1 жовтня в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

Борецький Ісидор (1911, с. Острівець, нині Теребовлянського району — 23. 07. 2003, м. Торонто, Канада) — релігійний діяч, єпископ УКЦ. Висвячений на священика у липні 1938 р.; в грудні того ж року виїхав до Канади, перебував на парафіях. Від 1956 — єпископ Торонтської єпархії. Після 1991 не раз відвідував Тернопільщину

Данильчук Іван (псевдо — «Іванчук», «Іванович» та ін.;  1877, с. Більче-Золоте, нині Борщівського району — 1945, Канада) — учитель, священик, письменник. Від 1914 р. писав вірші, оповідання, сатиру, друкував їх у часописі. Найвідоміші сатиричні твори — «Як я воював з Бушівнев на фармах», «Гриньо Кручений».

Данилюк Михайло (1919, м. Кременець — 02. 03. 1981, м. Міннеаполіс, США) — лікар, громадський діяч, літератор. Доктор медицини (1950). Від 1964 — довірений лікар Генерального консульства Німеччини у США. Від 1967 р. —  член Ради митрополії УАПЦ у США. Належав до ОУН(м). Автор багатьох статей у періодиці Німеччини, Канади і США

tom7-0597

Караванський Олег (1947, с. Красівка, нині Тернопільського району) — господарник, громадський діяч, меценат. Переможець акції Галицький лицар — 2003  у номінації «Меценат Року». Від 1994 донині — голова правління ВАТ «Тернопільгаз»

Легкий Ігор (1963, м. Тернопіль) — спортсмен (бридж). Володар кубка України зі спортивного бриджу (1991).

Марчук Михайло (1921, с. Чернихів, нині Зборівського району — 26. 06. 1996, с. Великий Глибочок Тернопільського району) — громадсько-політичний діяч, літератор. Член ОУН. Діяльний у громадському житті села: ініціатор відновлення історичних пам’яток, створення меморіального комплексу пам’яті вояків УПА (1993), співзасновник осередків НРУ, «Просвіти». Автор спогадів, нарисів, п’єс

Мизак Нестор (1948, с. Гермаківка, Борщівського району) — історик-дослідник, науковець. Видав авторську серію книг про національно-визвольну боротьбу ОУН і УПА на території Борщівського, Чортківського, Заліщицького і Бучацького районів.

Місько Володимир (1981,  с. Вістря Монастирського району) - депутат тернопільської міської ради, доцент кафедри історії України в ТНПУ ім. В. Гнатюка.

0misko_7_15

Смоляк Олег (1950, с. Настасів, нині Тернопільського району) — вчений у галузі мистецтвознавства, педагог, дириґент. Доктор мистецтвознавства (2006). Член НСКУ (2004). Автор понад 100 наукових публікацій.

Терещук Григорій (1954, с. Вибудів Козівського району) — вчений у галузі педагогіки. Доктор педагогічних наук (1995), професор (1996). Автор понад 80 наукових праць, у тому числі 3 монографій, 8 посібників

Закидальський Анатолій (1933, с. Москалівка, нині Лановецького району – 24.09.2010) – вчений у галузі інформаційно-вимірювальної техніки. Автор 70 наукових праць; 18 авторських свідоцтв. Розробив спеціальні обчислювальні прилади для кардіології, 1-ий медичний комп’ютерний томограф для обстеження всього тіла, учасник розроблення засобів обчислювальної техніки для енергетики.

Корчевський Ярослав (1953, с. Підгороднє, нині Тернопільського району) – банкір, будівельник, фінансист, громадський діяч.

200px-korchevskyj

Присіч Наталія (1975, м. Хоростків Гусятинського району) – співачка (лірико-драматичне сопрано). Від 2003 – солістка-вокалістка Тернопільської обласної філармонії. У репертуарі – оперні партії: Мадам Батерфляй (“Чіо-Чіо-Сан”), Тоска (“Тоска”), Мімі (“Богема”, всі –Дж. Пуччіні), Оксана, Одарка (“Запорожець за Дунаєм”), Наталка (“Наталка Полтавка” М. Лисенка), Кармен (однойменна опера Ж. Бізе) та інші.

prysich

Шиманський Іван (1908, с. Вигнанка, нині Чортківського району – 04. 05. 1933, м. Софія, Болгарія) – учасник національно-визвольних змагань. Член Пласту, ОВКУГ, СУНМ. Покінчив життя самогубством.

Цей день в історії Тернопілля:

1397 - свідком на грамотах короля Владислава ІІІ Яґайла записаний власник Шумська шляхтич Бокша (або Бокса) (лат. Bokssha або Boxa - Venator (мисливець) Краківський.

1667 – польське військо, під орудою Собеського, дізнавшись про появу татар і козаків Дорошенка у Галичині, вирушило до Підгаєць і став там 4 жовтня на відстані 45 км од головних сил супротивника, загрожуючи її комунікаційним лініям.

1805 - відкрито Кременецьку гімназію. У 1818 році її реорганізовано в ліцей, а у 1831 році, після активної участі студентів і ряду викладачів у визвольному русі, ліцей було закрито, а його матеріальна база стала основною для створення у Києві університету Святого Володимира (сьогодні — Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка).

1810 – згідно з наказом губернатора Й.Тейльса на території т.зв. Тернопільського краю в складі Російської імперії вводиться юліанський календар.

1899 – в Тернополі почала діяти бурса («інтернат») для учнів учительської семінарії на розі вул. Лелевеля (нині Січових Стрільців) і Шевченка (нині Пирогова); власником будинку було Товариство опіки над інтернатом.

1920 – заарештовані українські посли до польського сейму Д. Ладика і Л. Куницький.

1930 - в с.Глещава Теребовлянського району поляки провели пацифікацію. З 9-го полку польських уланів, який стояв у Теребовлі, прибув ескадрон під командою поручника Юнака та підполковника Войновича. Улани вдерлися до читальні “Просвіти”, де знищили всі книжки у бібліотеці, меблі, аматорський реквізит, погруддя Шевченка, весь комплект духового оркестру; пограбували кооперативу (продукти перемішали з нафтою та оцтом) і господарства сільських українських активістів; підпалили хату Івана Коломійця (організатор товариства “Луг”), а від його будинку зайнялись інші споруди. Пожежі лютували від середи до неділі. Активіста “Просвіти” Степан Стечишина запроторили в концтабір Березу Картузьку.

1933 – на 10 років таборів засуджено колишнього коменданта Тернополя Івана Сіяка. Сотник Залізничної сотні УГА, сформованої під час відступу з Тернополя. На чолі сотні рушив до Чорткова, намагався заарештувати генерала Олександра Грекова, Евгена Петрушевича після набуття ним повноважень Диктатора, який у відповідь наказав арештувати, віддати під суд Івана Сіяка. Зустрівши опір інших частин, перейшов до лав Армії УНР. Після цього втік з Галичини. У 1919 році до КП(б)У. Будучи головою комісії Революційної Військової Ради фронту по роботі серед галицьких частин, рятував, використовуючи статус, січових стрільців. Член Галревкому (Тернопіль, секретар ради комісарів). Викладач у вузах Харкова і Києва, Заарештований: 2 лютого 1933 р. у справі «Української військової організації».  Відбував покарання в таборі «Свір» (Лодєйне Поле) і на Соловках. Особливою трійкою УНКВД Лєнінґрадської области 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари. Розстріляний: 3 листопада 1937 р. у Карелії (Сандармох).

1939 - політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову про проведення 26 жовтня 1939 року Народних Зборів, яким належало легітимізувати новий територіально-правовий статус і суспільно-політичний устрій Західної України, а саме: питання входження до складу СРСР, на­ціоналізацію земель і засобів виробництва, утворення радянських органів влади тощо. Формально вибори до зборів мали проводитися на основі загального, рівного й прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Право голосу отримували усі мешканці Західної України старші 18 років, незалежно від національності, віросповідання, освіти, соціального і майнового стану тощо. За встановленою нормою один депутат мав обиратися від 5 тисяч осіб. Право висувати депутатів до Народних Зборів надавалося тимчасовим управлінням, селянським комітетам, робітничій гвардії, зборам робітників підприємств.

1939 – Тернопіль покинув штаб Українського фронту, який розташовувався з 18 вересня по вул. Листопадова, 4 (тепер - приміщення прокуратури).

1941 – нацисти створили у Збаражі єврейське ґетто, яке діяло до 22 липня 1943 рр. Тут перебувало 4 тис. євреїв зі Зборова, а також єврейське населення зі Зборівського, Заложцівського та Золочівського районів, біженці з різних місцевостей – загалом 10 тис. осіб. Ґетто було утворене в центрі міста, обгороджене парканом та колючим дротом. Поруч з ґетто був утворений табір примусової праці, де перебувало 400 євреїв, яких залучали до дорожніх робіт. В’язні табору працювали на фірми Франца Унглерта та Шлезінгера.

1946 - захоплення МВС криївки ОУН біля села Осташівці Зборівського району (після тривалого бою застрелився кущпровідник ОУН Володимир Кашуба-Вірний-29 років)

1946 - зіткнення ОУН з МВС у селі Глибочок Борщівського району (загинув станичний ОУН Глибочок Степан Загайко-Орел-20 років).

1989 – кафедру Кіровоградсько-Миколаївської єпархії Московського патріархату покинув уродженець Тернопільської області, колишній намісник Почаївської лаври єпископ Севастіан (Пилипчук).

1994 - відбулося освячення і офіційне відкриття Тернопільської духовної семінарії ім. Патріарха Йосифа Сліпого.

До 1 жовтня 2009 - місцевий телевізійний інформаційно-розважальний канал м. Тернополя ІНТБ мовив під позивним і логотипом «Smile-TV».

У першу неділю жовтня в країнах колишнього Радянського Союзу відзначають День вчителя. Всенародне свято вчителів почали відзначати в СРСР з 1965 року. У союзні часи це свято відзначали активно та шумно, оскільки педагогів зводили в культ, називаючи їх працю найважливішою для особистісного розвитку людини.

Офіційно День вчителя був закріплений в 1980 році постановою Президії Верховної Ради Радянського Союзу «Про святкові і пам'ятні дати». Завдяки цьому свято педагогів відзначають досі в таких країнах, як Латвія, Азербайджан, Білорусія, Україна, Казахстан і Киргизстан. Зараз День вчителя можна назвати одним з найулюбленіших професійних свят в цих країнах. В першу неділю жовтня і напередодні цього дня нинішні і колишні учні шкіл, технікумів, училищ, вузів вітають своїх улюблених педагогів, традиційно вручаючи їм квіти. І хоча праця вчителя давно перестала бути настільки шанованою, як раніше, це зовсім не зменшило ту роль, яку відіграють вчителі у житті кожної людини, відкриваючи в нас професійні схильності і розвиваючи наші таланти.

В Україні сьогодні відзначають День ветерана.

З метою посилення уваги до потреб і проблем старшого покоління, забезпечення належного та гідного соціального захисту ветеранів, при підтримці ініціативи громадських ветеранських організацій 24-го вересня 2004-го року Указом Президента України № 1135/2004 був встановлений національний український «День ветерана», який відзначається з тих часів щорічно 1-го жовтня.

У сучасному розумінні саме поняття «ветеран» не сильно відрізняється від тих уявлень, які вкладалися в це слово з найдавніших часів. Вперше ветеранами стали називатися якраз солдати і військовослужбовці, за плечима яких було більше 20-ти років вірної служби. Це сталося ще в античному Римі. Повага і шана до цих солдат з боку їх держави була така велика, що вони наділялися земельними ділянками або отримували солідну грошову винагороду, ставали повноправними римськими громадянами і звільнялися від всіляких повинностей.

У наші дні поняття «ветеран» було декілько розширене. Приміром, 18-го січня 1974-го року в колишньому Радянському Союзі указом Президії Верховної Ради була заснована особлива відмінна і знакова Медаль - «Ветеран праці», якою нагороджувалися радянські трудящі за довголітню і сумлінну працю в найрізноманітніших областях народного господарства, науки і культури. Це було не просто визнання їх трудових заслуг, але і спроба певним чином відзначити їх старанність у матеріальному еквіваленті при призначенні пенсій по старості або за вислугу років.

Зараз у багатьох країнах світу державами та урядами встановлюється чітка стратегія в підтримці ветеранів та ветеранських організацій, що є по суті незамінним інститутом передового досвіду і традицій в найрізноманітніших напрямках економічного і суспільного життя всього суспільства.

den_veterana_ukrayiny1

У перший день жовтня відзначають Міжнародний день музики. Це свято було призначене на 1 жовтня рішенням ЮНЕСКО з ініціативи композитора Дмитра Шостаковича. Можливо, дата для святкування була обрана невипадково, оскільки осінь є улюбленою порою року багатьох видатних художників, музикантів та письменників. Осінь — красива і різноманітна, як сама музика.

Це свято, звичайно ж, відзначають на концертах і музичних фестивалях. Його сьогодні святкують в усьому світі, оскільки для музики немає ні національних, ні релігійних перешкод. Традиційно на подібних заходах звучать безсмертні твори класиків світової музики.

Вчені вважають, що людина завжди жила з музикою. Навіть у печерах археологи знаходять сліди найдавніших музикантів, які зображені на наскельних малюнках. Звучання тих мелодій, які вони відтворювали, нам не дано почути ніколи, але сучасна музика також здатна порадувати своїх шанувальників різноманітним соковитим звучанням, яке володіє величезною емоційною силою.

den_muzyky

1 жовтня весь світ відзначає Міжнародний день людей похилого віку — свято, яке покликане звернути увагу всього людства на потреби старшого покоління. Повага до старших — одна з головних цінностей людської моралі. Саме тому в 1990 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про заснування Міжнародного дня літніх людей, призначивши його на перший день жовтня.

Першими це свято святкували європейці. Потім до них приєдналися американці, а близько 10 років тому це свято стало по-справжньому інтернаціональним. Особливо шанують цей день в скандинавських країнах. Там його відзначають з досить великим розмахом. Навіть телебачення 1 жовтня складає таку програму телепередач, яка найбільше влаштує літніх людей.

Серед традиційних заходів, присвячених цьому дню, слід назвати фестивалі, засідання круглих столів, концерти, спектаклі, які проводяться практично у всіх країнах, які святкують День людей похилого віку. У цей день прийнято говорити про допомогу і захист прав людей пенсійного віку і, звичайно, про роль молодого покоління в житті старших людей.

mizhnarodnyy_den_lyudey_pohylogo_viku_0

Це свято не відноситься до державних і вже тим більше не вважається вихідним днем. Але саме 1 жовтня щороку відзначають свій день професійні винороби Японії. Причому зустрічають вони його в кращих традиціях ударною працею. Саме в цей день починають виготовляти вино з нового врожаю. Це своєрідна данина святу.

«День саке», або професійний день японських виноробів, був заснований в 1978 році Центральним зборами профспілки виноробів Японії. Перший день жовтня був обраний абсолютно не випадково. Саме до цього терміну завжди дозріває урожай рису, а значить, можна робити фірмовий напій, який знають і шанують у всьому світі.

Саке помилково вважають горілкою. Насправді це вино, оскільки міцність цього напою коливається від 13 до 20 градусів. Для саке вирощують спеціальний рис. Він дуже великий і містить більше крохмалю, ніж інші сорти. Також беруть воду, кришталево чисту, що дуже важливо. І, звичайно ж, спеціальні мікроорганізми, які разом з невеликою кількістю дріжджів активізують процес бродіння і сприяють отриманню дивовижного напою.

Примітно те, що в кожній провінції варять саке за своїм особливим рецептом. І навіть якщо він буде точно такий же, як у сусіда, все одно обов'язково скажуть, що саке виготовлений за особливим рецептом.

У цей день кожен бар в Японії намагається запропонувати своїм клієнтам якомога більше сортів саке . Цікаво, що саке - це єдиний спиртний напій, який можна пити охолодженим або підігрітим. Чим, звичайно, і заманюють японські бармени відвідувачів. Адже в будь-яку пору року у них є що запропонувати своїм клієнтам.

Але свято не було б святом, якщо б у цей день призивне «Кампай» не чулося частіше, ніж зазвичай. Традиційно увечері цього дня бари збирають більше людей, в основному приходять компаніями. До речі, «Кампай» перекладається як «пий до дна», так що японці, хоч і інша нація, але в цьому сенсі мало чим відрізняються від нас.

sake-japonia

Іменини сьогодні святкують Софія, Аріадна, Іларіон, Євмен і Ірина.

Це цікавоТернопільщинаТернопільіменинникисвятоімениниТерен