28 червня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
тернопільський живописець Юрій Боднар (1955 р. н., с. Довге Іршавського району Закарпатської області)
спортсмен, тренер (лижні гонки та біатлон), заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України Володимир Бутко (1948 р. н., с. Ризино Звенигородського району Черкаської області)
економіст, громадський діяч, заслужений працівник сільського господарства України Роман Гевко (1940 р. н., с. Романівка, нині Тернопільського району)
вчений у галузі медицини, доктор медичних наук Тихон Глухенький (1896 р., с. Жадів, нині Семенівського району Чернігівської області – 01. 01. 1990 р., м. Тернопіль)
письменник, публіцист, член НСПУ, лауреат Всеукраїнської премії ім. Братів Лепких Іван Демчишин (1948 р., с. Старий Нижбірок Гусятинського району – 19. 06. 2009 р. м. Тернопіль)
господарник, заслужений працівник сільського господарства України Олег Наконечний (1942 р. н., с. Іванківці, нині Лановецького району)
педагог, публіцист, етнограф, громадський діяч Василь Пакуляк (1908 р., с. Іванків, нині Борщівського району – 13. 01. 1986 р., м. Міннеаполіс, штат Міннесота, США)
журналіст, публіцист, літератор Петро Панас (1933 р., с. Жуличі Томашівського повіту на Холмщині, нині Польща – 24. 01. 1999 р., смт Микулинці Теребовлянського району)
актор, режисер, драматург Кость Підвисоцький (1851 р., с. Коржова, нині Монастириського району – 12. 06. 1904 р., с. Медуха, нині Галицького району Івано-Франківської області)
співак (тенор), громадсько-культурний діяч Теодозій Пришляк (1927 р. н., м. Бережани - рік і місце смерті невідомі)
економіст, заслужений економіст України, кандидат економічних наук Павло Сенищ (1959 р. н., с. Нивра Борщівського району)
правник, політичний і громадський діяч, доктор права, професор Богдан Футей (1939 р. н., м. Бучач)
кооперативний і громадський діяч, військовик Іван Юріїв (1893 р., с. Козаччина, нині Борщівського району – 28. 02. 1970 р., м. Торонто, Канада).
Цей день в історії Тернопілля:
1458 р. – перша згадка про с. Петриків та с. Підгороднє Тернопільського району, коли галицький староста Станіслав із місцевості Ходчів біля Сандомира (Польща) продав право опіки над монастирем Крилошанським разом із селами Підгороддя (ймовірно, село Підгородне або с. Струсів (перші назви – Підбогородиче, Підгородиче Теребовлянського району) й Благовіщення пану Романові зі села Осталівці (можливо, сучасні Остальці Теребовлянського району). Серед свідків на цьому документі підписався Павло з Петрикова.
1868 р. – заснували громадську організацію «Педагогічне товариство». Об’єднувала вчителів шкіл та гімназій м. Тернопіль.
1919 р. - польська армія під командування Й. Пілсудського розпочала контрнаступ, у ході якого захопила значну територію ЗУНР. Тисячі людей заарештовано й кинуто до в'язниць та концтаборів. Лише в тернопільській тюрмі у середині серпня знаходилося близько 1000 заарештованих.
Від 28 червня 1941 р. до 19 березня 1944 р. село Великі Бережці Кременецького району, – під німецькою окупацією; нацисти вивозили юнаків та дівчат на примусові роботи до Німеччини, наклали непосильні податки сільськогосподарської продукції.
1941 р. - у тернопільській тюрмі тривали розстріли, зокрема було закатовано священика Йосипа Грицая (1883 р. н., с. Киданці, нині Збаразького району), реґента, учасника національно-визвольних змагань Григорія Кметя (1894 р. н., с. Чернихів, нині Зборівського району) та ін.
28 червня–2 липня 1941 р. - в Чортківській тюрмі більшовицькі спецслужби знищили понад 800 осіб
1945 р. - у с. Михайлівка відбувся бій між більшовиками і 9-ма повстанцями. Під час якого сім упівців загинули (Володимир та Іван Кучеряві, Іван, Михайло і Стах Когути, Григорій Колісник і Володимир Несотник).
1947 р. - поблизу с. Купчинці, нині Козівського району, під час сутички з облавою МВС загинув (застрелився) крайовий референт СБ ОУН Михайло Мотиль.
День Конституції України відзначається щорічно 28 червня і є офіційним державним святом. Прийняттям даного документа в 1996 році ознаменувався початком становлення і розвитку нової демократичної і незалежної країни.
Можливо, для когось це свято не більше ніж черговий вихідний, проте для кожного свідомого громадянина день Конституції України — це більше ніж просто червоний день календаря, це подія, з якої, власне, починається існування держави, як такої.
Навряд чи варто нагадувати, що значить для української нації наявність власної незалежної держави, визнаного члена світової спільноти і повноправного учасника міжнародних відносин. До цього народ прагнув багато сотень років, і сьогодні йому нарешті пощастило пожинати плоди багатовікових зусиль, саме тому день Конституції України володіє особливим історичним та почесним значенням.
Свято Дня Конституції урочисто відзначається у всьому світі: починаючи з Японії та Норвегії, у яких в цей день влаштовуються масові народні гуляння, супроводжувані парадами і відкриттям дверей парламенту для всіх бажаючих, і закінчуючи Гібралтаром і невеликим островом Ніуе, які поки що не можуть похвалитися незалежністю . Місце, яке День Конституції займає у суспільному житті держави, дозволяє судити про роль Основного Закону в ньому. У 2009 році Кабінетом Міністрів України за дорученням Президента було затверджено план заходів з відзначення Дня Конституції України. У числі останніх — покладання квітів до підніжжя пам'ятників державним діячам України, організація конференцій, офіційних зустрічей та круглих столів, метою яких є обговорення Основного Закону, проведення в освітніх та культурних установах, а також дипломатичних представництвах Україна святкових тематичних заходів.
Як відомо, хороший меч кують не за один день, елітне вино витримують багато років, процес створення Конституції Україні також був довгий і тернистий. Починаючи з Конституції Пилипа Орлика 1710 року, яка, щоправда, так і не вступила в дію, і закінчуючи безсонною ночею з 27-го по 28-е червня 1996-го року, коли Основний Закон нарешті був прийнятий, — таким був нелегкий шлях цього великого документа. Але й результат того вартий — Конституція Україна по праву визнається однією з найбільш досконалих і демократичних Конституцій у всьому світі!
З метою сприяння розвитку дитячого та молодіжного громадського руху, на підтримку ініціативи громадських органiзацiй 27 червня 2008 року Президент України підписав Указ № 599/2008 «Про День молодіжних та дитячих громадських організацій», в якому День молодіжних та дитячих громадських організацій України вирішено відзначати щорічно кожну третю неділю травня.
Згідно з Указом Президента № 600/2011 від 24 травня 2011 року: Внести до Указу Президента України від 27 червня 2008 року N 599 «Про День молодіжних та дитячих громадських організацій» зміну, замінивши слова «у третю неділю травня» словами "в останню неділю червня".
Характерною ознакою сучасного розвитку молодіжного та дитячого громадського руху є добровільність вступу до організації. Це безумовно повинно залишатися нормою їх діяльності. Основою для формування молодіжних і дитячих громадських об’єднань є не тільки навчальні заклади всіх типів і рівнів, а й установи додаткового виховання і освіти, клуби за місцем проживання, центри та заклади для молоді і так далі. Діти - наше майбутнє. Виховання високої моральності і моралі в молодому поколінні на основі їхніх інтересів, є запорука благополуччя і успіху всього Держави.
В 2020 році День молодіжних і дитячих громадських організацій України припадає на 28 червня.
Щорічно, підтримавши ініціативу молодіжних об’єднань і організацій, в останню неділю червня Україна і Білорусь відзначають День молоді. В Україні День молоді встановлений Указом Президента України № 323/94 від 22 червня 1994 року, Указом Президента від 27 червня 2008 року № 599 «Про День молодіжних та дитячих громадських організацій» та Указом № 600/2011 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 27 червня 2008 року № 599» і відзначається щорічно в останню неділю червня, також відомий під назвою «День молоді».
Іменини сьогодні святкують Дмитро, Костянтин, Іван, Уляна, Марія.