7 листопада в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

Михайло Черкавський (1879 с.Якимівці, нині Лановецького району - 6 листопада 1929 р. у м. Львові) - громадсько-політичний діяч, педагог, просвітянин. Член Центральної Ради, сенатор польського сейму. У період УНР - комісар освіти Волині. Як сенатор очолював Український парламентський клуб у польському сеймі.Автор книги «Національне питання в Росії», брошур на освітянські та виховні теми, навчальних посібників для шкіл. У 20-ті роки був головою Кременецької організації товариства «Просвіта»

Іван Боднар (1897 року  с.Джурині Чортківського району- 6 грудня 1952 ) -професор, член президії Сільськогосподарської академії УСРР у м.Харкові. Заарештований радянськими каральними органами в грудні 1933 р. та ув’язнений. Помер  на спецпоселенні в с.Ушаковому Вагайського району Тюменської області (Росія).

Михайло Качалуба (1908 року  с.Романове Село тодішнього Збаразького повіту - 1993) - український поет, прозаїк. Друкувався в журналах «Дукля», «Нове життя», «Дружно вперед». Автор поетичних збірок «Польові дзвіночки», «Бульварами серця», «Вільним крилом», «Наш талант», «Відлуння моєї душі», «На струнах серця»; збірки для дітей «Тріпотіння крилят», «Осінні вітри»

.

Нестор Процик  (1912 року с.Гнилички Підволочиського району - 30 червня 1973 р. у м.Буффало (США) -  доктор медицини, професор, поет, громадсько-політичний діяч у діаспорі, член Проводу ОУН.

Петро Атаманюк (1921 року –  с.Соколів Теребовлянського району) - український громадсько-культурний діяч в Австралії. Від 1953 - в Австралії. Діяч Ліги визволення України, «Української громади». Фундатор Дому україської молоді, оселі «Говерла», храму-пам'ятника на честь 1000-ліття християнства в Русі-Україні. Меценат Фундації українознавчих студій.

Михайло Ладман ( 1931 року   смт.Підволочиськ - 17 жовтня 1997 р. у м.Хайфі (Ізраїль) - поет, перекладач, бібліофіл.

Володимир Заліщук (1965,с. Колиндяни Чортківського району) - екс-голова Чортківської райради, керівник аграрного підприємства, депутат Тернопільської обласної ради.

Цей день в історії Тернопілля:

1430 року -  король Ягайло віддає наказ повернути Поділля воєводі Свидригайла М.Бабі.

1939 року – більшовики провели у Тернополі військовий парад, приурочений до річниці Жовтневої революції.

1963 року – у Канаді помер священик, громадський діяч, уродженець с.Романівка Тернопільського повіту о.Кузьма Василь. Служив фронтовим капеланом в австрійській армії, в період національно-визвольних змагань був військовим духовником Тернопільської округи, згодом - греко-католицьким капеланом Армії УНР. Захворівши тифом, 1 січня 1920 р. потрапив до польського полону і до кінця квітня того ж року просидів у в'язниці в Тернополі. Після звільнення отримав призначення до духовної праці при церкві Господнього Преображення, відтак при катедрі св. Юра у Львові, а з 1923 р. - духовним наставником для вояків-українців у польській армії. Під час німецької окупації перебував на Лемківщині: душпастирював у м. Новому Санчі, зорганізував «Допомоговий комітет» у м. Криниці, повітовий кооператив, відродив по всіх селах читальні «Просвіти» й українські народні школи, які польська влада або позакривала, або сполонізувала. Перед наступом Радянської армії перебрався до Словаччини, звідти до Австрії; в липні 1948 р. оселився в Канаді, де служив духовником Новіціяту Сестер Служебниць в Анкастері.

1993 року - у м.Буффало (США) помер художник, культурний діяч, організатор спортивного руху, уродженець  с.Ілавче Теребовлянського району Маріян Борачок.

1999 року – в Тернополі помер вчений-патофізіолог, доктор медичних наук, професор Еммануїл Бергер.

7 листопада 1917 року в результаті збройного повстання, підготованого і організованого більшовиками, державна влада в Росії опинилась фактично в руках керівництва більшовицької партії на чолі з Володимиром Леніним - в Росії почалась більшовицька революція. Безпосереднє керівництво повстанням здійснював Військово-революційний комітет Петроградської Ради на чолі з Левом Троцьким, в який входили також ліві есери.

Єдиним і безумовним досягненням Лютневої революції в Росії 1917 року було зречення імператора Миколи ІІ від престолу. Питання про подальший устрій держави мали вирішити Установчі збори, скликання яких було основною задачею Тимчасового уряду, до якого перейшла вся повнота влади в країні. Паралельно з органами Тимчасового уряду в Росії склалась система рад солдатських і робітничих, а пізніше і селянських депутатів, формування яких почалось ще в період революції 1905 року. Їх діяльність ніяким чином не була узаконена, проте вплив на ситуацію в країні, особливо в Петрограді і Москві, був достатньо значний, щоб блокувати діяльність Тимчасового уряду.

Конфронтація між ними посилювалась і протилежними точками зору на подальшу участь Росії в Світовій війні - уряд ставив своєю задачею здобуття перемоги і виконання союзницьких зобов'язань, в той час як ради, в яких більшість мали ліві соціалісти, виступали за негайне припинення війни. Дезертирство з фронтів досягло надзвичайних масштабів - півтора мільйони чоловік на середину 1917 року за офіційною статистикою; в країні безконтрольно перебувало сотні тисяч озброєних людей. Країну охоплювала анархія - меншовики і есери, які в травні увійшли в Тимчасовий уряд, не змогли провести обіцяні радикальні реформи і почали втрачати свій авторитет серед робітників і селян, що підривало авторитет як самого уряду, так і солдатсько-робітничих рад.

Після придушення серпневого заколоту генерала Корнілова, який відмовився підкорятися Тимчасовому уряду і мав намір військовою силою встановити в столиці порядок, 13 вересня Петроградська рада, очолювана Левом Троцьким, прийняла запропоновану більшовиками резолюцію про перехід влади до Рад. До 18 вересня аналогічні резолюції прийняла понад сотня місцевих рад, в тому числі і в Москві.

До 1991 року цей день був одним з головних свят в Україні, що входила до складу Радянського Союзу.

Іменини сьогодні святкують Мар’ян, Маркіян, Анастасій.