Катедра у Тернополі змінить своє обличчя

Розроблено проект оновлення зовнішнього вигляду тернопільської катедри

Костел, що став архикатедральним собором

Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці є своєрідною візитною карткою Тернополя.

   Цій пам’ятці архітектури та сакрального зодчества майже 270 років. Зрозуміло, що за минулі століття час залишив свій відбиток як на внутрішньому оздобленні собору так і на його зовнішньому вигляді. Нещодавно начальник відділу охорони культурної спадщини обласного управління культури Ярослав Пелехатий ознайомив «ТЕРЕН» із проектом оновлення зовнішнього вигляду цієї історичної пам’ятки. Але, перш ніж ознайомити наших читачів із запланованими опоряджувальними роботами, зробимо своєрідний екскурс в історичне минуле. А допомогли нам зробити це у Тернопільсько-Зборівській архиєпархії УГКЦ, надавши документи про ключові етапи будівництва та становлення катедри.

    Отож, у 1749 році, як засвідчує фундаційний акт тодішнього власника Тернополя, на розі міських валів було відведено місце для будівництва костелу. Він став однією з найкращих пам’яток пізнього європейського відродження. Храм побудовано з тесаного каменю у стилі бароко, оздоблено різьбою та кам’яними скульптурами. Головний фасад прикрашають дві триступінчаті вежі з видовженими закінченнями. Піастри іонічної форми оживляють пластику стін, поділених карнизом на два яруси. Костел являє собою своєрідно інтерпретовану під впливом стилю бароко базиліку. Пам’ятка належить до двовежових храмів, стиль яких занесли північно-італійські будівничі, і набув розповсюдження у ХVІІ - ХVІІІ ст.

      Середня нава овальної форми, перекрита півциркульним з розпалубками склепінням і завершена по всьому об’єму декоративною банею з люкарнами та ліхтарем. Стіни споруди муровані з тесаного каменю-пісковику. Головний фасад декорований пілястрами з капітелями, стилізованими під композитний ордер, сандриками, рокайлевими обрамуваннями вікон. Високі вежі мають багатозаломні шатрові дахи з люкарнами. Зовнішньому вигляду костелу відповідає оформлення інтер’єру в стилі рококо, основним акцентом якого є розкреповка пілястр з капітелями композитного ордеру. Келії примикають до апсидної частини костелу, коридорного типу, прямокутні, в плані з внутрішнім двором, перекриті хрестовим склепінням. Головний фасад оформлений в стилі рококо. Дві колони з гірляндами і два овальних вікна в рокайлевому обрамуванні прикрашають вхід.

За своїм характером храм був оборонною спорудою. До костелу примикали монастирські приміщення, які утворюють єдиний архітектурний комплекс. Всередині цього комплексу – італійський дворик. До 1939 року він мав ошатний вигляд (був фонтан, квіткові клумби). Нині дворик, хоч і занедбаний, усе ж створює незрівнянну атмосферу занурення в історію, у вічність: чудова акустика, чисте повітря від двох велетенських смерек. З двору можна зайти у підземний хід, який упирається в якісь двері. Спочатку костел належав домініканцям. З 1820 року храм перейшов у підпорядкування парафіяльного латинського духовенства. З 1903 року ним знову володіють домініканці. Вже у двадцятому столітті тут розташувався Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.

Проектанти, архітектори та художники 

  Щодо автора проекту, то довший час ним вважався Ян де Вітт. Однак згідно з пізніше знайденими у сховищах Петербурга матеріалами, справжнім автором вважається Август Мощинський.

Розпис інтер’єру здійснив відомий польський художник Станіслав Строїнський, який проживав у Львові.

   У 1908-1910 роках костьол реставровано під керівництвом архітектора Владислава Садловського: споруджено новий купол, відновлено старі фрески і домальовано нові, встановлено новий орган та малі вівтарі, електрифіковано.

На одному з вівтарів була дуже цікава скульптура Богородиці, що ламає блискавки гніву Божого.

Наруга та семиденний штурм «визволителів»

 Церква зазнала значної шкоди під час «визвольного походу» червоної армії у 1939 році. Тоді вона горіла, запалена гарматним снарядом. Внаслідок цього розплавилися прикраси із золота і срібла, завдано шкоди фрескам та покрівлі. Частину високомистецьких робіт, що прикрашали святиню, зокрема образ Скорботної Матері Божої, було вивезено у 1940-1941 роках в один з музеїв Москви або ж Ленінграда. Чудотворний образ Богородиці з головного вівтаря та прекрасну скульптуру Божої Матері вдалося врятувати, згодом її вивезли до Польщі. У 1942-1943 роках частково провели ремонтні роботи.

   Під час штурму Тернополя, наприкінці березня 1944 року храм знову зазнав руйнувань. Його штурмували сім днів. З двох боків на канатах підтягували 152-міліметрові гармати і били прямою наводкою по вікнах, закладених піском. Після цього «брався за роботу» взвод «хіміків» (так називали тих, хто підпалював об’єкти самозаймаючою сумішшю). У підвалах спалахнула пожежа. Було завдано великої шкоди куполу і вежам храму.

   Після війни велася реставрація. Та не було відновлено багатьох скульптурних елементів оздоблення і навіть не зроблено спроби врятувати розпис інтер’єру. Дивуватися нічого, бо у храмі – пам’ятці зодчества розмістили склад. Фрески були остаточно знищені внаслідок переобладнання святині під картинну галерею. Згодом картини було перенесено в інше приміщення, храм до відроджувального періоду стояв пусткою.

Повернути історичну автентичність

Начальник відділу охорони культурної спадщини обласного управління культури Ярослав Пелехатий розповідає, що нині є вже готовий план оновлення катедрального собору Тернополя.

Громада вирішила повернути первісний вигляд цієї сакральної будівлі. За участю архітектора Юрія Вербовецького було розроблено паспорт – опорядження фасадів із відтворенням даху на кафедральному соборі. Так що вежі, які є зараз, будуть видозміненими, купол  набере форм, які він мав ще до Першої світової війни. Навіть передбачається облаштування оглядового майданчика, де буде вхід через праву вежу, а вихід – через ліву. Зараз цей проект пройшов експертизу науково-методичної ради і був затверджений першим заступником Міністра культури України. Реалізації цього проекту готова допомогти греко-католицькій  громаді українська діаспора, зокрема, з Чехії. Роботи розпочнуться вже цього року. Попередньо, тут працюватимуть реставратори із Збаража, які зараз залучені до реставрації палацу графа Бадені.

Так що, видно з усього, пройде не так вже і багато часу, як Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі постане у новій іпостасі, але, упевнений, його сакральна суть залишиться такою, якою вона була упродовж століть – бути невичерпним джерелом духовності, культури і просвіти.

Орест Сарматський

Фото автора

Вибір читачів за тиждень

Відео