22 вересня в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

Баришовець Юрій (1965, м. Збараж) — музикант, репрезентант кобзарського репертуару на кобзі взірця О. Вересая. Член НСКУ

Берник Мирон (1944, с. Худиківці Борщівського району) —  електромонтер, громадський діяч.

Дохват Христина (1934, с. Бурканів, нині Теребовлянького району) — художниця. Працює у жанрі іконопису, стінопису. Виконала ікони і мозаїки катедрального собору Пресвятої Богородиці у Філадельфії (1963— 66).

Красовський Валерій (1948, м. Тернопіль) — спортсмен. Майстер спорту СРСР з вільної боротьби (1967).

Крвавич Мар’ян (Krwawicz Marian; 1928, м. Чортків —  19. 04. 1983, м. Варшава, Польща) – польський історик, військовик.

Мозоль Богдан (1957, с. Буцнів, нині Тернопільського району) — військовик. Полковник (1996)

Паюк Віктор (1959, с. Озеряни Борщівського району) —  лінґвіст, перекладач, громадський діяч. Автор публікацій у періодиці та збірок перекладів, художних творів із есперанто.

Сидорук Федір (1891, с. Борсуки, нині Лановецького району — 16. 01. 1980, м. Ічня Чернігівської області) —  лікар, господарник, громадський діяч. Депутат ВР УРСР 2-х скликань

Лихолат Богдан (псевдо “Дудар”; 1927, с. Бишки, нині Козівського району – 25. 05. 2008, м. Ольштин, Польща). Учасник національно-визвольних змагань. Член ОУН.

Павлишин Галина (1964, м. Тернопіль) – вчений у галузі медицини. Доктор медичних наук (2007), професор (2008). Автор понад 120 наукових публікацій, статей

Цей день в історії Тернопілля:

1915 року - сформовані у дивізіон бельгійські солдати, покинули Францію з метою допомоги царській російській армії у військових діях проти німців та австрійців на Галичині з новими моделями бронетехніки. Солдати поїхали зі своєю бронетехнікою, озброєними вело- та мотоциклістами до Збаража, де зупинилися до червня. Бельгійський бронедивізіон брав участь у Брусиловському прориві, битвах під Ігровицею, Білою, Цебровом, Озерною, Зборовом, Бучачем, Конюхами. З жовтня 1916 до травня 1917 солдати провели зиму в Озерній, потім проходили вишкіл в окопах с. Будилів і Конюхи Зборівського району. Брали участь у великих битвах до взяття Тернополя 25 липня.

1920 року - у Тернополі, в приміщенні залізничного вокзалу, розташовувався штаб Симона Петлюри.

1933 року - в Тернополі почався судовий процес проти: м'ясарського челядника Богдана Мушки, кравецького челядника Миколи Сиротюка, дяка Осипа Фуртака, учня Осипа Шкамбари, селянина Олекси Гориня і столярського челядника Михайла Винничука за приналежність до ОУН та поширення нелегальної літератури.

1939 року - Тернопіль. Розпочала виступи бригада акторів київських театрів – Державного театру опери і балету, Театру російської драми, Театру естради та ін.

1940 року - у тернопільському палаці піонерів та школярів відбулася перша обласна конференція комсомолу. З доповіддю на ній виступив секретар обкому комсомолу Іван Бугайченко.

1945 року – на хуторі Ліщина коло Залізців загинула учасниця українського визвольного руху, стрілець ОУН-УПА, санітарка Самооборонного Кущевого Відділу Софія Складан. Уродженка с.Куклинці коло Зборова. Була неперевершеним оратором, співачкою і танцюристкою. Ініціювала походи молоді Зборова та околиць на Лисоню, Маківку, до Підлисся на Білу Гору (батьківщина Маркіяна Шашкевича), на прощі до Краснопущі, Зарваниці, Ратищ, Почаєва. В ОУН з 1941 на пості підрайонової, а потім районової активу жінок. Спершу працювала розвідницею, згодом закінчила санітарні курси підпільників і була санітаркою в підрайоні. Мала псевдо «Орися», «Оленка». В Тростянці очолює зв'язковий пункт між підпіллям Волині і Галичини. Крім того вона провадила курси санітарок. Була видана зрадником А.Голубовичем (псевдо «Долоня») завербованим НКВД. Восени 1945, повертаючись від хворого повстанця на хуторі Серетеччина, була схоплена НКВД. Закатована на хуторі Ліщина. Згодом похована в с.Загір'я. Краєзнавець Д.Чернихівський присвятив їй пісню «У Зборові коло неньки».

1946 року - напад боївки ОУН на клуб у селі Бабинці Мельнице-Подільського району Тернопільської області (роззброєний секретар райкому ЛКСМУ Заглодін).

1963 року - у с.Біла коло Тернополя в день відкриття Меморіального музею їм. Соломії Крушельницької вранці було вивішано блакитножовті прапорці.

2014 року - в бою з російськими збройними формуванням біля Пісків у Ясинуватському районі під Донецьком під час мінометного обстрілу загинув Степан Стефурак (народився 4 серпня 1995, с. Топорівці на Івано-Франківщині) — український студент, військовик, боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Один з наймолодших бійців ДУК. Навчався в Тернопільському національному технічному університеті на факультеті економіки та підприємницької діяльності (третій курс). Брав активну участь у Революції гідності.

Нагороди та вшанування пам’яті:

Орден «Народний Герой України» (16.12.2017, посмертно), Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). 30 жовтня 2014 року в Тернопільського національного технічного університету відкрили пам'ятну дошку на аудиторії, яка тепер носить назву «Аудиторія імені Степана Стефурака». 9 січня 2015 року в рідних Топорівцях на Івано-Франківщині відкрили меморіальну таблицю. 13 жовтня 2015 на фасаді Тернопільського національного технічного університету відкрили меморіальну дошку. 24 вересня 2014 року Володимир Ухач присвятив вірша Степану Стефураку. У жовтні 2018 року в ТНТУ відкрили аудиторію імені Степана Стефурака.

В Україні сьогодні відзначають День партизанської слави.

22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід.

За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.

У зв'язку з постійним збільшенням кількості автомобілів у всьому світі екологічна ситуація на планеті істотно погіршилася. Саме тому був придуманий Всесвітній день без автомобіля. Його святкують щорічно 22 вересня.

Засилля автотранспортом характерне не тільки для мегаполісів, а й для самих маленьким міст. Поступово машини стають глобальною проблемою всього людства. Багато людей в автомобільних пробках проводять більшу частину свого щоденного часу. В результаті те, що повинно допомагати жити, насправді - заважає. Більш того, автомобілі вбивають біосферу планети, частиною якої є і людина. За статистикою, один автомобіль за час свого існування опосередковано вбиває 3 тисячі людей. Цей день закликає людину замислитися над цією статистикою і припинити використовувати досягнення автомобільної індустрії без обмежень. На сьогоднішній день в світі кожну хвилину виробляють по одному автомобілю. Саме цей товар посідає третє місце за кількістю реклами в усьому світі.

Дане свято почали відзначати французи в 1998 році. До 2001 року до цього руху приєдналися жителі 35 країн, які у цей день відмовляються від цього транспортного засобу на користь велосипедів або пішої ходьби.

День осіннього рівнодення - це день астрономічного початку осені. Сонце сходить точно в точці сходу і заходить точно в точці заходу. У цей день воно знаходиться під і над горизонтом однаковий час (тобто день дорівнює ночі).

В 2020 році День осіннього рівнодення припадає на 22 вересня.

Іменини сьогодні святкують Микита, Іояким та Анна.