23 жовтня в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

Білик Надія (1971, м. Тернопіль) — науковець, культуролог, громадсько-культурна діячка. Нагороджена всеукраїнською літературно-мистецькою премією  ім. Братів Богдана і Левка Лепких (2009). Автор понад 60 наукових праць, 3-х монографій.

Лілле Людвік (Lille Ludwik; 1897, смт Підволочиськ —  23. 04. 1957, м. Париж, Франція) —  єврейський та польський живописець і графік. 1924 творив у студії О. Архипенка в м. Берлін (Німеччина).

Бартошевський Мирослав (1940, с. Поточани, нині Бережанського району) —  вчитель, педагог. Автор і співавтор методичних рекомендацій із питань управлінської діяльності ЗОШ та професійної майстерності педагогічних працівників.

Боцюрків Іларій (1898, м. Монастириська —  08.06. 1968, м. Калаарі, Канада) —  підприємець, громадсько-політичний діяч.

Лисак Віталій (1967, м. Борщів) — підприємець, громадський діяч.

Романюта Едуард (1992, м. Тернопіль) —  співак, композитор. Представляв Молдову на Євробаченні 2015 з піснею «I Want Your Love».

Юхновський Яків (1890, с. Лідихів, нині Кременецького району —  29. 04. 1943, с. Молотків Лановецького району) —  священик. Протоієрей (1942). Під час німецької окупації  замордований фашистами.

Цей день в історії Тернопілля:

1913 року - на підставі розпорядження тернопільського Староства у с.Мишковичі була введена комендантська година. Приводом до введення нічної охорони були «нічні напади на вози гостинцем» та «на доми мирно сплячих мешканців». До судової відповідальності було притягнуто 44 мешканці села. 13 січня 1914 р. громада с. Мишковичі звертається до Високого ЦК Намісництва з проханням відмінити цей указ у зв’язку із недоведенням злочинів односельчан. Намісництво, з метою підтримки «безпечества у громаді», ці вимоги відхиляє.

1927 року - газета «Діло» писала: «Ті українці з Лубянок Нижчих, що вернули з війни, здвигнули під проводом свого священика о. Григорія Яструбецького біля церкви імпозантний памятник поляглим у війні борцям. В неділю, дня 16 жовтня 1927 р. – в день відпустовий, коли з ріжних сіл тисячі українців зійшлись на празник, відбулося торжественне посвячення і відслонення цього пам’ятника».

1937 року —  арештований старший політрук аеродромної служби авіаполку в Харкові, уродженець Тернопільщини Замлинський Іван , який потім був розстріляний.

1939 року - весь склад новоствореного Тернопільського обласного театру імені І. Франка виїхав із Заліщик, де квартирував, до Тернополя і розмістився у будинку «Міщанського братства» на вулиці князя Острозького, № 3 (тепер приміщення Тернопільської обласної філармонії). Його кооперативна матеріальна база (декорації, гардероби, костюми, реквізити) стали державною власністю нового колективу. Освоєно театральний зал «Міщанського братства» для репетицій, концертів і вистав діючого попереднього репертуару п'єс Івана Котляревського, Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя.

1946 року - Постанова Ради Міністрів УРСР «Про дозвіл виконкому Тернопільської обласної Ради збільшити на 30% норми обов’язкової поставки картоплі врожаю 1946 року для районів, що мають добрий врожай».

1946 року – у с.Трибухівці Бучацького району більшовики заарештували з кожного господарства по одній особі. Після перевірки їх звільнили.

1949 року - в с.Травотолоки Зборівського району було організовано колгосп ім. Зої Космодем’янської. До колгоспу від селян позабирали коні, вози, борони, плуги а також розбирали стодоли і звозили на колгоспний двір.

1972 року - рішенням виконкому Тернопільської обласної ради оголошено об'єктами природно-заповідного фонду Бичківський дуб (росте поблизу села Бичківці Чортківського району), 400-річний дуб Трентовського (с.Вигода Гусятинського району), 475-річна липа Богдана Хмельницького (околиця с.Денисів Козівського району)

1995 року - єпископа Кременецько-Збаразького УПЦ Київського патріархату владику Іова  (Павлишина) тимчасово призначено керуючим Хмельницькою єпархією. Зараз - архієпископ на спокої.

1978 року - в м.Скрентоні (США) помер громадський діяч, видавець, уродженець Збаража  Антін Батюк. Воював у складі УСС, УГА, Армії УНР. У 1922 р. емігрував до США. У 1928-1933 рр. працював у редакції газети «Народна воля». Був активним у багатьох громадських установах, і в 1955 р. його обрано на пост секретаря Українського конгресового комітету Америки (УККА), а кілька років пізніше - головою Політичної Ради УККА. За часів його головування УРСоюз долучився до встановлення Світового конгресу вільних українців.

2012 року – помер хоровий і театральний диригент, хормейстер, композитор Народний артист України Євген Корницький. З 1970 р. працював диригентом і хормейстером Тернопільського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка (нині — академічний театр).

«Реклама — двигун прогресу», — так говорив незабутній Остап Бендер. А отже, 23 жовтня — професійне свято найпрогресивніших людей.

День рекламіста, або День працівника реклами — неофіційне свято всіх рекламістів, який разом з Днем маркетологів і Днем PR-спеціаліста прийшов «відлунням» з Росії, де його і відзначили вперше в 1994 році.

Слово «реклама» походить від латинського «reclamare» — викрикувати. За свідченнями культурологів, в античності та середньовіччі духовна життєдіяльність суспільства виявлялася переважно в усній формі. Це підтверджується переважанням усних варіантів рекламних текстів. Вигуки торговців згодом виділилися в особливий жанр.

23 жовтня угорський народ відзначає дві події: День пам’яті третьої угорської революції (1956) і День проголошення Угорської республіки (1989).

Перша з цих подій відноситься до часів розпалу «холодної війни» і за радянських часів трактувалася як «угорський контрреволюційний заколот». Передумов до масових виступів в Угорщині, спрямованим проти комуністичного режиму, було кілька. З одного боку, Угорщина перебувала у важкому економічному становищі після закінчення Другої світової війни. Як відомо, Угорщина виступала союзником Німеччини і потерпіла поразку разом з іншими країнами-учасницями фашистського блоку. Крім того, що війна сама по собі виснажила ресурси країни, на Угорщину було накладено контрибуцію, яку ця держава повинна було виплачувати на користь СРСР, Югославії і Чехословаччини. Комуністи, що прийшли до влади, тільки погіршили і без того плачевний стан економіки і господарства країни проведенням масової колективізації та знищенням приватної власності. До того ж комуністичний режим здійснював масові репресії стосовно опозиції, церкви і т.д. У той же час в СРСР після смерті Сталіна почалася всім відома хрущовська «відлига», яка дала надію народам Європи на демократизацію суспільства та проведення відповідних реформ. Майже у всіх східноєвропейських країнах, що виявилися після війни в «соціалістичному таборі», в цей період спостерігалося зростання рухів національно-патріотичних сил. Не стала винятком і Угорщина.

23 жовтня 1956 на вулиці Будапешта організовано вийшло кілька тисяч людей, студентів та представників інтелігенції, які намагалися шляхом мирної демонстрації закликати угорський уряд до проведення реформ, спрямованих на забезпечення демократії, свободи і національної незалежності Угорщини. Демонстранти вимагали виведення з країни радянських військ, що знаходилися в Угорщині з 1944 року, відставки і суду над деякими членами угорського прорадянського уряду, обрання Імре Надя (члена комуністичної партії Угорщини, прихильника демократичних реформ) на пост прем’єр-міністра, введення багатопартійної політичної системи, вільних виборів і т.д.

Іменини сьогодні святкують Андрій, Євлампій, Феофіл, Амвросій, Євлампія.