давності: вбивцю засудили

Новації: у Тернополі хочуть ухвалювати термінові рішення через відеозв’язок

Тернополян, які перебувають у групі ризику, не залишають без уваги (фото)

У Тернополі підприємці закупили обладнання на 10 млн грн

Відео
Тернопільська спортсменка розповіла про самоізоляцію після повернення з-за кордону (відео)

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Як тернополянам отримати безкоштовну путівку від роботодавця?

Жителі Тернопільщини можуть заплатити подвійний штраф

Тернополяни можуть поскаржитись на поліцію

Тернополяни можуть не скористатись новими перевагами лоукоста

Чоловік підірвав фермера на гранаті (Агроновини)

Фоторепортаж Це цікаво
Мандрівка в Копенгаген, що на Тернопільщині (фоторепортаж)

Відео Це цікаво
Тепер Тернопіль нагадує мертве місто (відео)

Це цікаво
10 віртуальних музеїв світу, які тернополяни можуть відвідати під час карантину. Частина 3 (фото)

Історик-дослідник з Тернопільщини розповів про «Чорний міст»

Відео
Чому мер Чорткова зробив тест на коронавірус (відео)

Це цікаво
Художник, що працює у найбільшому парку відпочинку Німеччини, прикрашає Кременецький ботсад (фото)

Відео
Карантинні війни у Тернополі: містяни проти правоохоронців

Тернополяни з автівками можуть допомогти медикам

Фоторепортаж
У Тернополі відпочивальники активно порушують карантин (фоторепортаж)

«Є містоутворюючі заводи, а в Тернополі – містоутворююче озеро»

Якщо Львів – місто-корабель, Теребовля – місто-інтроверт, що від усіх переховується, Франківськ – місто-феномен та місто-порт, то в усій цій урбаністиці порівнянь уявної республіки Між Тернополю варто відвести роль міста-озера чи то навіть міста-океану.

Так-так, не міста на озері чи то радше ставі, а саме міста-озера, міста-океану чи міста-ставу.

Колись викладач Могилянки та видавець Ростислав Семків виклав на неозорих просторах Фейсбуччини знимку тернопільського ставу і написав під нею щось приблизно таке: «Є містоутворюючі заводи, а в Тернополі – містоутворююче озеро». Це, мабуть, найточніша характеристика цього бургу, котру коли-небудь доводилося читати.

Точність такого опису важко переоцінити, бо в ньому вкрай багато рації. Озеро і місто фактично поставали водночас. Перше не тільки виконувало роль природної перешкоди для другого, коли ці землі постійно піддавалися нападам, а й приносило прибутки, завдяки розведенню та вилову риби, появі млинів на водоймі. Так само тепер міське життя крутиться довкола ставу: шпацерами, пробіжками, чемпіонатами з водно-моторного спорту, весільними знимкуваннями, спогляданнями плеса, чи купою фестивалів – як не на набережній, то безпосередньо на кризі.

Власне, і сам Тернопіль у багатьох асоціюється з озером. Якщо запитати, з чим у немісцевих пов’язується се місто, то вони спочатку проспівають вампісню Гадюкіних про 17 років, «забій п’ятки», бродяг та небажання вчитися. А після того неодмінно згадають про став і додадуть, що він класний.

В рідкісних випадках пригадають легендарних «Nameless», речовий ринок, котрусь з кнайп, щось з промисловости, штибу комбайнового заводу чи футбольний клуб з аграрною назвою «Нива».

Проте нам вистачить згадки про плесо. Медіа старої закалки досі називають місто – за наявність ставу – як не українською Женевою, то маленькою Швейцарією, ніби більше в жоднім іншім бурзі немає озера посеред міста.

Але сама наявність великої водойми у вигляді не то нирки, не то шлунку, але точно чогось фізіологічного, в північно-західній частині Тернополя не дозволяє автоматично називати його містом-ставом, містом-озером чи, тим паче, містом-океаном.

Суть в іншому – сей бург постійно норовить перетворитися з міста на якусь водойму. Не знаю більше жодного такого урбаністичного простору, котрий би за трохи сильнішого дощу миттєво пускався вплав, без помочі в тім великих річок, без наявности поруч моря. Вода майже повністю заповнює простір в усіх районах, особливо долішніх. Тернопіль явно шукає найменшого приводу, аби показати своє ставково-океанське єство.

Коли випадає дощ або тане сніг, коли квадратні кілометри міста перетворюються на одне велике озеро, коли під водою безслідно зникає асфальт та брук чи хоча б якийсь найменший натяк на них, коли плесо ховає під собою людські городи та клумби, коли стає ні пройти, ні проїхати, ні проповзти – зупиняється все місто. Люди виходять зі своїх машин, люди виходять зі своїх будинків.

Тоді, здається, що ось, саме зараз, еволюція рушить в зворотному напрямі, голосно підсміховуючись над Дарвіном, й ті, що народжені ходити та повзати – попливуть. А ще видається, що в цьому великому плесі неодмінно мають бути риби, що, граючись, виплигують з нього. Але вони не виплигують і люди не пливуть, хоча так, як справлятися з рухом в воді вміють тернополяни – мало-хто вміє.

Деяких просто-таки тягне влізти туди, де поглибше і води побільше. Вони заганяють свої дрібні Таврії та Жигулі в самісінький центр здоровенної калабані, де вода досягає вище рівня дверцят, що дозволяє їй потрохи просочуватися до салону. Мабуть, чинять се не з відчайдушности чи в надії проскочити, а навмисне, аби побути якнайдовше наодинці зі своєю стихією, поки всі довкола метушитимуться, намагаючись допомогти, чи так само застрягаючи в тій калюжі. Помедитувати на воду – давня тернопільська традиція. Напевне ще від заснування міста.

Найкраще передав водяну сутність Тернополя місцевий журналіст і митець Віталій Дерех, коли плавав в велетенській калюжі на надувному човні подвір’ям якоїсь багатоповерхівки.

Вода підтримує тернополян. Декотрих – буквально, найчастіше – придуркуватих рибалок, що в +5, а то й у всі +15 вилізають на крихку поверхню ставу, вкриту дрібною кіркою льоду. Мабуть, це повелося ще з давніх часів, інстинкти кличуть пройти ініціацію, аби стати справжнім тернополянином – мусиш, як не посидіти з вудилищем біля ополонки, то хоч пройти з одного берега на інший, але обов’язково по кризі і обов’язково тонкій, бажано, березневій. Найщасливішим вар’ятам щастить найбільше, бо ініціація квітневим льодом – розвага для найдовбанутіших.

На близькість океану вказують назви тернопільських масивів, мікрорайонів та інші топоніми: Аляска, БАМ, Канада, Новий Світ. Вони м’яко натякають на існування внутрішнього океану, котрий омиває їх своїми водами. Океану, що розростається з дощів, снігів, що тануть та калюж, затоплює всі ці дільниці, а потім собі відступає, даючи вченим та краєзнавцям-аматорам змогу спокійно досліджувати флору та фауну дна міста-озера-ставу-океану. Всіх цих дивних істот, котрим довелося вкрай швидко еволюціонувати під впливом раптової появи суші під їх хвостами.

Не дивно, що в еміграцію за океан звідси відправлялося так багато людей. Вони звикли до великої води. До її перетину. Проте ностальгія їх завше мучила, тому з’являлися свої Тернополі по той бік Атлантики і всі ці Канади та Нові Світи по цей бік. Ця ностальгія за ностальгією. Бо часто, при поверненні в рідні краї розуміють, що краще таки там ностальгувати за містом, ніж тут ностальгувати за ностальгією. Іноді якраз навпаки.

Не менше на користь океанности Тернополя свідчить велика кількість екзотичного, як для цих широт, люду, що розмовляє своїми мовами, абсолютно незрозумілими для аборигенів. Вони влаштовують великі променади містом гучними компаніями та поодинокі шпацери. Їх можна найчастіше уздріти на набережній та в прибережних кав’ярнях, біля автовокзалу та на речовому ринку, біля колєї та в гіпермаркетах. Себто, як в старих-добрих портових бургах: в місцях торгівлі та сходження на берег.

Тому можемо припустити, що океан виникає в сім місті в сезони дощів, себто десь вкінці літа та восени, коли зливи стають затяжними, а також навесні, коли тануть сніги. Тоді й прибувають до міста заморські гості, тоді й розливається воно океаном чи хоча б внутрішнім морем.

А там, де є велика вода – має бути й причал, до котрого й прибувають люди, кораблі та люди-кораблі, додатково витворюючи його морську гендлярську сутність. А ще, там де є пристань – там люди часто кидають свій якір.

 

Велика вода створює ілюзію великих можливостей, але дуже би не хотілося, аби місто-океан врешті перетворилося на місто-калюжу чи місто-болото, що засмоктує, втягує і врешті вдушує всіх, хто в нього потрапляє. Хто привертає до себе увагу лиш гучним кумканням жаб. Тому мусить балансувати між своєю двоїстістю: водяною та урбаністичною, аби одна з його сутностей не переважила над іншою й не знищила такий важливий паритет, за який його й люблять. За місто, що може бути океаном і океан, що вдає із себе місто.

Назар Заноз, «Збруч»

 

 

1

Залишити коментар

прайс-на-рекламу