29 лютого в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

Павло Ладан (псевдоніми - Недобитий, П. Нетяга, П. Сіромаха) (1892, с.Улашківці Чортківського району – 27.04.1933, м.Москва) - активний учасник революційного руху, видавець і журналіст.

Богдан Чайковський (1888, м.Бережани – червень 1941) - адвокат, доктор права, редактор, громадсько-освітній діяч, етнограф.

Цей день в історії Тернопілля:

1928 року - в Кременці відбувся другий з'їзд християн Святої П'ятидесятниці, на якому були представники українських та білоруських громад. До 1929 року українські, білоруські, польські та німецькі церкви п'ятидесятників у тодішній Польщі об'єдналися і створили Всепольський союз християн віри євангельської (п'ятидесятників) під керівництвом Артура Бергхольца.

2004 року – на Кременеччині відбувся сільський референдум, на якому більшість виборців підтримали перейменування с.Радянське на с.Великі Млинівці, а Радянської сільської ради — на Великомлиновецьку. Того ж року Тернопільська обласна рада прийняла рішення про перейменування села Радянське на Великі Млинівці, проте 2011 року Верховна Рада України повернула подання, мотивуючи це тим, що на рішенні сільської ради стояла печатка вже з новою назвою ради, тоді як відповідний комітет ВРУ наполягав на використанні печатки з назвою «Радянська сільська рада». 24 квітня 2015 народний депутат України Михайло Головко вніс на розгляд ВРУ проект Постанови «Про перейменування села Радянське Кременецького району Тернопільської області» №2733. Офіційно перейменування було затверджене 25 листопада 2015.

Сьогодні закінчується останній місяць зими. У народі з ним пов’язано багато різних цікавих історій. З однієї з них можна дізнатись, хто так безжально вкоротив цей місяць.

Розпочав цю справу Юлій Цезар, коли провів реформу календаря і назвав липень на свою честь «юліусом», додавши йому зайвий день, а закінчив його онук Август. Він забрав у лютого ще одну добу і додав її до «свого» місяця – «августа». Отак і став останній місяць зими куцішим на два дні. І все ж, незважаючи на свою куцість, лютий відігравав у житті наших предків важливу роль, адже наприкінці цього місяця, святкуючи Масляну, вже прощалися з зимою, а за святом Стрітення визначали характер майбутньої весни.

1456686763_early-spring

Міжнародний день рідкісних захворювань (Rare Disease Day) відзначається щорічно в останній день лютого. Його мета – підвищити обізнаність про рідкісні захворювання і покращити доступ до засобів їх лікування.

Касіянів день — день преподобного Касіяна, припадає на 29-те лютого за старим стилем, тобто тільки на високосні роки.

У народних приповідках і легендах Київщини та Лівобережжя цей святий виглядає похмурим і злим чоловіком.

В одній із легенд, записаній на Харківщині, преподобний Касіян нагадує казкову особу «з довгими віями аж до землі»:

« ... У Касіяна такі довгі брови і вії, що він нічого не бачить. Один раз на чотири роки Касіян підіймає свої вії і видиться понурими очима. Лихо тому, на кого він гляне: гляне на людей — мруть люди, гляне на тварин — дохнуть тварини, гляне на поля — все сохне... »
« У Касіяна брови довгі — нижче колін. В Касіянів день не можна до схід-сонця виходити з хати, щоб він не глянув, бо як гляне — помреш!
— А як треба до худоби вийти: напоїти чи їсти дати. Як тоді?
— На Касіяна до схід-сонця і пес з буди не вилізе, а не те, щоб чоловік з хати виходив. Касіян сердитий, не милує!
— А чого ж він такий сердитий?
— Він, бач, сердиться на людей, що його день не празникують, не шанують. Я від людей чув таку казку: «З'явився Касіян перед Богом у капелюсі, в рукавицях, з прутиком в руках — геть чисто, як наш панич, бувало, ходить. Прийшов він до Бога і почав жалітися на людей, мовляв, святого Миколу шанують, почитають, на його ім'я церкви будують, а мене й не згадують ...[2]
— Е, діду, ви таке говорите! Тож Касіян преподобний, він же святий, він з чортами боровся. Від Ликери Походенчихи, що в чорницях була, я чув таку казку: «Святий Касіян цілих три роки сидить над чортом і б'є його по голові молотом. Б'є його на те, щоб не мав нечистий часу обдумати свої пляни на людську згубу. Б'є чорта Касіян день-у-день і не дає йому спам'ятатися. Цю роботу Преподобний лишає тільки в день своїх іменин — один раз на чотири роки, тоді він іде до церкви і молиться Богові, щоб Бог дав йому більше сили в боротьбі з нечистим. З церкви Касіян повертається тоді, коли вже починає світати — цілу ніч молиться. А як з церкви прийде, то знову береться за своє діло: молота в руки і — чорта по голові !... В той час, коли преподобний Касіян молиться Богові, чорт вільний. Він вилазить із безодні на поверхню землі, і все, на що він подивиться, гине. Подивиться на худобу — здихає, подивиться на людей — мруть люди, подивиться на поля — все сохне, все гине від очей нечистого. Ось чому на Касіянів день не можна з хати виходити саме тоді, як розвидняється ...
»

Отже, не всі народні легенди зображують преподобного Касіяна таким страшним. Існують доволі різні погляди на цього святого, що відбилися у народній творчості.

Львов._Касьянов_день

Іменини сьогодні святкують Ілля, Алевтина, Касіян.

Це цікавоТернопільщинаТернопільіменинникисвятоімениниТерен