«Є відчуття моря в Тернополі, ось так виходиш на беріг - а там шторм», – такими словами описав свої емоції Арсен Мірзоян, який нещодавно презентував для жителів Файного міста свій новий альбом «Паперовий сніг». Журналістам «Номер один» вдалось особисто поспілкуватися з артистом та дізнатись більше про нову платівку і не тільки.

– Чому альбом носить назву «Паперовий сніг»?

- Та все дуже просто. У вас є папірець зараз із собою? Там що? Букви! Тобто ви собі щось занотували, аби не забути. Потім колись важливі слова стануть непотрібними. І ви порвете їх і викинете  – от буде паперовий сніг.

- Ви говорили, що основною ідеєю альбому є базові цінності. Які вони у Вас?

- Базові цінності – це коли мені не треба доводити, що у мене одна мама. Не треба пояснювати, чому маю любити своїх дітей. Не треба пояснювати, чому маю допомогти людині, яка про це просить. Це є базові цінності - все інше мене не цікавить. Не цікавить, чому люди захищають одного чи іншого політика, він мені не родич, живе на мої гроші. Він нічого не зробив для мене. От і запитання: чому я маю його захищати? В  мене є рідні мені люди, друзі. От у нас в команді про політику ми не говоримо. Питання закрите – всі навколо мудаки. Це константа. Боги тут тільки ми. Слухай! У кожного свої думки в голові. Але людині для життя потрібні зовсім інші фактори, а іноді навіть непотрібні.

- В альбом увійшла пісня «Інші двері». Можливо, у Вас почався новий період в житті?

- Це перехід з чогось до чогось. Мається на увазі, в які б ти двері не ввійшов, це не змінює твоєї суті, тому якщо не хочеш змінитися власне сам, то можеш входити в будь-які двері, але будеш постійно опинятися в тій самій ситуації. Тому, якщо хочеш увійти у інші двері, перед цим змінись, будь ласка, сам, а потім роби цей крок.

- Вас називають «українським Висоцьким». Це приємно чи навпаки?

- Це щось дуже масштабне. Це дуже висока відповідальність – нести такий прапор.

- В одному з інтерв’ю Ви натякали, що, м’яко кажучи, не любите творчості  «DZIDZIO». Чому?

- Я розумію, що все це елементи шоу, але бувають такі місцями речі… Телебачення потребує рейтингів і воно їх створює, моментами не зовсім коректними. І тому там є пару «баків». Були моменти саме в його поведінці, за що, в принципі, мужик мужику мав би дати по пиці. Це особисто його дурна витівка щодо підтримки іміджу, але, думаю, не треба так заграватися і часом думати головою.

- Ви кажете, що головний показник успіху – це кількість людей у залі. А якби на концерт прийшов один глядач, відіграли б усю програму?

- Ні. Я б зіграв концерт вже у готелі, хай глядач їде до нас. Не треба для цього цілий зал винаймати.

- Багато текстів саме ліричних пісень в альбомі написано не Вами. З чим це пов’язано?

- Я критично ставлюся до лірики, бо в нас зараз люди будь-яку дурню в риму називають поезією. Як казав Бродський, у нас інфляція. Вийде якась співачка, наспіває примітивізму. А там такі коментарі: «Автор музики і слів…». Думаєш, Боже, і ви оцим пишаєтесь? Як? Я свої вірші викидаю, мені за них соромно. Раджуся. Так, у мене є друга голова, друга поетеса. Мені подобаються її метафори, іноді вона наштовхує мене. Хоче, щоб творчість була творчістю. Ми з музикантами теж так. Я пишу музику, але аранжування все ж таки доводить до кінцевого результату команда. Бо у них консерваторії за плечима, а у мене - «Запоріжсталь». Є ж різниця! Мені краще у співпраці видавати якісний продукт, який житиме, а не ті метелики-одноденки, які існують до п’яти років.

- Ви з тих артистів, які вкладають зміст у кожну деталь, слово?

- Так, я зациклююсь над кожним словом. Навіть якщо ти пишеш гумористичну, несерйозну пісню, там має бути підтекст. Бо інакше навіщо ти це пишеш?

- Вам важче писати жартівливі чи ліричні пісні?

- Мені все одно. І те, й інше – важко..  Щоправда, смішне – це для мене як віддушина.

- Якою має бути публіка в залі, щоб Ви відкрились на всі 100%?

- Я не знаю. Це таке відчуття. Воно безконтрольне. Є публіка, перед якою ти закриваєшся, є така, перед якою хочеться показати себе усього. Важко передбачити. Це ж емоції!

Біографія

Арсен Мірзоян – український виконавець, автор пісень. Перші творчі кроки робив у складі запорізького гурту "Бабурка", з яким брав участь у фестивалях "Перлини Сезону", "Червона Рута" й у проекті "Свіжа кров" телеканалу М1.

Протягом кількох років грав у складі команди КВК "Запоріжсталь" у центральних лігах ТО "АМіК". Резидент "Камеді-клаб Україна".

2008 року брав участь у фестивалі "Таврійські ігри" у складі гурту "Тартак".

У 2011 році став учасником прямих ефірів шоу "Голос країни" у складі команди Стаса П'єхи. Має характерний тембр та манеру виконання.

Добре малює. Вправний кулінар. Полюбляє спорт, їзду на велосипеді, волейбол.

Джерело: gazeta1.com