15 серпня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Балько Богдан-Степан (1918, с. Довге, нині Теребовлян. р-ну – 17. 08. 1981, м. Вінніпег, Канада) – ветеринар, диригент, громадський діяч. Голова Об’єднання українських ветеран лікарів Канади, голова Ради української культури в Канаді.
Брилінський Олег (1941, с. Цебрів, нині Зборівського району) – інженер-конструктор, винахідник, художник-аматор. Автор патентів на винаходи. Розробив металеві конструкції (хрести) для Маріїнського духовного Центру в с. Зарваниця Теребовлянського району.
Залеський Антін (1936, с. Доброводи,нині Збаразького району – 09. 02. 1989, м. Київ) – вчений-мовознавець. Автор дослідження «Вокалізм південно-західних говорів української мови(1973)» та інших наукових праць, низки статей
Зубик Михайло (1955, с. Касперівці Заліщицького району) – журналіст, редактор. Заслужений журналіст України (2004). Провів 1-й телерепортаж із футбольного матчу в м. Тернопіль, 1-у на обласному радіо передачу в прямому ефірі (1989). Представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Тернопільській області.
Косарчин Ярослав (псевда «Байрак», « Козак», «Вівчар» , 1919, м. Бучач – 13. 12. 1951,с. Сваричів, нині Рожнятівського району Івано-Франківської області) – діяч ОУН і УПА. Загинув у бою зі спецпідрозділом МДБ; місце поховання невідоме.
Коцулум Михайло (1886, с. Білий Потік, нині Чортківського району – 1962, Канада) – один із українських першопоселенців у Канаді, просвітянський діяч.
Микуляк Петро (1923, с. Біла, нині Чортківського району – 18. 11. 2000, м. Торонто, Канада) – підприємець, громадський діяч, меценат.
Мудрий Петро (1912, с. Жеребки, нині Підволочиського району – 10. 01. 1980, м. Віндзор, Канада) – громадський діяч, меценат. 1937 еміґрував до Канади (провінція Онтаріо).
Побігущий Мирослав (1914, м. Копичинці, нині Гусятинського району – 07. 09. 1988, м. Львів) – музикант, актор, режисер.
Придаткевич Антон (1930, с. Конюхи, нині Козів. р-ну) – лікар, художник- аматор. Автор наукових праць, понад 100 картин. Учасник 15-и виставок у містах Тернопіль, Київ, Москва.
Радьо Людмила (1976, с. Чернелів-Руський Терноп. р-ну) – педагог, філолог, “Вчитель року Тернопільщини” (2007). Заступник директора з науково-методичної роботи школи-гімназії у смт Вел. Бірки Терноп. р-ну.
Рудницький Анатолій (1965 р. в с. Підзамочок Бучацького р-ну, Тернопільської обл.) – художник, працює, в основному, акриловими фарбами на полотні. Його твори знаходяться в приватних збірках та державних музеях України, Польщі, Німеччини, Росії, США.
Скорупський Максим (псевдо «Макс» ; 1915, с. Антонівці, нині Шумського району – 20. 12.1981, м. Трентон, похований у м. Баунд-Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – діяч ОУН і УПА. Автор книг-спогадів «У наступах і відступах»(Чикаґо, 1961), «Туди, де бій за волю»(1961, 1989, Лондон-Париж; 1992, Київ) та інших публікацій
Смачило Степан (1941, с. Дибще, нині Козівського району - 24.10.2021) – педагог, музикант, композитор, діяч культури. Заслужений Працівник культури України (2003)
Чайковська-Козіцька Марія (Czaykowska-Kozicka Maria; 1878, с. Більче-Золоте, нині Борщівського району – після 1944,м. Варшава, Польща) – польська художниця. Проживала в містах Париж, Познань, Варшава. Авторка жанрових картин, портретів, пейзажів.
Шпікула Маріан (1938 р., м. Копичинці Гусятинського району Тернопільської області) – літпрацівник, кореспондент, заввідділом сільського господарства, заступник редактора, член НСЖУ з 1981 р. Заслужений журналіст України (1995), Ветеран праці.
Цей день в історії Тернопілля:
1649 р. – відбулася переможна битва української армії, очолюваної Богданом Хмельницьким з польським військом під командуванням короля Яна II Казимира під Зборовом (тепер Тернопільська область). Королівська армія, якою командував сам Ян ІІ Казимир опинилася в катастрофічному становищі. В цій ситуації польський король пішов на таємні переговори з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ, обіцяючи татарам велику грошову винагороду, дозвіл брати ясир і грабувати українські землі на шляху до Криму. Хан, не будучи зацікавленим у перемозі української армії та зміцненні України, поставив вимогу, щоб Б. Хмельницький припинив битву. Не маючи змоги одночасно воювати проти поляків і татар, гетьман під тиском хана змушений був (не зважаючи на блискучу перемогу) розпочати переговори та укласти невигідний для України Зборівський договір.
1886 р. – вийшов перший номер першого часопису української діаспори США газети «Америка». Видавець - уродженець Тернопільщини отець І. Волянський. Потім часопис перебрала українська греко-католицька парафія у місті Шенандоа (штат Пенсильванія). Газета виходила по 22 лютого 1890 року.
1914 р. - під час 1-ї світової війни австрійський корпус ґенерал-майора Фрайраха форсував Збруч у межах Гусятина і почав наступати у напрямку Вінниці.
1914 р. - в м.Бучач вступила російська армія і стояла тут до липня 1917 року, коли його знову відвоювали австро-німецькі війська.
1920 р. - в Тернополі почав працювати перший у Галичині Український радянський драматичний театр, яким керували актори І.Демчук і М.Крушельницький.
1920 р. – у Тернополі відбулися збори робітничої молоді, на яких було організовано Спілку комуністичної молоді.
В Україні сьогодні своє професійне свято відзначають археологи.
Не дивлячись на те, що археологія є всього лише однією з історичних дисциплін, яка вивчає наше минуле за численними артефактами, які отримані у тому числі і в ході проведених розкопок, різноманітних експертиз та досліджень, ми завжди підкреслюємо якийсь романтизм професії археолога. І це не дивно. Саме археологи відкривають нам повний різноманітності і яскравий світ наших далеких і близьких предків, світ, який лежить в основі нашої з вами сучасності.
День археолога, що відзначається за вже сформованою народною традицією 15-го серпня, давно заслуговував офіційного визнання, проте на відміну від інших професійних свят, наприклад в Росії, це ще не підтримується на законодавчому рівні. Україна в цьому плані випередила своїх російських колег і професійне свято археологів - День археолога 6-го серпня 2008-го року був закріплений відповідним Указом Президента України за номером 694/2008 і відзначається щорічно 15-го серпня.
Про дату і походження цього цікавого професійного свята, як і водиться в археологів, ходить багато легенд. Ну, професія зобов’язує. Хтось говорить про те, що ще до Другої Світової війни, на розкопках під Новгородом у хлопців-археологів душа просила свята та 15-го серпня вирішили відсвяткувати День народження Буцефала, жеребця Олександра Македонського, день, який потім неофіційно став у археологів їх професійним Днем. Хтось прив’язує цей день до початку деяких легендарних експедицій або археологічних відкриттів. Це зовсім не важливо, адже саме археологи - це ті люди, для яких в першу чергу відкривається сенс нашого минущого матеріального буття і справжня цінність нашої спільної історичної спадщини. Всі знають, що будь-яку історію кожен може трактувати по-своєму, історію можуть «переписувати», можуть «переглядати», проливати на неї світло або відводити в тінь, але факти завжди залишаються фактами. Їх марно підробляти або ховати, спотворювати або заплутувати, так як Його Величність Час усе розставляє по своїх місцях, які й виявляє археолог.
15 серпня римо-католики відзначають Успіння Пречистої Діви Марії
Це свято є спогадом про завершення земної мандрівки Пресвятої Богородиці і Її перехід на небо із тілом та душею.
В Церквах візантійської традиції, що дотримуються нового календарного стилю, цього дня відзначається празник Успіння Пресвятої Богородиці.
Останню згадку про Діву Марію у Святому Письмі знаходимо на початку книги Діянь Апостолів: Вона разом з Христовими учнями перебувала на молитві, на тому самому місці, де Спаситель установив Пресвяту Євхаристію, і де вони очікували на обіцяні дари Святого Духа.
Натомість, багатими на згадки про Богородицю є апокрифічні твори, зокрема «Протоєвангеліє Якова» та «Розповідь святого Івана Богослова про успіння святої Богоматері». Саме «успіння» є найдавнішим терміном, яке стосується закінчення земного життя Діви Марії, і саме під такою назвою це свято було встановлене на християнському Сході у VII столітті. Того ж часу празник Успіння впровадив на Заході Папа Сергій І, який був східного походження. Проминуло ціле століття, аж поки в латинській традиції термін «Успіння» поступився сучасній назві «Внебовзяття».
У 1950 році Папа Пій ХІІ проголосив догму про Внебовзяття Пречистої Діви Марії, навчаючи, що Пресвята Марія не повинна була як інші очікувати останніх часів, щоб зазнати тілесного відкуплення. Цим Вселенський Архиєрей хотів наголосити на унікальному характері особистого освячення Богородиці.
15 серпня відзначається найголовніше державне свято Індії — День незалежності Індії. Ця дата пов'язана з проголошенням незалежного статусу Індії по відношенню до Великобританії. Щороку, починаючи з 1947 року, вся Індія святкує свою незалежність.
А ще 15 серпня – День Звільнення Кореї – свято, яке щорічно відзначають в Північній та Південній Кореях. В обох країнах це свято є державним. У цей день в 1945 році Японія капітулювала та звільнила Корею від колоніального правління. Було введене в 1949 році.
День Незалежності Конго в Республіці відзначається 15 серпня. Свято приурочено набуттю суверенітету в 1960 році. Традиційні святкування Дня Незалежності в Конго характеризуються рядом урочистих культурно-масових заходів, подій та розваг.
Команда з журналу National Geographic, яка у середині 1990-х років відвідала національний парк Республіки Конго Нуабале-Ндокі, назвала цей північний куточок Конго «Останнім раєм» в світі, причому, вони довго думали, які саме слова підібрати, щоб дати оцінку побаченому. У цьому великому регіоні болотистих лісів мешкають великі популяції горил, лісових слонів, шимпанзе та інших цікавих африканських тварин. У 2012 році ЮНЕСКО оголосила цей парк об’єктом Всесвітньої спадщини.
Національне свято - День Князівства Ліхтенштейн, відзначається 15 серпня. Святкування проводиться щорічно з 1940 року. Присвячене дню народженню Принца Франца-Йосифа II. У свято влаштовують ярмарки та прийоми на відкритому повітрі, феєрверк.
Це одна з найменших країн в світі, з населенням близько 37 тис людей, які проживають на території приблизно в 62 квадратних кілометри. У столиці Ліхтенштейну, Вадуці, проживає близько 5425 осіб.
Держава має один з найнижчих показників злочинності в світі. Наприклад, останнє вбивство сталося тут десь в 1997 році. У в’язниці Князівства дуже мало ув’язнених. Громадяни, яким призначено покарання у вигляді тюремного ув’язнення на термін більше двох років, передаються до Австрії. Рівень злочинності настільки низький, що, як повідомляється, середньостатистичний житель Ліхтенштейну навіть не замикає вхідні двері в будинку.
Іменини сьогодні святкують Іван, Василь, Платон, Степан.