Кара за жорстоке вбивство жителя Тернопільщини

У справі щодо вбивства 19-річного Віктора Попіля з Чорткова 11 квітня нарешті оголошено вирок: вбивця відсидить за ґратами за страшний злочин 13 років.

Апеляційний суд Харківської області залишив без змін вирок суду першої інстанції. Термін рахуватимуть із жовтня 2014 року, коли йому було обрану міру запобіжного заходу — тримання під вартою. Утім, цей період порахують за так званим «законом Савченко», тобто один день за два, пише nova.

Про жахливий випадок, що стався в ніч з 4 на 5 жовтня 2014 року в одному із харківських барів, «НОВА…» вже писала. Віктор навчався на другому курсі військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого у Харкові. Тієї фатальної ночі хлопець святкував день народження друга у «Churrasko bar», що популярний серед «золотої» молоді. Бар за кілька хвилин ходьби від університету та гуртожитку.

Поруч з їхнім столиком сиділи шестеро місцевих молодиків, які поводилися вкрай зухвало — витісняли компанію Віктора з танцмайданчика, вигукували нецензурщину у відповідь на діджеєве звернення «Слава Україні!» Між компаніями розгорівся конфлікт, наш земляк, який, до речі, не втручався у розбірки, потрапив під руки розлюченого харків’янина і поплатився життям… Трагедія сталася саме у розпал Майдану, тому багато хто пов’язував її з політичним переслідуванням студента із Західної України. Утім, слідство та суди з’ясували, що це був побутовий конфлікт.

— Ми з чоловіком їздили лише на перше засідання, аби побачити вбивцю… «Навіщо ти забрав життя у нашого сина?..» — запитав мій чоловік підсудного. «Ну что ж, убєйтє мєня…» — лише відмахнувся від нас. Своєї вини він так і не визнав, — зітхає мати Віктора Світлана Попіль. — Упродовж слідства харків’янин мусував свою рятівну версію про те, що нібито спіткнувся об бордюр і випадково різонув Віктора. Але ж зрозуміло, що це брехня, адже у сина була складна травма, він помер на місці інциденту від крововтрати. Була присутня у залі суду і мати вбивці, вона поводилася так, ніби її син — герой. Не підійшла, не заговорила. Розумію, що вона не мала що сказати, але хоча б про людське око висловила співчуття. Подруга підсудного взагалі сміялася, коли той розповідав про сутичку в барі. Під час слідства було встановлено, що молодик поранив ще двох юнаків з компанії мого сина: одного з Львівщини, іншого — з Криму. Справа перебувала у судах майже два роки, оскільки проводили різноманітні експертизи, на психологічну експертизу підсудного ми півроку чекали. Засідання часто переносили через відсутність складу суддівської колегії. Власне, тому ми не їздили на засідання, бо не відомо було щоразу, чи вони відбудуться. Досі не розумію, звідки у молодика така агресія, припускаю, що він міг бути підігрітий наркотиками. Мені було прикро чути коментар представниці харківської міліції про те, що інцидент стався на грунті розпивання спиртних напоїв, адже згодом було підтверджено, що Віктор взагалі не вживав алкоголю того вечора, його друзі також були тверезі. Вбивця покараний, але мого сина не повернути… 8 травня — день народження Віктора, важко мені у ці дні… Добре, що маю молодшого сина, він — моя розрада.