18 Вересня 2020, П’ятниця


Тернопільські правоохоронці перевірили інформацію про замінування в центрі міста

Жодна дитина не загинула внаслідок ДТП на Тернопільщині цього року

Відео
Фільм замість фестивалю: цього року «Файне місто» можна подивитись онлайн (Відео)

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. Скло під дахом (фото)

На Тернопільщині сказали, де на дорозі буде аж три шари асфальтобетону

На Тернопільщині кандидати у депутати радіють рішенню Верховної Ради України

Фотофакт
У Тернополі 20 вересня деякий громадський транспорт курсуватиме за іншим маршрутом (фотофакт)

Фотофакт
«Чим керується водій, коли так паркується»: тернополянам уривається терпець через методи стоянки окремих кермувальників (фотофакт)

Вже понад 10 000 хворих на COVID-19 на Тернопільщині

Дитячий садок біля Тернополя не може запрацювати

Це цікаво
18 вересня в історії Тернопільщини

17 Вересня 2020, Четвер


Погода
Заморозки, шквалистий вітер та різке похолодання: тернополянам варто одягатися тепліше

На Тернопільщині розпочали будівництво ще одного дитячого садка (фото)

Тернополянам на замітку: порядок укладання контракту при прийнятті працівника на роботу

Фоторепортаж
Тернопільська молодіжна рада стала засновницею історичної для молоді події (фоторепортаж)

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Це цікаво
Математика замість української літератури: тернопільські абітурієнти повинні змінити напрями підготовки до ЗНО

Волонтери вкотре допомогли військовим та їхнім родинам (фото)

Фермер отримав 1 млн грн держпідтримки без будь-яких «відкатів» (Агроновини)

Реверсний рух вводять на одній із найбільш завантажених доріг Тернопільщини

Фоторепортаж
Чортківських рятувальників привітали з професійним святом (фоторепортаж)

Тернопільські водії матимуть посвідчення та документи на авто оновленого формату

Судове засідання по вбивству Ващенка у Тернопільському апеляційному суді перенесли

На «Циганці» відтепер не можна купатись

В тернопільському парку впіймали чоловіка зі зброєю та наркотиками

Тернополянам нагадують, як платити податок на нерухоме майно

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. Тіні огорож (фото)

У Чортківській громаді за три дні оштрафували 29 паліїв сухостою

Звільнено з роботи нового прокурора Тернопільщини, який у перший день роботи влаштував пиятику в офісі

Дві ДТП з потерпілими трапилися на Тернопільщині

Через облаштування надземного переходу дорога на вулиці 15 Квітня буде перекрита понад добу 

На Тернопільщині масово ігнорують карантинні вимоги

За зняття поробів жителька Чортківщини заплатила майже 70 тисяч гривень

Відео
Тернопільські підприємці успішно пройшли ще один етап боротьби за спрощену систему оподаткування (фото, відео)

«Коронавірусний хет-трик»: на Тернопільщині знову 385 нових випадків інфікування

Це цікаво
17 вересня в історії Тернопільщини

16 Вересня 2020, Середа


Погода
Погода різко зіпсується на Тернопільщині

Фоторепортаж
Жителі масиву «Східний» тепер також мають де поговорити про майбутнє (фоторепортаж)

Тернопільська Джейн Ейр перемогла у всеукраїнському фотоконкурсі

Школи на Тернопіллі працюватимуть і в «червоній» зоні

Фотофакт
Мандрівки Тернопільщиною. (Не)звичні вікна (фото)

Фотофакт
Тернопіль має на кого рівнятися (фото)

Фотофакт
Тернопільські «Красунчики дня»

Новий пілотний проєкт втілюватимуть на Тернопільщині

Відео
Лекція в парку та на кладовищі – у Кременці провели унікальний захід (фото, відео)

На 58-у році життя зупинилось серце колишнього голови Чортківської райдержадміністрації

Фермерка з Вінниччини вирощує кілька тонн смородини на 10 сотках (Агроновини)

Про успішну молодь Тернопільщини дізнаються із серії відеороликів

Чортківська лікарня отримала ще п’ять кисневих концентраторів 

Рішення міськради не допоможе директорам тернопільських шкіл?

Новий прокурор почав свою роботу на Тернопільщині зі …скандалу

Двоє підлітків на Зборівщині поцупили мотоцикл

Чаша Амріти Еліни Абакарової

                    29 квітня – Міжнародний день танцю

 …Спочатку я побачив її в  ту мить, коли… Зрештою, не так, не її я побачив спочатку. Передусім, з’явилася музика. Східна мелодія дещо незвично увійшла в  зал філармонії, стіни якої, здається і так вже були просякнуті багатолітніми звуками сотень концертів, що звучали тут  раніше.  Але та мелодія  у  філармонійній залі зазвучала вперше. Мелодійні звуки одразу заволоділи простором, вони, здається, прагнули проникнути у кожен закуток, залишити там свою частинку отого потужного звукового струменя, що линув із сцени…

Вже через мить стало зрозуміло: власне, музика заполонила не тільки зал, але й увійшла  у серця кожного, хто затамував подих в очікуванні того, заради чого, власне прийшов сюди. І ось, при червоно – жовтому світлі, що ніби пульсувало у такт мелодії,  завіса розійшлася і на сцені з’явилася  Вона.

                               Та, що прийшла зі Світла

Власне, то був тільки силует жіночої фігури, настільки досконалої, що хотілось якомога довше вдивлятися у ці гармонійні вигини тіла, котрі раптово починали змінювати свої обриси. Раптом, прекрасним контуром ніби пробігла жива хвиля. За мить із цього контуру,  в ритм індійської музики, що набирала обертів, виринула рука. Вона,  ніби вирвавшись з темного простору, що стримував її,  затріпотіла, наче птаха, освітлена вже червонувато-синім променями прожектора.  А потім, в якійсь неймовірній траєкторії, злетіла увись ще одна рука і вже, наче  у прискореному фільмі,  на очах глядачів розквітла красива квітка… Оберти рук з браслетами, рухи ніг, звабливі коливання тулуба,  граціозні повороти шиї, – все це перетворювалось у небачені обриси, що здається крутились навколо невидимої вісі, яка втримувала отой вогонь, шал, оту стихію, що розгорталася на сцені. Раптово танцівниця глянула у зал. Ніби кинула  туди потужний жмут енергії з очей і всього єства. Як обпекла поглядом. І той, хто, вловив його, здається  увібрав часточку світла, яке змусило затріпотіти серце, заставило його битися швидше,   забриніти в унісон ритму, що заполонив увесь зал.

 

Зачарований дивився на той сонячний вихор, що хвилями то звивався – закручувався, то завмирав  у немислимих формах, які, здавалось, випромінювали і гарячий подих Індії, і вершинні вітри Гімалаїв, і вічне хлюпотіння хвиль долини Гангу. Здавалося, торкнешся  цього клубка енергії і відчуєш не тільки запах сандалового дерева, ніжний аромат гірської лаванди, але тихий легіт вітру, сонячного проміння. Відчуваю, що дивлячись на сцену, перебуваю у якомусь дивному, гіпнотичному стані. Боюся ворухнутися, щоб не сполохати побачене диво, не збити отого ритму, отих коливань, що вже і тобою оволоділи й ти сам  у залі ледь-ледь, мимоволі повторюєш оті рухи. Розумієш одне: це не просто танець. То прийшла до тебе Вона, саме до тебе.

Даси Їй жбанок джерелиці, вип’є беззупину, не боячись прохолоди, бо має у собі вогонь, що розтопить лід. Подаси Їй філіжанку гарячої  східної кави, приготовленої  на розжареному піску, надіп’є  жагучими вустами поквапливо, бо Вона вся – в танці. Надіп’є і не обпечеться, бо Сама – вогонь, який готовий спалити й тебе, якщо ти необережний, а якщо ти ще й за знаком Водолій, то вип’є тебе всього до останку, наповнить тебе собою і понесе спочатку невеличкими струмками, а потім – бурхливими водами Гангу, наповнить отою змішаною сутністю океан, й ти розчинишся у Ній і в тому океані, бо сам зітканий з води і знак твій – Водолій…

То хто ж Вона? Прохолодний вітерець, пекучий промінь сонця, вечірня зоря, чи саме повітря перед літньою грозою,  наповнене особливим станом очікуванням чогось… Танець обірвався несподівано, на високій ноті. Вона зупинилася й глянула в зал вже не як танцівниця – грайливо-сценічно, а просто стомлено. І було в цій постаті щось щемливе і, водночас інтригуючи, запитальне: ти хочеш ще відчути подібний стан? Я хотів…

                         Від фільму – до реальності

…Так сталося, що від тієї зустрічі, коли вперше побачив на сцені Еліну Абакарову пройшло дванадцять років. Так часом буває у журналістській сфері: зустрінеш людину, а потім  минає певний час до наступної зустрічі, більш тривалішої, від тієї, першої, можливо й неосмисленої чи випадкової. Так ось, про Еліну, хоча й не доводилося з нею зустрічатися після того, першого її концерту у залі Тернопільської філармонії, чув багато. Мені казали, що кілька разів вона, аби пізнати краще сутність індійського танцю, спочатку їздила в Непал, а потім в – Індію. Більше того, там, в Індії, ще більше захопившись класичними індійськими танцями, Еліна закінчила школу танцювального мистецтва. І її хист, природна пластичність, відчуття ритму помітили тамтешні  кінорежисери, якій й запросили знятися у кінострічці, що згодом вийшла на повноформатні кіноекрани. І мало хто знав, що серед танцівниць, які синхронно виконували складні елементи танцю, була й українська дівчина з грецьким ім’ям Еліна та з кавказьким прізвищем – Абакарова. Знав й те, що Еліна, до свого захоплення прилучила інших дівчат, які також пройнялися філософією танців Індії й згуртувалися в Народний колектив індійського танцю  „Амріта”.

І ось зустріч. Говоримо про те, чим власне, наповнене її життя. Це – танець, індійський танець. Неквапливо говоримо у кімнаті, де стоїть стареньке піаніно. На ньому – ноти, твори Моцарта, Шопена. На стіні – ікони, які сама написала Еліна. Поруч – завершені і незакінчені роботи на тему індійського епосу. На книжкових полицях – книги про історію, культуру, мистецтво Індії, філософські трактати. Якось мимоволі  переходжу „на ти”, перепрошую, далі знову все повторюється  й моя співбесідниця, усміхнувшись, каже, що „нехай буде так”.

–  Еліно, погодься, твоє захоплення танцем – непересічне. Адже, принаймні, на Західній Україні, я не знаю людину, яка б присвятила цьому виду мистецтва не рік і не два, й була віддана танцю до самозречення, не побоюся сказати саме так. Що ж стало поштовхом до такого твого захоплення?

– Фільм. Звичайний індійський фільм. Ще у дитинстві, коли я вперше переглянула індійську кінострічку, зрозуміла: все, це – моє. Я побаченим ніби захворіла. Мене у Бережанах вже усі кіномеханіки знали. По кілька разів приходила на сеанси індійського фільму. Дивилася зачаровано на екран, намагалася зрозуміти: як таке можливо – отакі граціозні рухи, міміка, жести, вигини тіла. Пізніше мене вже пропускали до кінобудки і там я буквально годинами, розглядаючи по кадрово кожен рух, замальовувала його на папері, оту черговість зміни тіла. Тоді йшла на кіносеанс, подумки перевіряла себе, чи все я правильно замалювала, самотужки пробувала відтворити побачене на екрані.

 – Розумію тебе, адже у той час не було ні Інтернету, ні спеціальних книг з вивченням індійських танців. Було тільки кіно…

– І то, кіно не документальне, а таке, яке нам пропонував кінопрокат. А в цих фільмах були, переважно, як кажуть, „фільмові” танці, а не суто класичні, складніші за виконанням, що не завжди, через це, потрапляли на екран. І ось цим екранним життям я жила, отим кіносвітом просто марила. Мені у ньому подобалося все: світобачення позитивних героїв, чистота їхніх стосунків, поняття

справжньої дружби, вічні сімейні цінності, сама природа, музика, і, найголовніше – танці. Кіногерої спонукали й мене шукати у житті прекрасне, не нарікати на нього, а бачити у ньому те, що нас тримає у цьому світі – високі ідеали добра, кохання, як чогось вищого, готовність до самопожертви заради великої, справжньої любові і чистої дружби.

А потім я побачила кінострічку „Фотографія у весільному альбомі” й зрозуміла, що є ще інші індійські танці, набагато складніші. І це мене вразило настільки, що було ніби ударом, поштовхом, це було щось незвичайне. Як же дізнатися більше про це все, хто зможе допомогти у моєму захопленні, яке все більше і більше мене поглинало? Я була просто у відчаї. Кордони закриті, та й звідки взяти кошти, щоб поїхати в Індію?  Водночас, все частіше догадувалась, що ці танці – то цілий космос. І їх одразу важко зрозуміти, потрібно пізнати кожен жест, рух міміку, бо в кожному і з них – свій зміст. Я все більше розуміла, що це моє захоплення – одне на все життя. Тому хотіла про нього знати все, про моє, ні не хобі, це більше, ніж хобі, про те, чим живу.

– І що ж тоді вирішила зробити дівчина, яка закохалася в індійський танець і не мала ніякої можливості пізнати його глибинну суть?

– У той час, паралельно із танцями я захоплювалась малюванням, закінчила художню школу, хотіла навчатися у Ленінграді, але запізнилася із здачею документів, поступила на архітектуру, у Львів. Саме там познайомилася із студентами з Індії. Дівчата, правда, неохоче ділилися секретами індійських танців. Я засіла за словники і почала самотужки вивчати …хінді. Згодом вже розуміла навіть те, що

індуски між собою говорили. А була в мене подружка, з Непалу, вона вчилася у Львові. Тож знала про моє захоплення і мою мрію краще дізнатися про культуру народів Індостану. І вже, як в архітектурі працювала, у Бережанах, одного разу приходить мені запрошення в …Непал. Я тоді розплакалася від щастя…

Продовження дивовижної історії людини, яка марила  індійськими танцями і тим, що пов’язано із цією далекою країною – Індією, про те, що мрії таки збувається, якщо вони мають потужне духовне опертя, силу духу і волі – читайте завтра у «ТЕРЕНі».

   Олег СНІТОВСЬКИЙ

  Фото автора

 

10

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора