13 листопада в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Галамай Степан (1913, с. Івачів Зборівського району — 7 квітня 2004, Львів) — український юрист, громадський діяч, журналіст, мемуарист.
Гринкевич Йосип (1892, м. Тернопіль - 10. 07. 1973, м. Мельбурн, Австралія) - поручник УГА, адвокат, доктор права, громадський діяч.
Крих-Угляр Марія (1934, Тернопіль) – піаністка, педагог.
Бартків Микола (1919, с. Волощина, нині Бережанcького району — 08. 01. 1996, м. Вітбі, біля м. Торонто, Канада) — український громадський діяч.
Держерука Євген - керівник Тернопільського обласного управління Державної аудиторської служби.
Дністрянський Станіслав (1870, Тернопіль — 5.05.1935, Ужгород) — галицький академік, вчений-правник, політичний діяч. Академік Вільної Української Академії Наук. Швагро письменника Юліана Опільського, вченого Степана Рудницького. Дійсний член НТШ.
Кальтенберґ Лев (1910, м. Шумськ - 8.03.1989, м. Варшава, Польща) - польський письменник, перекладач, критик, публіцист.
Курило Орест (1963, с Трибухівці Бучацького району) - підприємець, депутат Тернопільської обласної ради.
Нойберг Еугеніуш-Отто-Марцін (Neuberg Eugeniusz-Otto-Marcin; 1913, м. Підгайці - 2006, Великобританія) — польський військовик.
Петрова Антоніна (1980, м. Тернопіль) — спортсменка, громадська діячка.
Ратгаус Рудольф (Rathaus Rudolf; 1900, м. Тернопіль — 11. 01. 1968, м. Нью-Йорк, США) — польський дипломат.
Сарабун Назар (1990, с. Жовнівка Бережанського району) – керівник міського осередку «Правий сектор», гітарист музичного гурту «Новимний Кудень».
Содомора Михайло (1877, с. Бенева, нині Теребовлянського району — осінь 1919, там само) — громадський діяч.
Хортик Олег (1975, смт Вел. Березовиця Тернопыльського району) — вчений у галузі релігієзнавства.
Шпаковський Микола (1983, с. Конопківка Теребовлянського району) – громадський діяч, координатор міжнародних молодіжних проектів з журналістики, поет, музикант.
13 листопада в історії Тернопільщини:
1918 - Утворено розпорядженням № 3 Державного Секретаріату військових справ ЗУНР. Того ж дня був прийнятий «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії», в якому визначений адміністративно-територіальний устрій ЗУНР.
1918 – прийнято закон Української Національної Ради про загальний обов'язок військової служби громадян ЗУНР, на основі якого були проголошені в листопаді розпорядження Державного Секретаріату Військових Справ про військово-територіальний поділ ЗУНР, організаційну схему ГА та мобілізацію до ГА чоловіків українців віком від 18 до 35 років. Територію ЗУНР (без Карпатської України) поділено на три військові області: Львів, Тернопіль і Станиславів, а з них кожну на 4 військові округи (по 5 - 8 повітів). На чолі кожної з них був окружний військовий комендант, що відповідав за набір новобранців, їх вишкіл і поповнення армії боєздатними частинами.
1918 – створено Чортківську окружну військову команду. Сформована за наказом державного секретаріату військових справ ЗУНР Д.Вітовського, як одна із 12 окружних військових команд Української Галицької Армії. Діяла до переходу УГА за Збруч у середині липня 1919. Територіально охоплювала Борщівський, Бучацький, Гусятинський, Заліщицький і Чортківський повіти. Для створення Чортківської окружної військової команди винавчальний корпус використував базу австрійського 95-го піхотного полку. Командир Чортківської окружної військової команди - отаман В. Оробко. До Чортківської окружної військової команди належали: коші запасних полків піхоти, артилерії та кінноти,вишкіл, команда жандармерії, булавна сотня, окружний військовий суд, військова команда Чорткова. Сформовані курені та сотні входили до 9-ї (Угнівської) і 10-ї (Янівівської) бригад УГА. У червні-липні 1919 на базі Чортківської окружної військової команди формували 13-у, 14-у, 15-у, 16-у (Чортківську) і 17-у (Бучацьку) бригади, а також Кінну бригаду УГА.
1918 - розпорядженням № 3 Державного секретаріату військових справ ЗУНР було утворено Бережанську округу - військовий округ на території ЗУНР. Округа включала Бережанський, Бібрський, Перемишлянський, Підгаєцький і Рогатинський повіти.
1944 - оборонний бій сотень ВО-3 УПА-Захід (командири – Олександр Шніцер-Меч, Сокіл, Дунай) з НКВС у селі Панасівка Заложцівського району Тернопільської області (знищені 300 військовослужбовців, загинули 60 вояків, в т.ч. місцеві бойовики Василь Вишневський-Яворенко, Матій Сухецький, воїни УПА Євген Денисюк-Хмара, Дмитро Воляник, Дмитро Юшка-17 років, Михайло Слотюк-18 років, М.Мельничук, П.Фльорко-18 років, Павло Петрик-18 років, М.Мозильчук-17 років, Михайло Лоїк-Сагайдак-19 років, командир сотні Меч і його заступник Голуб; з сотні «Сокола» – Петро Тимочко-Крук-18 років, Микола Голік-Вивірка, Василь Тимочко-Сойка-18 років)
1944 - в с. Трохлево Торопецкого району Тернопільська область, група радянсько-партійних працівників у кількості 12 чол. вступила в бій з бійцями ОУН чисельністю в 200 чол. В результаті бою вбито 3 бійця винищувального батальйону, інструктор РК КП (б) У т. Грицук і поранений зав. райзу.
1945 - Військовий трибунал м.Чортків засудив до 10 років позбавлення волі і 5 років позбавлення всіх громадянських прав колишнього вояка УПА, майбутнього митрополита Тернопільського і Бучацького Василія (Іван Боднарчук). Покарання відбував у м.Норильську Красноярського краю.
1971 – в США помер військовик, правник, громадсько-політичний діяч, уродженець с.Купчинці Козівського району Олекса Олійник. Співорганізатор Тернопільського коша УГА (листопад 1918), учасник бойових дій. Працював адвокатом у м.Тернополі. Займався громадською та політичною діяльністю. 1941 р. був заарештований органами НКВС. У 1944 р. емігрував за кордон. Автор статей на юридичну та історичну теми, праць про с.Купчинці.
1994 - у м.Варшава (Польща) помер Герой Радянського Союзу, генерал бригади Війська Польського, доктор фізики, професор Лодзівського університету, уродженець смт.Гримайлів Гусятинського району Юліуш Хібнер (Давид Шварц).
2015 – в ніч на 13 листопада, під час обстрілу російськими бойовиками опорного пункту поблизу смт Зайцеве, на північ від міста Горлівка (Донецька область), двоє українських військовослужбовців дістали поранень. Інтенсивний бій з використанням стрілецької зброї і гранатометів тривав близько години. Володимир Магльона, уродженець с. Бодаки Збаразького району, військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригадипомер від поранень дорогою до шпиталю.
Міжнародний день сліпих Всесвітня організація охорони здоров'я призначила на 13 листопада. У цей день в 1745 році народився Валентин Гаюї — французький педагог, який заснував цілий ряд шкіл та підприємств для сліпих людей у Парижі та Санкт-Петербурзі. Він став першою людиною, яка створила подібні установи, оскільки до 18 століття в світі не було жодної школи для сліпих. Але він зробив їх навчання можливим завдяки спеціально придуманому рельєфно-лінійному шрифту.
Свою першу школу для сліпих людей він відкрив на особисті кошти. Уряд Франції не надавав йому допомоги в цьому. Крім того, Гаюї сам займався навчанням сліпих безпритульних. Він створив для них спеціальні підручники, глобуси, карти, які дозволяли дітям пізнавати науку.
Пізніше Валентин Гаюї відкрив свою друкарню. Відчуваючи серйозні матеріальні труднощі, він все одно займався друком книг для сліпих. У 1803 році москальський імператор Олександр I запросив його на відкриття навчально-виховного закладу для сліпих у Санкт-Петербург. Зараз це свято відзначають також і тут, адже саме Петербург став першим москальським містом, в якому з'явилася подібна установа.
13 листопада відзначається Всесвітній день доброти (World Kindness Day). Саме у цей день 1998 року в Токіо відкрилася перша конференція Всесвітнього руху за доброту, в якій брали участь Австралія, Канада, Японія, Таїланд, Сінгапур, Велика Британія, США. Пізніше до руху приєдналися й інші країни. Спеціально для цього дня французький художник ОРЕЛЬ (Aurele) створив символ – відкрите серце. Про це інформує УНІАН.
Згідно з дослідженням японських і американських психологів, проведеним на базі університету Квансей Гакуїн і коледжу Кобе (Японія), чим більше добрих вчинків ми робимо, тим щасливішими себе відчуваємо. На думку вчених, ті, хто висловлює свою подяку, ніжність й інші добрі почуття до людей у конкретних повсякденних справах, не лише з великим оптимізмом дивляться на світ, але й фізично почуваються краще, відчувають своє життя більш гармонійним.
У свою чергу, вчені Мічиганського університету (США) вважають, що добрі люди менше хворіють і довше живуть. Дослідники спостерігали протягом п`яти років більш як 400 подружніх пар похилого віку. Партнери, що проявляли увагу і турботу один до одного, хворіли удвічі рідше. Учені також відзначили, що чуйні люди живуть, у середньому, на дев`ять років довше, ймовірно, завдяки тому, що у них кращий імунітет і здоровіше серце: адже коли людина робить щось хороше іншим людям, у неї підвищується рівень лімфоцитів і розширяються судини.
Інший «побічний ефект» доброти – вироблення «гормонів задоволення». Коли людина допомагає іншим, її мозок виробляє велику кількість ендорфінів, відомих як прекрасне природне знеболююче. Крім того, ендорфіни мають заспокійливий ефект, нейтралізують дію стресу, полегшують депресію. Чуйність супроводжується душевним підйомом, що граничить з ейфорією, що пояснюється виробленням гормону серотоніну, який регулює настрій.
У низці країн у цей день прийнято дарувати знайомим і незнайомим людям квіти. Так, наприклад, у Сінгапурі в 2009 році символами Дня доброти стали ніжні маргаритки і гербери.
Іменини сьогодні святкують Никодим, Свирид, Мавра і Іван.