1 листопада в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Герштанський Дем'ян (Даміан Іосифович) (1851, с. Тараж Кременецького повіту Волинської губернії, нині — Старий Тараж Кременецького району Тернопільської області — 1936) — православний священник, громадський діяч.
Лазар Михайло (1948, с. Торське, нині Заліщицького району) — господарник, громадський діяч. Від 1998 — голова правління Тернопільської облспоживспілки.
Лобур Михайло (1954, с. Лопушани Зборівського району) — вчений у галузі техніки. Доктор технічних наук (2004). Відмінник освіти України (1995). Автор понад 150 наукових праць
Прокопа Ігор (1943, с. Солоне, нині Заліщицького району) — вчений у галузі економіки. Доктор економічних наук (1966). Автор понад 100 наукових праць.
Трач Степан (1918, с. Терпилівка, нині Підволочиського району – травень 1945)– літератор. 1936–37 – учасник громадянської війни в Іспанії. Автор збірки поезій “В боротьбі за сонце” (1936), “Сурмачі на Збручі” (1940). Зник безвісти.
Фінк Іда (пол. Ida Fink, 1921, Збараж — 27.09. 2011, Тель-Авів) — польсько-ізраїльська письменниця, чималу частину творчості якої займала тема Голокосту.
Швалюк Марія (1954, с. Ілавче Теребовлянського району) — економіст, підприємець, меценат. За її сприяння відкрито Центр реабілітації людей похилого віку, реалізовано програми оздоровл. дітей-інвалідів, у т. ч. на Тернопільщині.
Цей день в історії Тернопілля:
В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року - українці перебрали владу в Галичині і створили Західноукраїнську Народну Республіку (офіційна назва віл 13 листопада 1918 р.). Стрілецькі частини, очолювані полковником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у Львова (крім залізничного вокзалу, що стало однією з помилок і причиною втрати Львова). Формальне перебрання влади відбулось після полудня; зокрема, після підписання протоколу намісник Гуйн передав всю владу заступнику Володимиру Децикевичу, той - на основі цісарського маніфесту від 16 жовтня 1918 р. - Українській Національній Раді.
1918 – після добровільної передачі, ввечері 31 жовтня, австрійським комендантом тернопільського гарнізону цивільної та військової влади в українські руки, наступного ранку мешканці Тернополя – українці з сльозами радості споглядали на українські прапори на урядових будинках та майже всіх приватних українських домах. По кількох днях явився в Тернополі резервний поручник Василь Болюх, що обняв команду міста, а невдовзі отаман Никифор Гірняк став комендантом військової округи Тернопіль.
1918 - у Тернополі на ратуші замайорів блакитно-жовтий прапор, установлений актором «Українського театру» Севастіяном Зубрицьким-Вінявою.
1918 - Український комітет, на чолі з о.Степаном Теслею, перебирає владу у Збаразькому повіті. Збараж стає повітовим центром ЗУНРу. Головою національної повітової ради обрано о.Олександра Заячківського. Посадником міста стає Теодор Стрільбицький. Появляються збаразькі гроші-бони.
1944 – в с.Грабівка Івано-Франківської області, під час масованої атаки військ НКВС, загинув окружний провідник ОУН Тернопільщини, референт пропаганди Крайової Екзекутиви ОУН ЗУЗ, заступник референта Служби Безпеки Проводу ОУН Василь Турковський (псевдо: «Павло», «Петрович», «Пухир»). Уродженець с.Вікно Гусятинського району.
1944 – в с.Грабівка Івано-Франківської області, під час масованої атаки військ НКВС, загинув заступник референта Служби Безпеки Проводу ОУН, уродженець с.Теклівка Підволочиського району Мирон Голояд (псевдо: «Влодко», «Роман»).
1944 - оборона групи ВО-3 УПА-Захід (командир Омелян Польовий-Остап) на території району Підгайці Тернопільській області проти частин НКВС-«істрєбітєльних батальйонів» (наступ НКВС на Монастириську, Бучач, відступ УПА за річку Золота Липа, на Козову, Козлів і на Волинь, розгромлені 2 «істрєбітєльних батальйони», знищені 70 військовослужбовців, у т.ч. 3 офіцера, серед них 1 майор, здобуті 15 кулеметів «максим».
1946 - зіткнення СБ із засідкою МВС в урочищі «Шимкова долина» Борщівського району Тернопільської області (загинули бойовики Рок і Михайло Каліщук-Сокіл, застрелився райреферент і командир райбоївки СБ Павло Рогачук-Арсен, прорвався бойовик Каня).
1980 - Творчу діяльність розпочав Тернопільський обласний театр ляльок виставою-казкою Ю. Єлисеєва «Сембо».
1990 - у смт.Гримайлів Гусятинського району помер лісівник, громадський діяч Федір Степанович Чабан. Заслужений лісівник України. Нагороджений орденом червоної зірки.
У першу неділю листопада відзначається День працівника соціальної сфери України. Це свято з'явилося в країні після підписання відповідного президентського указу від 13 квітня 1999 року.
Свято було створене, щоб виявити повагу до людей, завдяки яким виконуються соціальні програми в країні. Крім того, працівники соціальної сфери забезпечують контроль трудової зайнятості населення, організацію своєчасної виплати заробітних плат та регулюють трудові відносини між працівником та роботодавцем.
Дане свято стосується фахівців різних галузей економіки і не тільки. Сьогодні соціальні працівники важливі для збереження фізичного та психічного здоров'я людини, вирішення безлічі конфліктів між людьми, для планування сім'ї та особистісного становлення людини.
Зараз святкувати День працівника соціальної сфери в Україні можуть 150 тисяч чоловік. Вони є професіоналами, які готові простягнути руку допомоги всім, хто цього потребує. Традиційним у це свято є привітання від перших осіб держави та керівників профільних відомств.
1 листопада, безпосередньо перед Днем поминання покійних, католики відзначають День всіх святих. Історія появи свята пов'язана з культурою язичників. Ще кельтські племена 1 листопада святкували Самайн — переддень Нового року. Язичники вірили, що цей день має містичну силу, що саме перед Новим роком до людей приходять чарівні істоти — причому не тільки добрі. Стародавні вважали, що в День всіх святих душі померлих повертаються у свої колишні будинки, щоб отримати жертовну їжу.
Приблизно в цей же час стародавні римляни відзначали свято Фералія, яке також було пов'язане з пам'яттю про померлих. Саме з цієї причини європейцям вдалося зберегти традиції святкування Дня всіх святих до теперішнього часу, незважаючи на те, що язичництво практично повністю було викорінено християнською церквою. Сучасний День всіх святих фактично є спотвореною версією старого язичницького свята Самайна.
Традиції відзначення свята з часом змінилися. Воно подолало навіть океан, поширившись в США настільки, що багато людей вважають його споконвічно американським.
Всесвітній день вегана — відносно нове свято. Воно було засноване 1 листопада 1994 року на честь 50-річного ювілею веганскої спільноти. Слово «веган» — це похідне від англійського слова «vegetarian», тобто вегетаріанець.
Веганське товариство було засноване в 1944 році в Англії. На перших зборах веганців, що відбулися в Лондоні, члени організації визначили головні принципи Веганізму, тобто строгого вегетаріанства. Всі вегани повинні харчуватися тільки рослинною їжею, абсолютно відмовившись від м'яса, риби, яєць, молока та навіть меду.
Крім того, це свято відзначають люди, які не носять одяг, виготовлений за рахунок матеріалів тваринного походження. Це, зокрема, шкіра, хутро, вовна, шовк та інше. Також члени цієї організації не купують товари, які тестувалися на тваринах.
В основі життя веганів — бажання припинити вбивство тварин заради потреб людей. Свято веганів має такий ж лейтмотив. Сьогодні його відзначають в усьому світі. Активісти організації проводять пікети, акції та засідання, намагаючись залучити до своїх ідей якомога більше людей.
Сьогодні свій день народження святкує Європейський Союз.
Європейський союз - напевно найбільш природне сучасне економіко-геополітичне об’єднання на сьогоднішній день, яке представлене більш ніж пів мільярдом її жителів і наближаючийся до чверті в світовому валовому внутрішньому продукті частини економіки. Утворився на основі підписаного 7-го лютого 1992-го року Маастрихтського договору, який набув чинності 1-го листопада 1993- го року. Цьому передувала величезна робота, що почалася ще з 1951-го року, коли в Парижі було підписано договір про створення Європейського об’єднання вугілля і сталі. Європейський союз - це унікальне утворення націлене насамперед на ефективну регіональну інтеграцію. Загальні стандарти і основні цінності, якість і повага до прав людини, єдина, монолітна, але гнучка політика, питання колективної безпеки, роблять єврозону найбільш надійним партнером як для найближчих сусідів, так і для всіх інших країн світу.
На даний момент Європейський союз представлений 28-ма державами, серед яких: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція та Естонія.