7 липня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
вчений-економіст, педагог, кандидат економічних наук Іванна Бакушевич (1954 р. н., м. Львів)
економіст, страховик, менеджер Іван Бердей (1953 р. н., с. Соснів, нині Теребовлянського району)
вчений-ботанік, доктор медицини Віллібальд-Готліб Бессер (1784 р., м. Інсбрук, Австрія – 23. 10. 1842 р., м. Кременець)
підстаршина (капрал) американської армії, учасник корейської війни Володимир Голинський (1929 р., с. Вишнівчик, нині Теребовлянського району – 02. 09. 1952 р., Корея)
актор, драматург, театрознавець, діяч культури, перекладач Ярослав Климовський (1907 р., м. Тернопіль – 07. 10. 1995 р., м. Філадельфія, США)
науковець, кандидат технічних наук Іван Костриба (1945 р. н., с. Сновидів, нині Бучацького району)
вчений, літератор Петро Львович (1912 р., с. Шимківці, нині Збаразького району – рік смерті невідомий)
дириґент, музичний діяч, заслужений працівник культури України Богдан Мандрик (1934 р., с. Більче-Золоте, нині Борщівського району – 2009 р.)
підприємець, релігійний і громадський діяч Данило Мацелюх (1912 р., с. Великі Бірки, нині смт Тернопільського району – 21. 11. 1981, м. Едмонтон, Канада)
господарник, педагог, заслужений працівник сільського господарства, кандидат економічних наук Іван Мегедин (1943 р., с. Касперівці, нині Заліщицького району)
художник Михайло Мороз (1904 р., с. Пліхів, нині Бережанського району – 27. 09. 1992 р., м. Нью-Йорк, США)
священик, релігійний діяч, вчений-теолог у Галичині та діаспорі, доктор філософії Іриней-Іван Назарко (1905 р., с. Товстолуг, нині Тернопільського району – 20 квітня 1976 р., м. Оттава, похований у м. Морден, Канада)
господарник, заслужений будівельник України Ігор Ороновський (1949 р. н., м. Підгайці – 02. 04. 2013 р., с. Петриків, Тернопільського району)
педагог, науковець, доктор сільськогосподарських наук, професор Світлана Пида (1959 р. н., с. Ішків Козівського району)
громадсько-політичний діяч Іван Сута (1957 р. н., с. Великі Гаї Тернопільського району)
вчений у галузі медицини, педагог, доктор медичних наук, професор Іван Тимчук (1932 р., с. Лисичники, нині Заліщицького району – 27. 05. 1988 р., м. Львів)
композитор, піаніст, культурно-громадський діяч Генрик Топольницький (1869 р., м. Золочів, нині Львівської області – 1920 р., м. Тернопіль)
релігійний та громадський діяч Іван Чукур (1910 р., с. Іспас, нині Вижницького району Чернівецької області – 01. 11. 1977 р., м. Борщів, похований у м. Заліщики).
Цей день в історії Тернопілля:
1941 р. – в Тернополі на ринку, де, власне, й відбувалося зібрання громадськості, як зазначив «Боєвик» у статті «Український легіон у Тернополі»: «… виступив сотник і комендант першої сотні легіону Роман Шухевич. Він подякував тернополянам за щирі зворушливі слова: »Спасибі Вам, громадяни, за теплу, братню зустріч. Спасибі і Вам, не вгнуті боєвики українського підпілля, що в жахливих умовах більшовицької неволі Ви не покидали боротьби з плюгавим московським навізником та безпощадно нищили ворога на кожному кроці. Держіть і надалі в руках зброю та продовжуйте нищити відвічного ворога українського народу, Московію, щоб здобути славу і волю Україні!". Цими словами майбутнього керівника УПА була, по суті, визначена стратегія українських націоналістів.
1941 р. – збройний відділ самооборони с. Глібів, нині Гусятинського району обстріляв із вулиці Вигін передову німецьку військову частину, яка на мотоциклах проїжджала через греблю ставка у центрі села. У ході перестрілки було поранено двох солдатів вермахту, один з яких дорогою до м. Скалат помер. Завдяки священикові, колишньому офіцерові австрійської армії Теодорові Кутному (який володів німецькою мовою) було роз’яснено німецькому командуванню, що українські патріоти сприйняли їх за відступаючі відділи большевиків, і німці не спалили село за вбитого солдата.
1941 р. – у Збаражі німецькі війська розстріляли 76 мешканців, які відмовилися співпрацювати з ними.
За станом на 7 липня 1941 р. практично вся територія Тернопільської області під німецькою окупацією. У ніч з 8 на 9 липня 1941 р. червона Армія залишила Заложці (нині смт Залізці) Зборівського району, а 10 липня німецькі війська зайняли Золотий Потік нині смт Бучацького району і деякі села.
1946 р. – на хуторі Боднарка (Боднарівка), приєднаний до с. Козівка Тернопільського району, внаслідок боїв внутрішніх військ МВС із УПА полягло 6 повстанців.
1946 р. – газета “Радянська Україна” надрукувала редакційну статтю “Осторонь актуальних політичних питань” з приводу змісту газети “Вільне життя” – органу Тернопільського обкому КП(б)У і обласної ради. Де зазначено, що газета не друкувала матеріалів, які б “викривали буржуазну, націоналістичну ідеологію в очах трудящих західних областей”.
1947 р. – під грифом «секретно» всім районним прокурорам і народним суддям в області надіслано розпорядження обкому партії та облвиконкому про виконання постанов Ради Міністрів УРСР «Про порядок заготівлі сільськогосподарських продуктів у куркульських господарствах в західних областях УРСР» від 6 червня 1947 р. і «Про податкове обкладання куркульських господарств в західних областях УРСР» від 21 червня 1947 р. Відповідно до цих документів прокурорські та судові органи зобов’язані були «посилити боротьбу з фактами злісного невиконання обов’язкових поставок сільськогосподарських продуктів і грошових доходів».
1948 р. – внаслідок сутички ОУН з МВС на хуторі Ліщина, нині у складі с. Загір’я Зборівського району Тернопільської області загинули командир боївки Василь Чернецький та його охоронець.
У другій половині 1960-х рр. підпільна УГКЦ активізувалася настільки, що почала проводити в деяких населених пунктах області навіть відкриті богослужіння, як це було 7 липня 1969 р. на свято Івана Хрестителя у с. Зарваниця на Теребовлянщині, де зібралися сотні віруючих із Тернопільщини, Івано-Франківщини й Чернівеччини.
2014 р. – поблизу м. Щастя Новоайдарського району Луганської області загинув боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» ЗСУ Олег Гулько (09. 02. 1972 р. н.).
В Україні сьогодні відзначають День працівника природно-заповідної справи.
А ще сьогодні – Різдво святого Іоанна Хрестителя. Православне свято Різдва Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна припадає на 7 липня (24 червня за старим стилем і за католицьким календарем).
7 липня — свято Івана Купала. У календарі слов'ян це одне з найголовніших свят. Воно збігається з Різдвом Івана Хрестителя. Цей день пов'язаний із багатьма традиціями. Напередодні проводяться народні купальські обряди. Дівчата зазвичай збирають трави і квіти, плетуть вінки, прикрашають зеленню будинки, а ввечері молодь розпалює багаття й урочисто спалює опудало. Також на свято Івана Купала молоді люди парами перестрибують через багаття, ворожать і обливають одне одного водою.
У стародавніх слов'ян відзначалося свято Сонця — Купайла. Вже тоді люди оперізувались квітами, одягали вінки на голову, співали пісні. А старі із сухих паличок розпалювали «живий вогонь». Вони споруджували з трави колесо — символ сонця, і підпалювали його.
Свято Івана Купала прийшло до нас ще з часів язичництва. Але навіть хрещення Русі не змогло викорінити його з життя слов'ян. З переходом на новий стиль літочислення день Івана Купала святкують у ніч на 7 липня. У деяких країнах Європи його відзначають в дні літнього сонцестояння. За старим стилем свято відзначали 24 червня.
Іменини сьогодні святкують Микита, Яків, Антон, Іван.