27 вересня в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

Бойчук Тимофій (Тимко) (1896, с. Романівка, нині Теребовлянського району — 1922, м. Київ) — живописець-монументаліст

Капуста Тарас (1969, м. Чортків) – фінансист, економіст, громадський діяч.

Касіян Ганна (1959, с. Трубчин Борщівського району) —  народна майстриня. Член НСМНМУ (1990).

Кухтин Микола (1977, с. Заривинці Бучацького району) – науковець. Автор близько 50 наукових праць, 5 методичних рекомендацій з контролю якості виробництва молока, 5 патентів на винаходи.

Лазарчук Юрій (1962) - головний лікар тернопільської міської комунальної лікарні №3.

Олійник Василь (1948, м. Заліщики) — історик, археолог, краєзнавець, музеєзнавець.

Остапчук Вікторія (1982, с. В. Бережці, Кременецького району) - заступник міського голови Тернополя з питань діяльності виконавчих органів ради.

Рогатинський Петро (псевдо — Перо; 1914, с. Осівці, нині Бучацького району — 23. 11. 1995, м. Детройт, США) — публіцист, редактор, громадський діяч.

Цей день в історії Тернопілля:

1930 - відділ поліції зі 140 осіб на чолі з комендантом вступив у с. Добромірка на Збаражчині; отримавши у місцевому постерунку списки свідомих українців, розпочали їх катувати, змушували роздягатися, хто відмовлявся – били до втрати свідомості, у «...хатах нищили меблі, валили грубки, образи і портрети поетів, деяким громадянам на головах розбивали портрети».

1939 - оперативною групою НКВС № 1, яка діяла на дільниці Чортків, Городенка, Коломия, Печеніжин, Косів, Снятин і Станіслав, затримано 923 особи, з них цивільних – 44 («поміщиків, представників великої буржуазії») та 31 «таємний аґент поліції».

1939 - Розстріляні «за участь у боротьбі проти комуністичного підпільного руху» у Тернополі П.Куба – колишній член КПЗУ, Я.Мирек – урядовець поліції.

1942 - в с. Осівці Бучацького району внаслідок пожежі згоріли всі будинки, крім тих, що на вулиці Гора.

1944 - на Святій горі поблизу х. Альбанівка Зборівського району відбувся бій УПА, відділів “Остапа” та “Бондаренка” з військами НКДБ.

1945 - у с. Голошинці Підволочиського району більшовики виявили дві порожні криївки.

1947 - зіткнення ОУН із засідкою МВС у лісі біля села Плесківці Велико-Глубічовського району Тернопільської області (загинув бойовик куща Петро Снігур «Микита», 37 років)

1948 - зіткнення ОУН з МВС у селі Старий Кокорів Кременецького району Тернопільської області (поранений 1 військовослужбовець).

1948 - у с. Качанівка  Підволочиського району спалено три господарства, зокрема Матвія і Пилипа Шаваринів.

1990 - у Бережанах відбувся перший страйк страйкового комітету на підтримку страйкуючих гірників України, які виступили з політичними вимогами: відставки голови ВРУ В. Івашка і голови Ради Міністрів України В. Масола, деполітизації армії, МВС, КДБ, націоналізації майна КПРС, створення Української Армії..

1993 - відкрито Тилявський літературно-меморіальний музей Уласа Самчука.

Всесвітній день туризму всі любителі подорожей відзначають 27 вересня. Це свято започаткували члени Всесвітньої туристичної організації. Датою заснування свята вважається 27 вересня 1979 року.

Метою свята визначена пропаганда туризму серед мешканців всіх держав. Цей напрямок для багатьох країн є бюджетоформуючим. Крім того, туризм — це запорука пізнання інших культур та посилення дружби між народами.

Свято туризму можуть відзначати не тільки люди, чий стиль життя пов'язаний з мандрівками та рюкзаком. Турист — це людина, яка прагне до знань. Навіть звичайний виїзд на природу, в далечінь від буденної метушні, для багатьох людей може стати туристичною подорожжю.

Крім цього, свято щорічно відзначають люди, які працюють у цій сфері. Вони влаштовують нам відпустки, обслуговують нас в готельних комплексах, влаштовують нам екскурсії та туристичні тури.

Цей веселий та пізнавальний день традиційно відзначають вже 30 років поспіль, проводячи спеціальні злети туристів, різні заходи і туристичні фестивалі.

День туризму в Україні відзначають теж сьогодні, 27 вересня.

Історики Східної Церкви одностайно стверджують, що передусім дві події дали мотив до встановлення цього святкування: знайдення Господнього Хреста в IV ст. і його повернення з перської неволі в VII ст.

Свято Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже старовинних свят, але, як історія знайдення Хреста Господнього, так і історія виникнення самого святкування з цього приводу оповиті серпанком легенд і тут нелегко відрізнити історичну дійсність від вигадки.

Треба зауважити, що у цьому святкуванні не йдеться про звичайне шанування Хреста Господнього, яке буває у Хрестопоклонну неділю. Тут ідеться про те, що, власне, становить смисл празника, про що говорить сама назва: Воздвиження, що означає Піднесення, тобто окрема урочиста священнодія прославлення Хреста Господнього.

Початок святкування Воздвиження дало освячення храму Воскресіння Господнього, що його збудував рівноапостольний Костянтин Великий на Голгофі в Єрусалимі. Це освячення відбулося дуже врочисто за єрусалимського святителя Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня після освячення храму було врочисте воздвиження віднайденого Хресного Дерева. Під час воздвиження народ багато разів взивав «Господи помилуй». Відтоді Східна Церква щорічно святкує пам’ять посвячення храму Господнього Воскресіння 26 вересня, а Воздвиження Чесного Хреста — 27 вересня.

Друга важлива подія, що зробила загальним свято Воздвиження на Сході й на Заході це повернення Господнього Хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой у 614 р. захопив Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Через 14 років імператор Іраклій після своєї перемоги над персами віднайшов Хрест Господній та приніс його до Єрусалиму, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення. Відтоді свято стали називати: «Всесвітнє Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього». Оскільки свято Воздвиження нагадувало про Христове розп’яття і смерть, то з найдавніших часів стало звичаєм Церкви в цей день дотримуватися строгого посту.

Свято Воздвиження належить до двонадесятих свят Православної Церкви. Крім Воздвиження Церква вшановує святий Хрест ще в Хрестопоклонну неділю. Цього дня, як і на Воздвиження, на утрені традиційно виноситься святий Хрест для поклоніння, але без обряду піднесення Хреста, яке є особливістю тільки свята Воздвиження.

В 2018 році Всесвітній день моря припадає на 27 вересня.

Це один з міжнародних днів у системі Організації Об’єднаних Націй. Відзначається з 1978 року за рішенням Х сесії Асамблеї Міжурядової морської консультативної організації (ИМКО) в останній четвер вересня.

Мета Всесвітнього дня моря привернути увагу міжнародної громадськості до того, який непоправний збиток морям і океанам наносять перелов риби, забруднення водоймищ і глобальне потепління. Два найбільш важливі завдання - підвищення безпеки на морі і попередження забруднення морського середовища, зокрема нафтою.

Близько 70% планети покрито водою. Біомаса всіх морських мешканців - від водоростей до блакитних китів - складає 90% біомаси всіх живих організмів планети. Існування більшості представників різних видів морської флори і фауни пов’язано з кораловими рифами.

За даними ООН, за останні 100 років такі види риб, як тунець, тріска, марлін були виловлені на 90%. Близько 21 мільйонів бареллей нафти щорічно виливається в моря й океани. Синтетичні відходи, що скидаються у великі водойми, є причиною загибелі мільйонів морських птахів і 100 000 морських ссавців на рік. Через глобальне потепління за останні 100 років рівень води у великих водоймах планети піднявся на 10-25 см.

Іменини сьогодні святкують Калістрат, Іван.