25 Лютого 2020, Вівторок


Безробітна Іванна з Тернопільщини  різко «піднялася» після того, як захистила своє

Тернополяни можуть доставити допомогу бійцям, яка знову ледь поміщається в один бус (фото)

Фотофакт
Жителі Тернополя платять за комунальні послуги не так і багато (фотофакт)

На Тернопільщині пенсіонерка стала жертвою шахрайки

Фотофакт
Сергій Притула, попри щільний гастрольний графік, допомагає бійцям на Сході (фотофакт)

На Тернопільщині знову смерть на дорозі (фото)

На Тернопільщині комусь пощастило виграти 1 млн у лотерею

У Копичинцях таки закриють автовокзал (фото)

На Шумщині досі розшукують місцевого жителя (фото)

Вимагають звіт: звідки брали гроші жителі Тернопільщини

Анонс
Наприкінці лютого у Тернополі виступить «Бумбокс»

Фотофакт
На Тернопільщині буревій наробив лиха (фотофакт)

Відео Погода
Кременчанин розповів – чому його група туристів заблукала у горах (відео)

Фотофакт
Тернополяни знову скаржаться на обман у місцевих супермаркетах (фотофакт)

Тернополянка посіла третє місце на етапі Кубка світу зі спортивної гімнастики

Яких кроків від бізнесу чекають контролюючі органи на Тернопільщині

Для маленьких тернополян облаштують дитячі майданчики

Терміново
Сьогодні деякі вулиці Тернополя залишаться без світла

Це цікаво
25 лютого в історії Тернопільщини

24 Лютого 2020, Понеділок


Погода
На Тернопільщині й далі попереджають про сильні вітри

У тернопільському університеті пам’ятають про знаних письменників (фото)

Уже відомо, кого на Тернопільщині перевірятимуть податківці 

Художник з Тернополя повезе «Князів України-Русі» до Києва

Що жителям Тернопільщини треба конче знати про РРО

Це цікаво
«Мені соромно за українців, які спеціально брешуть», – тернополянка спростувала інформацію про масову паніку в Італії через коронавірус (фото)

«Кіборг» поповнив лави муніципальної варти Чорткова

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

З березня заборонять оформляти спадщину і дарування: правда чи ні?

Різноманіття кольорів давньої плитки на тернопільській вулиці Руській (фото)

На фермера напали двоє чоловіків (Агроновини) 

У печері на Чортківщині тренувався аварійно-рятувальний загін

Тернополяни невдовзі користуватимуться новими автобусами

Тернополяни знайшли приклад хорошої комунікації у час паніки

Відео
Як тернополянам привітати англомовних друзів після подорожі (відео)

У Тернополі заробляють по дві тисячі доларів

На Тернопільщині служби не поспішають ліквідовувати наслідки стихії (фотофакт)

На Тернопільщині дерево протаранило кілька автівок (фотофакт)

Один із найрезонансніших фестивалів завершився на Тернопільщині (фото)

Фоторепортаж
У Зборові стартував чемпіонат району з мініфутболу (фоторепортаж)

На Тернопільщині дехто не любить собак неелітної породи

Фотофакт
У Тернополі чоловік викидає сміття з вікна власної квартири (фотофакт)

Анонс
Наприкінці лютого Тернопіль відвідають відомі гумористи

29 рятувальників розшукали групу туристів, що заблукали під проводом кременчанина (фото)

Фотофакт
Тернопільські артилеристи здобули нові знання у військовій сфері (фотофакт)

На Тернопільщині «під олівець» візьмуть кожне дерево

Відео Фоторепортаж
Тернополяни масово занурились у холодну воду (фоторепортаж, відео)

На Тернопільщині в аварії постраждали люди

Спортивний огляд тижня: дві тернополянки – бронзові призерки чемпіонату світу

На Тернопільщині через повалені дерева – затримка руху поїзда

Житель Тернопільщини незаконно виловлював червонокнижну рибу

Житель Хмельниччини нахуліганив у Тернополі

Відео
Керівник Тернопільщини пояснив паніку навколо коронавірусу (відео)

«Собача історія» або Як засудили священика-кінолога з Тернополя (фото)

Петру Бружині за дресирування вівчарки дали 5 років позбавлення волі, конфіскували майно і позбавили звання «підполковник міліції».

У двох іпостасях

У 39-річного Петра Євгеновича Бружини з Тернополя ще з юності було дві пристрасті: перша – служити Всевишньому, нести людям духовні цінності, самому сповідуючи християнські чесноти, а друга – милосердно ставитися до «братів наших менших». 

Спершу пан Петро обрав шлях священицтва. Закінчив Житомирську духовну семінарію, висвятився на протоієрея. Згодом, у вихідні, служив у церкві Івана Хрестителя в Тернополі.

Чому у вихідні? А тому, що отець Петро водночас був ще й підполковником, працюючи у Тернополі начальником кінологічного центру, підпорядкованого обласній міліції, а нині – поліції.

«Я завжди вважав, що священик має право мати свою громадянську позицію, особливо коли йдеться про інтереси держави, її обороноздатність, законність, – каже Петро Бружина. – Священик повинен не лише виховувати духовно. Він своєю працею має право і обов’язок впливати на розвиток суспільства, активно долучаючись до такого служіння. Бо як можна бути християнином і не робити добрих справ, не долучаючись до суспільної праці?». 

Саме такі переконання привели протоієрея у правоохоронні органи, коли дізнався, що є вакансія кінолога у Тернопільському кінологічному центрі. Це була робота, в яку він готовий був поринути з головою. Пана Петра прийняли. У будні він працював кінологом, а у вихідні, на свята служив у церкві.

Ось так, понад двадцять років тому, пан Петро почав свою службу із звичайного молодшого інспектора-кінолога, згодом став інспектором, старшим інспектором-кінологом. Дресирував чотириногих помічників міліції для різноманітних потреб – розшуку злочинців, зниклих безвісти, пошуку вибухівки, наркотиків, виконання інших специфічних завдань, в тому числі й у зоні АТО. Нині там працює п’ятеро вівчарок, вихованих Петром Бружиною. Він їх часто бачив, коли приїжджав на передову в якості капелана.

Тернопільський кінологічний центр Петро Євгенович очолював донедавна упродовж останніх семи років. І його безпосереднє міліцейське керівництво, і вище духовенство розуміли, що приклад Петра Бружини засвідчує: співпраця церкви і суспільства може бути гармонійною, доповнюючи одна одну. Свідчення цьому – 17 службових заохочень, отриманих Петром Бружиною за досягнення успіхів у боротьбі із злочинністю, в тому числі й за активну участь у формуванні миротворчого персоналу місії ООН. А ще у послужному списку підполковника –  відзначення грошовими преміями, 7 медалей та нагрудних знаків, грамоти і подяки. За керівництва Петра Бружини кінологічний центр став потужним осередком дресирування службових собак на Тернопільщині. За безпосередньої участі підполковника професійний вишкіл у центрі пройшло майже півсотні вівчарок, лабрадорів, які нині несуть службу у різних куточках України.

Отож, думаю, у читача вже склалася певна уява про діяльність людини, яка несподівано опинилася у неймовірній ситуації.

«Віддам Лорда в добрі руки»

Всередині літа 2014 року до Петра Євгеновича зателефонував чоловік, ледь не слізно просив зустрітися, аби допомогти йому з вихованням дворічного собаки.

«Я тому чоловікові казав: нехай звертається до приватних кінологів, але він наполягав, що хоче саме зі мною зустрітися, бо йому мене рекомендували як дуже хорошого спеціаліста», – розповідає пан Петро.

На зустріч чоловік, який назвався Віталієм, прийшов із нібито своєю вівчаркою. Чому «нібито»? Бо Петро Бружина тоді засумнівався, що собака належить саме Віталію. Вівчарка, попри свою німецьку породу, була худою, з неї звисали жмути шерсті. Справжній господар, який любить свого вихованця, до такого стану пса не довів би, подумав тоді пан Петро. 

Хоча Петро Євгенович і під час зустрічі відмовлявся брати на себе виховання собаки, милосердя взяло гору.

«В якийсь момент я подумав: собака – частина природи, яку сотворив Господь. Мене просить людина, аби я прийняв цю не зовсім здорову тварину. Мені дають її, сподіваючись на милосердя. Адже, як каже Біблія, Бог дав людині владу над усіма тваринами, але ми маємо і відповідальність перед ними, щоб усе живе на Землі жило і примножувалось. Тому, після вагань, я таки погодився взяти песика на виховання», – розповідає Петро Бружина.

Домовилися, що кінолог попрацює з Лордом, так звали вівчарку, днів 20 у позаробочий час. Положення про кінологічну службу дозволяло йому це робити – займатися інструкторською роботою. Тим більше, що Віталій сказав, що він згодом, можливо, віддасть у кінологічний центр цю собаку. І взагалі, він розуміє, що виховання пса – справа непроста, будуть різні витрати – на харчування, догляд, тому він дає зараз 1500 гривень, а пізніше ще готовий дати стільки ж, але після проходження курсу підготовки.

Петро Бружина пішов на умови відвідувача. А даремно. Не розпізнав, не відчув усю підступність і небезпеку такої пропозиції.

Ату, його, ату!

У післяробочий час Петро Євгенович за власною методикою навчав Лорда усім премудростям і навикам, потрібним собаці, щоб стати справжнім помічником господарю і виконувати різноманітні його команди. Витрачав власні кошти на посилене харчування для не зовсім здорового Лорда, на купівлю йому повідка, щеплення і медпрепарати. А тут ще й трапилося так, що Лорд під час тренувань поза межами кінологічного центру травмував собі хребет. Петро Бружина завіз його до лікаря, купив виписані ліки.

Настав день, коли натренованого собаку треба було віддавати господарю. Коли зателефонував Віталій, пан Петро запропонував йому приїхати до нього, аби показати, що вміє Лорд. Віталій попросив Петра Євгеновича взяти  таксі і самому привезти Лорда до нього, тоді, мовляв, і розрахується за інструкторські послуги.

Коли під час зустрічі із Віталієм Петро Бружина показав йому чеки на суму понад 3350 гривень, витрачені в період  дресирування собаки на харчування, щеплення та лікування, господар несподівано почав нервувати і доказувати, що він таких коштів не має і може поки що дати тільки 1500 гривень. Звичайно, Петро Євгенович здивувався, адже Віталій обіцяв йому за необхідності компенсувати за дресирування та утримання ту суму, яку назве кінолог. Але, зрозумівши, що зв’язався із людиною, яка є не зовсім порядною, Петро Бружина взяв тільки ту суму, яку приніс Віталій, – 1500 гривень.

… Коли зненацька до кінолога підбігло восьмеро людей у цивільному і грубо повалили на землю, Петро Євгенович зрозумів, що став жертвою спецоперації, де кожному з її учасників була відведена певна роль.

У момент, коли його із скрученими за спину руками вели в оперативну машину, Петро Бружина почув тихе скавуління. Він добре знав, у яких випадках так скавулять собаки. Оглянувся і побачив, як, натягуючи ошийник, Лорд рвався до нього – людини, яка 20 днів піклувалася й доглядала собаку. І здалося панові Петру, що Лорд просить вибачення у нього за те, що став провокаційною приманкою для кінолога…

Суд, «злочинний намір» і «білі нитки» кримінальної справи

Якби, не знаючи усіх обставин цієї «собачої історії», хтось випадково зайшов би у залу суду, де у грудні минулого року тривало відкрите судове засідання «у вчинені злочину обвинуваченим Бружиною П.Є.», то ця людина могла б подумати, що тут судять злісного корупціонера. Виявляється, Петро Бружина дресирував собаку, «реалізуючи свій злочинний намір, діяв умисно, з метою власного збагачення, усупереч інтересам служби, порушуючи обмеження щодо використання службового становища, одержав неправомірну вигоду, … чим вчинив кримінальне правопорушення».

Представник прокуратури на суді заявив, що підполковник міліції Петро Бружина завдав «непоправної шкоди інтересам держави», своїми зумисними діями створив реальну загрозу безпеці та демократичному розвитку держави, суспільства та конституційному ладу. Більше того – кінолог «підірвав авторитет правоохоронних органів», а ще, не більше і не менше, «скомпрометував державу на міжнародному рівні»!

Ось так Петро Бружина в очах Феміди перетворився із сумлінного кінолога в корупціонера ледь не міжнародного масштабу. 

Зі слів адвоката пана Петра присутні дізналися, що 33-річний Віталій, як «потерпілий» у цій кримінальній справі, має у своїй біографії деякі делікатні епізоди. Виявляється, свого часу він був засуджений на 3 роки позбавлення волі за розкрадання державного та колективного майна з проникненням у приміщення. Тоді отримав звільнення від покарання у вигляді іспитового терміну тривалістю у 1,5 роки та штраф. А згодом він вчинив ще один злочин: хуліганський вчинок «з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувався  особливою зухвалістю та винятковим цинізмом». І отримав знову 3 роки з призначенням іспитового строку терміном на один рік. Цікаво, що рівно за місяць після того, як цей іспитовий термін закінчився, пан Віталій звернувся у міліцію із заявою про те, що, мовляв, Петро Бружина «вчинив проти нього злочинні дії, вимагаючи 3000 гривень».

Адвокат пана Петра аргументовано доказував у суді безпідставність звинувачень на адресу свого підзахисного. Зокрема, доводив, що антикорупційний закон не забороняє йому займатися інструкторською діяльністю. Більше того, до функціональних обов’язків Петра Бружини входить організація з підбору та придбання собак для підготовки розшукової роботи та племінних цілей. А хто може заперечити, що Лорд, навчений Петром Бружиною, згодом не міг би здійснювати «розшукові та племінні цілі»? Загалом же адвокат наполягав, що «стосунки між Бружиною та паном Віталієм носили цивільно-правові відносини, що здійснювались з боку Бружини у позаробочий час без надання ним розпоряджень адміністративного характеру підлеглим працівникам».

Адвокат навів низку грубих порушень вимог норм кримінально-процесуального права під час здійснення досудового розслідування. Серед цих порушень – неправомірне залучення до розшукових негласних слідчих дій технічних засобів, якими користувався Віталій під час зустрічі з Петром Бружиною. Зрештою, юрист знайшов низку суттєвих порушень та неточностей і в складанні самого протоколу у день затримання кінолога.

Характерно, що під час судового засідання сам «потерпілий», пан Віталій, часто плутався у свідченнях, казав, що «там, у документах, все написано». Він навіть не зміг пригадати, що ім’я нібито його собаки – Лорд…

Що казав Соломон

Отож, іменем України у залі суду у справі номер 607Ї16584/14-к про обвинувачення Петра Євгеновича Бружини прозвучав вирок: «Петра Бружину визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та призначено йому покарання у виді 5 ( п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах на два роки з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна та зі спеціальною конфіскацією предмету злочину – грошей у сумі 1500 гривень».

Петра Бружину також було позбавлено спеціального звання  підполковника міліції.

Я не юрист, але за майже 40-річну журналістську діяльність доводилося десятки разів в якості репортера бувати на судових засіданнях, слухати і знайомитися з виступами прокурорів, адвокатів, читати виступи захисників та обвинувачувальні вироки. І ось, знайомлячись із цією «собачою справою», мене не покидало відчуття огиди, моментами виникали асоціації із пріснопам’ятними періодами в нашій історії, де розхожою була фраза: «була б людина, а стаття знайдеться». Невже цей період ще продовжується?

А що ж пан Петро? У розмові зі мною він навів деякі цитати з «Книги притч Соломона» – дуже актуальні, як для цієї ситуації.

«Там є слова, що кожна людина має допомагати іншим, бо проявляючи милість, ми фактично, робимо милість Всевишньому, а він гарантує нам за добро відплату, – сказав Петро Бружина. – Я думав, що допомагаю людині, яка до мене звернулася… А ще у цій книзі я прочитав, що людина лукава, нечестива ходить з облудними вустами і має підступність у своєму серці, замишляючи зло. Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита – без зцілення. Бо страх Господній додає днів, літа ж нечестивих скоротяться. Тому що очікування праведників – радість, а надія нечестивих загине. І Путь Господній – твердиня для непорочного і страх для тих, що чинять беззаконня. Праведник повіки не завагається, нечестиві ж не будуть жити на землі.

Одразу після Різдвяних свят пан Петро, тримаючи у руках зібрані ним документи, пішов шукати правду і справедливість до апеляційного суду.

Замість післямови

Запитаєте, яка ж доля Лорда? Про це Петро Бружина не знає. Та й сусіди пана Віталія жодного разу не бачили його із собакою.  

Скажу відверто, мені щось не віриться, аби добре вишколеного Лорда його справжні господарі ще раз відправили на подібне оперативне завдання. Він  виконав свою роль у цій операції і, добре навчений, вже може вірно служити на конкретних ділянках оперативно-розшукової роботи. А для подібних «собачих справ», про одну з яких тут йшлося, підростають у спецзакладах з розведення собак інші цуценята – німецькі вівчарки чи лабрадори. Хтозна, може згодом їхні опікуни передадуть цих собачат у руки осіб, що маючи реальні строки позбавлення волі обійшлися випробувальними термінами?  Адже ж в Україні кінологічний центр є не тільки в Тернополі…

Олег СНІТОВСЬКИЙ, заслужений журналіст України

Фото з архіву Петра Бружини та з відкритих джерел

 

213

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора