14 вересня в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

Вітенко Олександр (1893, м. Кременець — 16. 12. 1973, там само) —  краєзнавець, фольклорист. Волосний писар Великобережецької волості.

Іван Вітишин (позивний «Тесть»; 1976, с. Велика Лука, Терн. району — 20 січня 2015, новий термінал аеропорту Донецька) — український військовик, старший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Поранений орієнтовно 19 січня 2015 у новому терміналі аеропорту Донецька, помер 20 січня (в ніч на 21-е). Вже відходячи у кращий світ, тримав у руках іконку та фотографію дітей. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Орден «Народний Герой України» (2016)

«За службу Україні», відзнака голови Тернопільської обласної державної адміністрації (2016).

Висоцький Зеновій (1954, с. Чумалі Збаразького району) – журналіст, громадсько-політичний діяч. Член НСЖУ. Автор публікацій у ЗМІ.

Вовк Ярослав (1947, с. Сільце, нині Підгаєцького району) – педагог, громадський діяч, директор ТЗОШ №27.

Воронич Нестор (1889, с. Товсте, нині Гусятинського району —  14. 09. 1965, м. Тернопіль) —  лікар, громадський діяч. Автор багатьох наукових статей у медичних журналах Австрії, Німеччини, Польщі та СРСР

Гетьман Михайло (1893, Зборівщина —  02. 02.1981, м. Торонто, Канада) —  журналіст, громадський діяч, художник. Під час 1-ї світової війни воював в УСС. Від 1926 —  в Канаді.

Конрад Володимир (1908, м. Тернопіль – 07. 07. 2009, м. Іннсбрук, Австрія) —лікар, громадський діяч. Доктор медичних наук (1952). Член Австрійського лікарського товариства.

Копачук Віктор (1960, м. Кременець) —  спортсмен, господарник. Майстер спорту СРСР із санного спорту

Косовська-Добрянська Ярослава (1910, с. Івачів Горішній, нині Тернопільського району —  1999, м. Львів) —  педагог, самодіяльна художниця. Авторка картин «Наша хата», «Над Серетом», «Йдуть жнива».

Кузів Оксана (з дому —  Золотогірська; 1946, с. Пробіжна Чортківського району) — вчений у галузі медицини, громадська діячка. Доктор медичних наук (1996), професор (1995)

Кухаришин Микола (1898, с. Зубів Теребовлянського  району —  28. 12. 1976, м. Монреаль, Канада) —  лікар, громадський діяч, учасник національно-визвольних змагань.

Левінзон Ісаак (Іцхак) Бер (1788, м. Кременець — 15. 02. 1860, там само) —  єврейський пропагандист-просвітитель. Дослідник талмуду та середньовічної єврейської писемності. Автор понад 20 праць.

Медвецький Михайло (псевда  «Кременецький», «Вужик»; 1914, м. Кременець — 26. 04. 2005, там само) —  діяч ОУН і УПА.

Міхаловський Казимир (Michalоwski Kazimierz; 1901, м. Тернопіль — 01. 01. 1981, м. Варшава, Польща) —  вчений-археолог, єгиптолог, історик мистецтва, популяризатор знань про стародавній світ.

Симчишин Ігор (1965, м. Заліщики) – економіст, банкір, меценат.  Автор публікацій у ЗМІ.

Шаварин Микола (літ.псевдо — Ю. Джура, М. Береза, М. Справедливий, С. Кованько; 1915, с. Качанівка, нині Підволочиського району – 17.08.2011, м. Тернопіль) — священик, теолог, публіцист.

Володимир Яницький (1975, м. Тернопіль — 22 листопада 2015, там само) — український військовик 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Працював начальником охорони на одному з підприємств в Тернополі. Призваний за мобілізацією в серпні 2014 року, з листопада перебував у зоні АТО, воював у районі с. Кримське, на 31-му блокпості траси «Бахмутка» на Луганщині. У серпні 2015 року був комісований за станом здоров'я. На Луганщині у Володимира почалися болі в шлунку, влітку 2015 року його з лінії фронту забрала «швидка» з кровотечею, діагностували рак шлунку 4-го ступеню. Перебував у лікарнях Харкова та Львова, де зробили операцію. Останній час був у 2-ій лікарні м. Тернопіль. Тернополяни допомагали родині грошима на дорогі препарати. 21 листопада Володимиру погіршало, в ніч на 22 листопада він помер. Похований на Микулинецькому кладовищі. Залишилися батьки, брат. 19 серпня 2016 року Тернопільська міська рада присвоїла звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).

Цей день в історії Тернопілля:

1924 року – римо-католицький архієпископ Болеслав Твардовський освятив наріжний камінь будівлі парафіяльного костелу св. Петра і Павла у Теребовлі. Храм було споруджено у стилі давніх римських християнських базилік за проектом А. Богуша.

1941 року – в Кременецькому повіті відбувся з’їзд керівників шкіл і вчителів. В до роботи були готові 174 школи, з них 139 початкових, 35 вищих початкових, гімназія та дві фахові середні: рільничо - лісова в Білокриниці та слюсарна у Вишнівці. Початок нового навчального року було заплановано на 22 вересня.

1941 року - у газеті «Кременецький вісник» було надруковано розпорядження рейхскомісара України Коха та гебітскомісара Кременця Міллера про заборону партій, товариств та зібрань: «Кременець і його 12 районів є німецьким комісаріатом. …зібрання союзів, партій або будь - яких політичних напрямів заборонені… Той, хто з осіб або груп самовільно виступає проти українського населення, а також спробує на нього односторонньо політично впливати, тим самим виступає проти влади окружного комісара і за це буде мати кару смерті або тюремне ув’язнення не менше 10 місяців».

1947 року – зіткнення ОУН з МВС у селі Городниця Гусятинського району Тернопільської області (знищені 2 військовослужбовці).

2000 року - Собор УАПЦ обрав предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви митрополита Тернопільського і Подільського Мефодія (Кудрякова).

Враховуючи значимість мобілізаційних органів на всіх рівнях, важливість їх організаційно-штатної, обліково-призовної та мобілізаційної роботи з комплектування військ особовим складом, а також вагомої участі в плануванні матеріально-технічного забезпечення основних мобілізаційних заходів, 22 серпня 2000 року міністром оборони України генералом Олександром Івановичем Кузьмуком було видано наказ «Про встановлення Дня мобілізаційного працівника».

Щорічною датою Дня мобілізаційного працівника в Україні стало 14 вересня.

Нагадаємо, що 12 вересня 1992 року, було створено Управління мобілізації і комплектування Головного штабу Збройних Сил України, а 14 вересня 1993 року це Управління було переформовано в Головне організаційно-мобілізаційне управління України.

В Україні сьогодні  відзначають День українського кіно.

Щороку в другу суботу вересня святкують День українського кіно. Фактично це свято є професійним днем працівників кінематографії. Свято з’явилося з виходом президентського указом 12 січня 1996 року.

Як відомо з історії, перше українське кіно зняли в вересні 1896 року. Містом-родоначальником української кінематографії став Харків. Першим оператором кіно в Україні був фотограф Альфред Федецький. Він зняв хронікальні сюжети і в грудні влаштував перший показ в Харківському оперному театрі.

Першою українською кіноактрисою стала Віра Холодна, вона переважно знімалася в Одесі.

Всеукраїнське фотокіноуправління, яке займалося розвитком українського кіно, було засноване в 1922 році. У 1928 році в Україну відкрили Київську кінофабрику, яка згодом була названа на честь Олександра Довженка.

З 2003 року в Україні діє закон, що регулює розвиток кіноіндустрії в країні. На жаль, День українського кіно — це не завжди привід до радості, оскільки рівень українського кінематографа не досягає рівня світової кіноіндустрії — здебільшого через слабке фінансування галузі.

Святкування Дня фізичної культури і спорту в Україні припадає на другу суботу вересня (Указ Президента від 29 червня 1994 року № 340/94).

Європейські види спорту, такі як футбол і боротьба, почали поширюватися в Україні з кінця XIX ст. Всій Європі було відоме ім’я українського борця греко-римського стилю Івана Піддубного. Багато перемог здобули українські спортсмени, виступаючи в різних видах спорту у складі збірних команд СРСР.

Легендами українського спорту є стрибун Сергій Бубка (35 світових рекордів), футболісти Олег Блохін та Ігор Бєланов, відмічені «золотим м’ячем» як найкращі футболісти Європи. Визнана у світі і українська школа художньої гімнастики. Зірками цього виду спорту свого часу були Ірина Дерюгіна і Лариса Латиніна, яка завоювала 18 олімпійських медалей (9 золотих, 5 срібних і 4 бронзові) — це найбільше досягнення в історії олімпіад. Всього українськими спортсменами було завойовано більше чотирьохсот олімпійських медалей.

Сьогодні на спортивному небосхилі України сяють нові зірки. Боксерів Володимира і Віталія Кличко, Олександра Усика, плавчиню Яну Клочкову, гімнастику Ганну Безсонова, легкоатлетку Жанну Пінтусевич, тенісиста Андрія Медведєва, альпініста Владислава Терзиула, футболіста Андрія Шевченка та багатьох інших знають далеко за межами України.

Всесвітній день надання першої медичної допомоги.

Цей день почав своє існування в 2000 році. Від тієї пори він проводиться щорічно у другу суботу вересня. А ініціювали проведення свята національні організації — члени Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Основною метою Всесвітнього дня надання першої медичної допомоги є навчання пересічної людини наданню найпростішої, але так необхідної медичної допомоги у різних життєвих випадках. Адже вчасно надана допомога людині часто відіграє вирішальну роль в зменшенні страждань та запобіганні можливим ускладненням а інколи і в збереженні життя.

Особливо гостро і нагально це питання стоїть зараз, в цей складний для нашої країни час, кожен з нас просто зобов’язаний знати найпростіші медичні заходи, щоб допомогти і самому собі і людині, яка потрапила в біду на твоїх очах. Такі заходи не віднімають допомоги лікаря чи фельдшера, а є лише попередніми, спрямованими на те, щоб потерпілий протримався до їх прибуття чи до відправлення в лікувальний заклад.

Іменини сьогодні святкують Семен, Наталія, Марфа, Тетяна.