4 листопада в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

Бобик Іван (1898, м. Бучач – рік і місце смерті невідомі, США) – громадський діяч, меценат. Служив у австрійській армії, до 1920 – в італійському полоні. В Бучачі працював у адвокатській канцелярії (до 1939).

Волинець Надія (з дому Савела, псевдонім — Н. Іляренко; 1946, с. Бобрик Роменського району Сумської області) — українська громадсько-культурна діячка. Член Національних спілок журналістів (1996) і краєзнавців (1999) України, Почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» (1998). З ініціативи Надії Волинець та за її участю в Бережанах встановлено пам'ятні таблиці: Іванові Франку (1981), Маркіянові Шашкевичу (1987), Богданнові Лепкому (1991), погруддя Андрія Чайковського (1996), пам'ятник Богданові Лепкому (1997). Волинець — автор експозицій Музею книги, музеїв Богдана Лепкого у місті Бережани.

Гавдида Наталія (1974, м. Тернопіль) – філолог, громадська діячка. Відзнака “Галицький лицар-2003”. Депутат Тернопільського облради (2006–09). Автор та співавтор публікацій у наукових збірниках, пресі.

Гановський Олег (1960, с. Гори Стрийовецькі Збаразького району) – економіст, видавець. Окремі видання відзначені нагородами міжнародних та всеукраїнських конкурсів.

Гнатюк Ярослав (1932, с. Худіївці, нині Борщівського району) – громадський діяч. За його сприяння  газифіковані села, заасфальтовані дороги, прокладено тротуари.

Грановський Олександр (також Грановський-Неприцький, псевдонім — Олександр Авратинський; 1887, Великі Бережці, Кременецького району — пом. 4 листопада 1976, Сент-Пол, США) — український науковець, зоолог-ентомолог (США), поет. Дійсний член НТШ та УВАН, голова Організації Відродження України.

Івасечко Василь (1962, с. Великий Глибочок Тернопільського району) – господарник, діяч культури. Співзасновник Тернопільського районної організації “Меморіал”. Автор сценаріїв до свят, публікацій про С. Бандеру, Я. Стецька

Кухар Валентина (1950, смт. Мельниця-Подільська Борщівського району) – педагог, громадська діячка. Відмінник освіти України (1990).

Кушнірик Богдан (1943, с. Хом’яківка, нині Чортківського району) – літератор. Автор віршів, публіцистичних матеріалів у ЗМІ

Клячківський Дмитро-Роман (1911, м. Збараж — 12. 02. 1945, м. Рівне) — діяч ОУН, ґенерал-хорунжий, 1-й головнокомандувач УПА (1943). Загинув у бою зі спецзагоном НКДБ в урочищі Лісничівка (Оржицькі хутори).

Лясоцький Юзеф-Кароль (Lasockii Jozef Karol;  1907, c. Оліїв, нині Зборівського району) — польський педагог, композитор. Від 1945 працював у Міністерстві культури Польщі.

Мандзій Богдан (1933, с. Золота Слобода Козівського району)— доктор технічних наук, професор кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань Національного університету «Львівська політехніка», почесний доктор Харківського національного університету, почесний професор НУ «Львівська політехніка».

Мечник Микола (1936, с. Чернихівці, нині Збаразького району) — хормейстер, педагог.

Петров Станіслав (1947, м. Чортків) — фахівець у галузі плазми. Доктор технічних наук (1996). Займається науковою, громадською та організаційною діяльністю. Автор дослідницьких праць.

Пундик Юрій (1918, с. Печірна, нині Лановецького району —  28. 10. 1973, м. Міннеаполіс,США) — публіцист, економіст, громадсько-політичний діяч. Член головного проводу ОУН. Автор книг «Український націоналізм» (1966), «У полум’ї дружнього слова» (1983).

Стадник Микола (1879, с. Купчинці, нині Козівського району — 1947, м. Відень, Австрія) — правник, публіцист, культурно-просвітній діяч.

Шемчук Віктор (1970, Тернопіль) — український правник і політик.

Цей день в історії Тернопілля:

1871 року - відкрито залізницю з Тернополя до Підволочиська і Волочиська, протяжністю 52 км. Ця лінія стала найпершою, що сполучила обидві частини України — Австрійську та Російську. Збулася мрія тих, хто прагнув з'єднати Чорне море з Балтійським: з'явилась пряма артерія Одеса-Гамбург. І була вона в руках галицького товариства. По ній перевозилось подільське збіжжя і худоба, чесько-моравське вугілля, продукти промислового виробництва Австрії і Німеччини.

1918 року - в Бережанах відбулося перебрання влади українцями в австрійської адміністрації. Займався цим посол Тимотей Старух, д-р Ковшевич, Петро Бігус. Тоді ж Петра ігуса призначено командиром запасного коша (куреня).

1986 року – у Львові померла килимарниця, модельєр одягу, етнограф, уродженка Збаража Оксана Куца-Ковалишин. Поряд з основним доробком (гобелени) створювала окремі зразки одягу, зокрема весільний комплект, ескізи костюмів О. Білозір і народного хору «Лемковина», поєднувала традиційні та сучасні моделювання, вишивку. Консультант художніх фільмів «Високий перевал», «Украдене щастя», відеозаписів ансамблю «Ватра». Як етнограф збирала взірці народної вишивки в Збаразькому та інших районах Тернопільщини, записувала колядки, віншування, гаївки тощо. Досліджувала народне килимарство Збаражчини.

Днем залізничника ця дата стала за ініціативою Львівської залізниці. Виявляється, саме 4 листопада 1861, ще за часів Австро-угорської імперії, на територію сучасної України — до Львова — прибув перший потяг, який називався «Ярославом». У нинішньому розумінні «Ярослав» був поїздах міжнародного сполучення. Він з'єднував Відень, Краків, Перемишль і Львів.

Зараз Українські залізниці — «Укрзалізниця» — це 6 залізниць (Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-західна, Придніпровська), які об'єднують всі області України. 375900 працівників обслуговують 30300 км залізничних шляхів. Кожен рік з 1684 станцій відправляються в дорогу 500 млн. пасажирів у 8429 пасажирських вагонах. Щорічно 174939 вантажних вагонів перевозять більше 300 млн. тонн вантажів. За обсягами вантажних перевезень залізниці України посідають 4 місце на Євразійському континенті, поступаючись тільки залізницям Китаю, Росії, Індії. Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн. Через територію України проходять три залізничних міжнародних панєвропейський транспортні коридори.

День залізничника встановлений Указом № 257/93 Президента України від 15.07.1993.